Дівчина з ведмедиком

Люди, які застигли в минулій епосі. Люди, які намагаються її випередити. Кохання та ілюзії, свобода вибору і тиснява власного світу, життя наповну і зведення його до задушливої квартирки. Це все Домонтович.

🔸"Дівчина з ведмедиком" про злам між тоді і тепер. Про кохання в ньому. Є до біса раціональний вчитель. І є вона, дівчинка-виклик. З неї могла б вийти добрезна революція на той час, якби не підліткова впертість і максималізм.
З нього...з нього отримали те, що й мали отримати. Бо від правильності рідко очікуєш щось їй непритаманне.

Тут все прекрасно. Протилежності, підходи до побудови себе і вибору, плавна течія розповіді і крутий поворот. Ох вже цей поворот - та я не могла підібрати щелепу після слів Зини. Не кажу, яких саме - читайте.

🔸"Доктор Серафікус". Замкнений в собі і своєму світі професор, який до кінця лишається загадкою. Він і самотність, і прихований Дон Жуан, і сором'язливість, і дивак. Хоче мати дитину, не хоче мати жінки. Вважає, що фізична близькість і кохання несумісні. Ба більше, для себе відкидає можливість любити - тільки очима. Людина, загублена у своїй зоні комфорту - отак би про нього сказали в наш час. Та ще й та, яка не встигає за часом, в якому живе, та й не дуже хоче.

Я неочікувано пропала в цих оповіданнях, хоча особливо нічого не сподівалася від них отримати.
Протилежність персонажів, влучність тверджень, монологи і діалоги - це все 🖤.
А ці описи! Так просто, без зайвих порівнянь і складних конструкцій. Читати обов'язково!

Мінімум просторово-часових переміщень і фіксація психології кожного героя. Так би я визначила ключові риси двох романів Домонтовича під однією обкладинкою.

Автор пише стильно, впевнено і з тим впізнавано. Думаю, якби мені дали кілька текстів без імені і попросили б серед них визначити письмо Домонтовича, я би зробила це з легкістю.

Перше, що кидається в очі, - це безпосередньо мовні, лексикологічні особливості тексту, визначені площиною історичною. Друге, звісно, - характер і стиль: виважено, однак не сухо, якось по-інтелектуальному метафорично. І найголовніше, що не сплутаєш ні з чиїм письмом, - ота внутрішня напруга героїв, їхні концентровані, ба навіть законсервовані в них же переживання, що стають основою літературно-філософського змісту романів Домонтовича.

"Дівчинка з ведмедиком" - роман про кохання, якому не судилося виправдатись; про відносини вчителя і учениці; про зіткнення двох полярних світовідчуттів.
Ключові проблеми:
▪️Місце і роль жінки
▪️Кохання (з різних світоглядно-філософських поглядів)
▪️Шлюб, його сенс
▪️Стереотипність мислення людини XX ст.

"Доктор Серафікус" - роман про зарозумілого інтелігента, чия зазтворність граничить з геніальністю; про намагання осягнути неосяжне.

Ключові проблеми:
▪️Інтелігентність, її сенс
▪️Кохання
▪️Місце і роль жінки
▪️Творчість, геніальність

Читаючи тексти Домонтовича, я довго не могла зрозуміти, як автор ставиться до героїв, які риси в них висміює, а які возвеличує, які судження можна було б присвоїти судженням письменника. Мої висновки, а разом з ними і полегшення, ніби я зрозуміла автора, приходили аж на останніх сторінках творів. І це було цікаво - вловлювати натяки, складати їх у пазл, аби в кінці осягнути глобальний сенс.
Захопливим виявилось і пізнання персонажів - лиш одна сторінка могла змінити моє ставлення до героя від роздратування до поваги, від розуміння до зневаги.

Оце дійсно справжі інтелектуальні романи в нашій літературі.

Теми, образи, діалоги - все варто тривалого смакування та осмислення.

Дуже якісне видання Комори!