Віктор Домонтович

Нові відгуки

Вчора закінчила аудіокнигу, а сьогодні вже думаю, що треба паперову перечитати. Там багато думок, на яких я б хотіла зупинитися і замислитися ретельно. Якщо порівняти «Доктора Серафікуса» з «Дівчиною ..» , то для мене Доктор на першому місце. І що вражає у Домонтовича - так це які прогресивні й сміливі думки були у людини 100 років тому. Мабуть, тут вже мої прогалини й упередження про той час.

Анонім

Для мене це історія про людину з тривожністю та розладом аутистичного спектру, яка намагається жити життя за канонами 20-х років минулого століття. Він має житло й роботу, виступає на конференціях, ходить до крамниці та в парк. Але його особливості видає відчуженість від людей, надзвичайна скрупульозність у професійній діяльності та чітке дотримання розпорядку. Будь-які непередбачувані події вибивають головного героя Комаху з колії. Навіть пропозиція сходити після роботи в кав'ярню нищівним чином впливає на моральний стан. А взаємодія з людьми, особливо жінками, змушує ніяковіти. Читаючи цей твір я не раз задавалася питанням, в яких умовах зростав головний герой? Яких травм йому завдали? Але про дитинство Комахи Домонтович жодним чином не обмовився. Герой одночасно викликає співчуття, розуміння й відразу. Він є соціальною одиницею, але разом із тим перебуває за бортом суспільного життя. Все в ньому волає про самотність, до якої він прагне. Та попри це, як коріння із землі, пробивається бажання заповнити внутрішню порожнечу іншою людиною. А третім почуттям виринає страх змін і невдачі... Мені зрозумілі ці почуття, тож було цікаво дізнаватися Комаху ближче.

Анонім

На свято кожен із нас — трохи дитина Особливо, якщо це свято відноситься до найдовшого християнського циклу і триває аж 40 днів Пам'ятаю, як мої прабабусі в період від Великодня і до Трійці віталися лише "Христос Воскрес!" - "Воістину Воскрес!" Зараз помічаємо, що вже навіть тиждень по Великодні, у так звану Світлу седмицю, ніхто цього не дотримується Проте найголовніше на Великдень — не забути про Христа Про Його смерть і Воскресіння Про Його жертву заради спасіння людства Ця збірка великодніх історій про життя, смерть і безсмертя Про "сенс свята та/або трагедію безсвяття" Про любов, віру і надію Про жертву і прощення, поразку і перемогу Про перемогу світла над темрявою, а життя — над смертю Бо ж якщо смерть можна подолати, то виходить, немає нічого неможливого Гортаючи сторінки цього неймовірного видання, чуєш великодні дзвони у церкві, відчуваєш запах воскових свічок, бачиш їх відблиски на образах А ще знову і знову вдивляєшся у зморшкуваті руки бабусі, які тремтять, але все-таки виробляють тісто на святу паску, бо "доки могтиму спекти — житиму" Це та книга, яку не "прогоротаєш" за вечір Глибину її текстів потрібно "смакувати", роздивляючись, як вміло розмальовану писанку — повільно, помічаючи і відкриваючи приховані сенси, відчуваючи зв'язок з традиціями минулих поколінь Дякую видавництву @vivatclassic за цю можливість знайти точки дотику минулого і сучасного

Анонім