"Листи в Україну" - збірка вибраних поезій Ю. Андруховича з циклу Української поетичної антології видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га" є найбільш повною антологією його поетичного доробку.

Я ніколи не була фантанкою його прози! Не розуміла її... Але коли прочитала його цикл "Листи в Україну" - збагнула, чому його називають одним з Пророків української нації...

Вірші циклу були написані на початку 1990-х років, коли Ю. Андрухович перебував (а за слова поета "тужив і вив совою") у Москві.

Цикл складається з 20 поезій-листів. Зі змісту яких через постійні порівняння автор розкриває своє бачення Московії та України. І це лише 90-ті роки! З прочитаного - нічого не змінилося! Щодо урбаністики - мандрувати Московією те саме, що бути у середьовіччі - "щось таке злочинне, таке причинне прозирає з їхніх сумирних писків. В них минуле каторжне, судочинне - словом, вони схожі на василісків". Проте Україна - "це країна бароко. Мандрувати нею - для ока втіха".

Подібні "соковиті" порівняння і щодо зображення жіноцтва в обох країнах. Росіянки: "Вони тут не стільки юні, скільки терті... Привселюдно поводяться вкрай вульгарно, вкрай бульварно висунуть на кожнім хлопі... Росіянки пишні, з яких купецьке випирає щоками, грудьми, задами, кавалери їхні, також опецьки, імбецили з рисами далай-лами..."

"Українські ж дівчата більш кольорові... Українські дівчата музичні... Садять ружі, малюються на свічадо... Українські дівчата пластичні... Українські дівчата м'ятні... Вони здатні знадити навіть Крішну..."

І це лише невеличкі уривки з цих гостро-поетичних, місцями іронічних, "Листів...", де автор чітко розмежовує культуру, звичаї, поведінку, а головне ставлення до свободи і до народу як нації в обох країнах.

Чого вартують лише кілька пророчих рядків: " Я тут щодня проходжу попри катівні, а мене все вчать: Месія, Росія... Вчать мене: свобода - лише хвороба... Зрештою, це оздоба до в'язниці, якою натхненно править сам народ і сам же сидить завзято..."

Якби цей цикл, ці пророчі листи входили до української шкільної програми кінця 1990-х - початку 2000-х, можливо... Але українська історія, українське суспільство, українська нація пішли іншим - довгим шляхом до своєї Свободи!

Раджу всім прочитати, хто не знайомий з творчістю Ю. Андруховича. Скажу чесно - під враженням від цієї збірки, особливо від "Листів..."!

Читала книгу і дивилася фільм - обидва варті уваги. Але спочатку (раджу!) прочитати книгу.
Найперше, що привертає увагу - структура подання тексту! Він розділений на частини, де кожна має назву послідовності подачі страв та розрахунок - Аперитив, Закуска, Гарячі страви, Дисерт, Дживестив та Чайові.
По-друге, тема - гостросоціальна: тут і булінг, проблеми батьків та дітей, соціальна та расова нерівність, знущання, психологічний тиск... І всі ці проблеми розкриваються під час "милої та безтурботної" вечері родичів. На що здатні батьки заради своїх дітей?... Та чи оцінять цей вчинок діти... Про все це можна дізнатися лише, коли дочитаєш "Вечерю"!
Особливо вразила кінцівка - кожен наш вчинок і дія мають наслідки, і треба мати сміливість за них відповідати! Це стосується як батьків, так і дітей!