Анастасія Левкова. "За Перекопом є земля.
Кримський роман".
Лабораторія, 2023.
Я ніколи не була в Криму: надто далеко було від моєї Сумщини і думалось мені— надто спекотно для мешканки прохолодних лісів. Море моє було в Одесі, а гори— в Карпатах. Та іноді я все ж думала, що хочу побачити Бахчисарай, гори Криму і його степи. Та настав 13 рік... 14.. Пам'ятаю свої складні почуття в той час.. Щоб зрозуміти більше, щоб звірити свої відчуття з іншими, читаю "За Перекопом є земля".
Назва роману говорить сама за себе: це розповідь про події в Криму. Художня розповідь. Історія дівчини, етнічної росіянки, мешканки Криму, розказана нею , починаючи від подій дитинства до сьогодення. Це спроба осмислення сучасної історії Криму і спроба зрозуміти, як стало можливим те, що сталось.
📖 " Аліє, Альона і я. З наших імен, написаних у рядок або стовпчик, можна читати історію Криму— чи принаймні один з її розділів."
Історія Криму розповідається через історії кількох родин: родини кримської татарки Аліє , родини Оксани — етнічної росіянки, що народилась в Криму і родини українки Альони.
Розповіді про дитсадок, школи, університет, громадське життя— все дає уявлення читачу , як руський мір завойовував позиції в українському Криму. Значна частина роману оповідає про життя кримських татар: спогади про депортацію, повернення на рідну землю, багато згадок про звичаї, фольклор, мову. Ще одна лінія книги— про почуття, кохання, відносини, пошук "своєї" людини. Ще цікавим для мене виявились розмови про культуру, і літературу зокрема. Наче те, що я відчуваю, хтось так розумно виклав у книжкові рядки.
📖 "Я питала Влада: чим тобі не вгодила російська література? Він казав: ти не розумієш, вона виправдовує злочинну політику. Я сперечалася: чого ж виправдовує— навпаки. Вона завше протистоїть політиці: що Пушкін, що Достоєвський з Толстим— усі були проти влади. Я вже мовчу про Солженіцина, Бродського і Пастернака. Ти не розумієш, наполягав Влад— вони можуть викривати злочини влади, але оспівують той народ і його "незбагненну душу", яка і прагне такої злочинної авторитарної влади. І потім, до речі, ця влада ще й хизується своєю літературою, і через неї вербує нових прихильників— уже не тільки літератури, а всієї країни і всього русского міра."
📖 " Російська література...— посередня собі література. Одне тільки— що підсилена імперськими грошима. І пропагандою. Імперські літератури завжди кількістю багатші— бо їх підтримує імперія. А з кількості потім виростає і якість "
Взагалі, в романі йдеться і про українську літературу, а саме, як героїня з нею познайомилась, які твори вразили і чому.
Книга однозначно сподобалась.Єдине, що не зачепила любовна лінія, але списую на те, що читала паралельно іншу книгу про кохання . А так читання було цікавим і емоційним. Незважаючи на об'єм( а це 390 сторінок), прочиталась дуже швидко.
📖 ". .я вимагала від себе щирої відповіді: чи Україна для мене понад усе? Й відповідала: ні. Бо понад усе, казала собі,— свобода й можливості. Можливості висловлюватись, думати й говорити, знайомитись і ходити, і їздити. Було ясно, що в Україні ці можливості ж. Вони непевні, зі скрипом, крихкі, але є. Саме тому я колись давно вибрала для себе Україну."

Неймовірна історія дружби через все життя, історія злетів і падінь, перемоги, кохання, історія сім'ї.