Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у cередньовіччі

Ніколи ж не пізно поділитися новим відгуком на книгу, яку я щойно дочитала. Правда? Не хочу відтягувати це задоволення, тому нижче буде трохи слів про «Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у середньовіччі» Стефанії Демчук💭

Перш за все, цю книгу я захотіла ще тоді, коли вперше побачила в анонсах у видавництві «Віхола». Потім вона мені знову зустрілася на Львівському книжковому форумі, і я одразу ж зрозуміла – треба читати. І знаєте, це було дуже правильним рішенням!

Авторка дуже вправно та цікаво розповідає нам не лише про побут людей у середньовіччі, але загалом проводить нас стежкою від перших днів людини тих часів, і аж до її смерті. Це все приправлено класними творами мистецтва, які Стефанія Демчук описує та додає пояснення.

Якщо ви вважали, що в ті часи люди були необізнаними, не знали, що таке освіта, гігієна та мистецтво, тоді ви дуже помиляєтеся. Читаючи кожен новий розділ я розвіювала для себе ж безліч міфів, у які більшість з нас вірять.

Однозначно раджу цю книгу для власного саморозвитку та кращої обізнаності середньовіччя. З радістю прочитала б більше таких працю, і сподіваюся, що видавництво зможе їх видати.

Додаю ще трішки цікавої інформації з книги:

• Найвідомішим українцем у західноєвропейських університетах залишається Юрій Донат-Котермак (бл. 1450-1494). Уродженець Дрогобича, поет, філософ, астролог, медик, він обіймав посаду ректора в Болонському університеті та мав професорство в Краківському. Найвідоміший його твір, виданий у Римі, – «Прогностична оцінка поточного 1483 року». Це перша відома нам друкована книжка українського автора.

• Середньовічний ритм життя – це чергування постів і свят. Навіть звичайний тиждень мав дні посту й своє свято – неділю.

А тут загалом розповідалося про святкування Різдва, і авторка додала дану інформацію про Україну:

• В Україні до 1918-го діяв юліанський календар, однак з установленням радянської влади новоутворені республіки перейшли на григоріанський відповідно до декрету від 24 січня 1918 року.

Навколо цієї книги я ходила колами, але вона мені не потрапляла. І так довго не потрапляла, що аж поки не забулася. Але зірки склалися так, що ми одне одного знайшли і поспілкувалися.

Про що? Та про людей у середньовіччі. Про дитинство, кохання, навчання, гігієну, розпусту, віру, медицину, шлюбне життя, смерть, трохи про мистецтво та літературу.

"Середньовічне дитинство, звісно, було іншим, але таким самим, як і життя дорослих, позбавлених матеріальних благ, доступу до медицини та якісної їжі, на що в ХХІ столітті можуть розраховувати жителі розвинених країн. Малюків любили та розважали різноманітно, як ми робимо це й зараз. Ні п’ятсот років тому, ні тепер немає єдино правильного способу виховати дитину."

Скажу чесно, що особливо нового я у тексті не знайшла, але враховуйте, що ми ще у виші читали твори літератури західної Європи тих часів і вчили історію культури, то ж певні знання у мене просто були.

Але, звісна річ, було однаково цікаво, бо тут були описані і речі, про які я просто не замислювалася. Ну, наприклад, вино тоді пили багато і молодим, бо воно просто не стояло і псувалося (бактерії тоді розважалися на повну), а хто ж хотів викидати продукт)) Їжа у вищих класах була настільки різноманітною і щедро приправленою спеціями, що нам і не снилося. Цукор вважався таким корисним зміцнювальним засобом для виправлення темпераменту та хвороб, що його додавали, мабуть, у все))

А взагалі, люди завжди були людьми, і для мене середньовіччя - це вибух емоцій: від самокатувань на релігійній основі, до вакханалій у соборах. Усе було дуже і дуже неоднозначно.

А ще у книзі дуже красиві ілюстрації

Дізнався про цю книгу з YouTube каналу "10 питань історику". Стефанія Демчук була запрошеним гостем і презентувала власну книгу. Мені ця тема здалася дуже цікавою та унікальною, оскільки наше сприйняття Середньовіччя дуже однобоке, а в цій роботі розвінчувалися міфи пов'язані з цим періодом.

Зазвичай в фільмах, літературі та мистецтві Середньовіччя показується як щось дуже клерикальне, брудне, безправне та темне. Моє уявлення про цю епоху багато в чому було таке саме, але книга змінила моє ставлення. Виявилось, що все було трошки не так.
Теза про освіту, мовляв всі були неосвічені варвари, в найкращому випадку читали Біблію - виявилась просто міфом - книга зазначає, що перші вищі учбові заклади якраз були відкриті в час Середньовіччя.

Виявилось, що жінки мали право розвестись, право вибрати, за кого хочуть вийти заміж (за умови адекватних батьків), та навіть на освіту.
Лицарі не такі вже й героїчні. Оці всі "Трістани та Ізольди" - це просто казки. І вбивали для розваги, і грабували, і ґвалтували, і т.д.
Фізичні покарання в школі відбувались не просто по бажанню вчителя, а мали мати належне обґрунтування.

І ще один цікавий факт - до сих пір є пивоварні в Європі, які варять пиво за середньовічними рецептами. І деякі позиції з їх асортименту можна купити в Україні!

"Доба постів і карнавалів" - допомагає зняти з очей окуляри з малюнками і побачити справжній світ Середньовіччя. Світ, де люди піклуються про своїх дітей, а не продають їх у заміжжя, світ, де люди будують кар'єру, отримують освіту та стараються жити своє звичайне життя (ти диви, прямо як ми у 21 сторіччі).

Думаючи про середньовічну медицину, я завжди думав, що люди виживали за рахунок удачі. Але авторка змінює це уявлення.

Загалом, я раджу прочитати цю книгу для того, щоб розвіяти свої власні міфічні уявлення про Середньовіччя, та відкрити для себе легку та сучасну манеру подачі наукової інформації, для простої людини.