Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у cередньовіччі

Не дуже я люблю нон-фікшн, але намагаюсь знайти для себе цікаву тему. Ця книжка непогана, має багато історій окрім історичних фактів, посилання на джерела, тому її варто прослухати чи прочитати. В мене також збереглось уявлення про добу середньовіччя - як про добу коли було важко стежити за гігієною, час коли влаштовували затяжні святкування і тд. По анотації книжки здавалось, що я зараз розвінчаю ці міфи, але вийшло тільки частково. Важкувато книжка мені йшла, хоч і наче авторка намагається зацікавити різноманітними темами та історіями, але не моє.

Ніколи ж не пізно поділитися новим відгуком на книгу, яку я щойно дочитала. Правда? Не хочу відтягувати це задоволення, тому нижче буде трохи слів про «Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у середньовіччі» Стефанії Демчук💭

Перш за все, цю книгу я захотіла ще тоді, коли вперше побачила в анонсах у видавництві «Віхола». Потім вона мені знову зустрілася на Львівському книжковому форумі, і я одразу ж зрозуміла – треба читати. І знаєте, це було дуже правильним рішенням!

Авторка дуже вправно та цікаво розповідає нам не лише про побут людей у середньовіччі, але загалом проводить нас стежкою від перших днів людини тих часів, і аж до її смерті. Це все приправлено класними творами мистецтва, які Стефанія Демчук описує та додає пояснення.

Якщо ви вважали, що в ті часи люди були необізнаними, не знали, що таке освіта, гігієна та мистецтво, тоді ви дуже помиляєтеся. Читаючи кожен новий розділ я розвіювала для себе ж безліч міфів, у які більшість з нас вірять.

Однозначно раджу цю книгу для власного саморозвитку та кращої обізнаності середньовіччя. З радістю прочитала б більше таких працю, і сподіваюся, що видавництво зможе їх видати.

Додаю ще трішки цікавої інформації з книги:

• Найвідомішим українцем у західноєвропейських університетах залишається Юрій Донат-Котермак (бл. 1450-1494). Уродженець Дрогобича, поет, філософ, астролог, медик, він обіймав посаду ректора в Болонському університеті та мав професорство в Краківському. Найвідоміший його твір, виданий у Римі, – «Прогностична оцінка поточного 1483 року». Це перша відома нам друкована книжка українського автора.

• Середньовічний ритм життя – це чергування постів і свят. Навіть звичайний тиждень мав дні посту й своє свято – неділю.

А тут загалом розповідалося про святкування Різдва, і авторка додала дану інформацію про Україну:

• В Україні до 1918-го діяв юліанський календар, однак з установленням радянської влади новоутворені республіки перейшли на григоріанський відповідно до декрету від 24 січня 1918 року.

Навколо цієї книги я ходила колами, але вона мені не потрапляла. І так довго не потрапляла, що аж поки не забулася. Але зірки склалися так, що ми одне одного знайшли і поспілкувалися.

Про що? Та про людей у середньовіччі. Про дитинство, кохання, навчання, гігієну, розпусту, віру, медицину, шлюбне життя, смерть, трохи про мистецтво та літературу.

"Середньовічне дитинство, звісно, було іншим, але таким самим, як і життя дорослих, позбавлених матеріальних благ, доступу до медицини та якісної їжі, на що в ХХІ столітті можуть розраховувати жителі розвинених країн. Малюків любили та розважали різноманітно, як ми робимо це й зараз. Ні п’ятсот років тому, ні тепер немає єдино правильного способу виховати дитину."

Скажу чесно, що особливо нового я у тексті не знайшла, але враховуйте, що ми ще у виші читали твори літератури західної Європи тих часів і вчили історію культури, то ж певні знання у мене просто були.

Але, звісна річ, було однаково цікаво, бо тут були описані і речі, про які я просто не замислювалася. Ну, наприклад, вино тоді пили багато і молодим, бо воно просто не стояло і псувалося (бактерії тоді розважалися на повну), а хто ж хотів викидати продукт)) Їжа у вищих класах була настільки різноманітною і щедро приправленою спеціями, що нам і не снилося. Цукор вважався таким корисним зміцнювальним засобом для виправлення темпераменту та хвороб, що його додавали, мабуть, у все))

А взагалі, люди завжди були людьми, і для мене середньовіччя - це вибух емоцій: від самокатувань на релігійній основі, до вакханалій у соборах. Усе було дуже і дуже неоднозначно.

А ще у книзі дуже красиві ілюстрації