Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у cередньовіччі

Ніколи ж не пізно поділитися новим відгуком на книгу, яку я щойно дочитала. Правда? Не хочу відтягувати це задоволення, тому нижче буде трохи слів про «Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у середньовіччі» Стефанії Демчук💭

Перш за все, цю книгу я захотіла ще тоді, коли вперше побачила в анонсах у видавництві «Віхола». Потім вона мені знову зустрілася на Львівському книжковому форумі, і я одразу ж зрозуміла – треба читати. І знаєте, це було дуже правильним рішенням!

Авторка дуже вправно та цікаво розповідає нам не лише про побут людей у середньовіччі, але загалом проводить нас стежкою від перших днів людини тих часів, і аж до її смерті. Це все приправлено класними творами мистецтва, які Стефанія Демчук описує та додає пояснення.

Якщо ви вважали, що в ті часи люди були необізнаними, не знали, що таке освіта, гігієна та мистецтво, тоді ви дуже помиляєтеся. Читаючи кожен новий розділ я розвіювала для себе ж безліч міфів, у які більшість з нас вірять.

Однозначно раджу цю книгу для власного саморозвитку та кращої обізнаності середньовіччя. З радістю прочитала б більше таких працю, і сподіваюся, що видавництво зможе їх видати.

Додаю ще трішки цікавої інформації з книги:

• Найвідомішим українцем у західноєвропейських університетах залишається Юрій Донат-Котермак (бл. 1450-1494). Уродженець Дрогобича, поет, філософ, астролог, медик, він обіймав посаду ректора в Болонському університеті та мав професорство в Краківському. Найвідоміший його твір, виданий у Римі, – «Прогностична оцінка поточного 1483 року». Це перша відома нам друкована книжка українського автора.

• Середньовічний ритм життя – це чергування постів і свят. Навіть звичайний тиждень мав дні посту й своє свято – неділю.

А тут загалом розповідалося про святкування Різдва, і авторка додала дану інформацію про Україну:

• В Україні до 1918-го діяв юліанський календар, однак з установленням радянської влади новоутворені республіки перейшли на григоріанський відповідно до декрету від 24 січня 1918 року.

Утім то було середньовіччя, і люди тоді виживали, як могли!

Я обожнюю історію зі школи, щоправда всесвітня мені була відверто цікавіша (за те мабуть і наказана тепер, замість вчити історію, я в ній живу 🫣)
Улюблені історичні періоди як раз і припадали на Середньовіччя та Ренесанс.
В цій книзі йтиметься про перше і повірте, воно не таке, яким ми звикли його уявляти, ну, майже.

Авторка розподілили сфери життя середньовічної людини на розділи від народження і до логічного завершення життя — смерті.
Дуже багато джерел та картин, мініатюр, гравюр і пояснень до них, насправді мистецтво завжди відображає дійсність, треба лише вміти його читати.
Якщо ви хочете здивуватись і дізнатись щось нове, то книга підійде на всі 100%.
Дитячі хрестові походи, чули про таке? А чи вірите, що в середні віки люди купались раз на рік або й на все життя? А може там як і в СРСР сексу не було (релігійні фанатики, все таке)? А чим відрізнявся лікар від цирюльника знаєте? Чим робили депіляцію в ті часи? (спойлер: рецепт жесть, не повторюйте такого вдома, ніколи)
Якщо з приводу хоч одного питання ви не впевнені, то вам буде цікаво дізнатись правду 😉

Ця книга просто знахідка, щоб полюбити історію і зрозуміти, що не таке вже й темне було те середньовіччя, принаймні тоді всі могли пити вино і пиво 😅
До речі про Україну та українців авторка теж не забула і вони з'являються на сторінках видання.
Щиро раджу 😁❤️

Далекі темні часи, але люди жили. Народжували дітей, вчилися, ходили до церкви і у хрестові походи, думали про розваги і свою вічну душу. Чим далі в часі від нас епоха, тим важче нам уявити, як жилося людям. Але маємо на те істориків.

Знову ж таки, ми краще знаємо, як жили аристократи, духовенство, багатші міщани. Про життя бідних верств залишилося набагато менше даних.

У масовій свідомості середньовіччя охоплене стереотипами: люди милися раз на рік, пили вино замість води і вірили у різні дурниці. Як воно було насправді? Можна прочитати у цій книжці: про те, чим люди харчувалися, милися, лікувалися, як одягалися. А також - як одружувалися, як святкували і молилися. Це історія про побутове життя: тут нема про політику, війни, державні рішення. Тут про те, що дарували на Різдво і як фарбували волосся. Як би нам не хотілося вірити у науковий прогрес, та маємо розуміти, що і у середньовіччі були розумні освічені люди, і сьогодні є дуже темні, які вірять подібні нісенітниці.

Багато речей з цієї книжки можуть здивувати. Деякі у приємному сенсі, деякі - навпаки. Читаючи про ліки і догляд за собою, стає дуже лячно. А деякі речі про освіту і роботу жінок додають оптимізму.

Але попри все, жити у Середньовіччі не хотілося б. Найбільш імовірно, що це було б бідне недовге життя, сповнене важкої фізичної роботи.