Джерело

Коли робота - покликання і пристрасть...

Його не цікавить слава, високі гонорари і визнання колег. Просто дозвольте йому будувати.

Говард Рорк - нью-йоркський архітектор. За права будувати так, як йому подобається, він буде боротися, не поступаючись власними принципами. Промова Рорка наприкінці книги чудово демонструє його світогляд.

Читач побачить Америку 20 і 30-х років: Велика Депресія, епоха хмарочосів і модерну. Світ будівництва, журналістики і політики. Авторка порушує чимало етичних питань, але це не робить книгу нудною.

Мало кому я співчувала так, як головному герою "Джерела". Я не схильна його ідеалізувати (особливо враховуючи історію кохання в книзі), але він з тих, до кого хочеться прислухатися і в чомусь взяти приклад.

Можливо, якби прочитала цю книжку раніше, то більше цінувала б себе, менше жертвувала власними інтересами. Здоровий егоїзм, виявляється, - не так і погано.

Я довго не наважувались читати "Джерело" з таких причин:
🔸Об'єм
Понад 700 сторінок дрібним шрифтом! Це ж всі читацькі плани підуть коту під хвіст!
Але книга прочиталась легко і доволі швидко.

🔸Філософія
Я боялась загрузнути у важких філософських роздумах.
Айн Ренд піднімає багато дуже важливих проблем у книзі, але робить це невимушено, вплітаючи свої ідеї в цікаву життєву історію молодого і прогресивного архітектора Говарда Рорка. Любовна історія теж є. Ще й яка!

Загалом книга побудована на протиставленнях:
геніальності й посередності,
альтруїзму й егоїзму,
колективного й індивідуального.

Єдине, в чому авторка не дозволяє навіть сумніватись - у верховенстві розуму.

🔸 Актуальність
Книга опублікована у 1943 році, але актуальності не втрачає й досі. Перш за все - відстоювання права людини на власне щастя, а не на самопожертву. Всього треба здобувати власним розумом, працею. Хто цінує безкоштовні подачки?

Якби треба було охарактеризувати книгу двома словами, то це були б "філософія" і "мазохізм". І їх можна поєднувати в будь-якій комбінації.

Жодне з моїх побоювань не справдилось, тому книгу щиро раджу.

"Джерело" - роман про силу духу, про відданість, чесність і вірність собі. Це роман про сутність особистості. Про велику і маленьку людину, розмір честі якої залежить не від статків, статусів чи вчинків, а від хоробрості залишатись собою. Про чистий і абсолютний егоїзм.

Беручись за "Джерело", приготуйтесь думати. Думати не лінійно. Думати навпаки і всупереч.

Сюжет книги - шлях становлення архітектора - лише фон для грунтовних філософських аксіом авторки. Їх основна лінія - особистість проти колективу.

"Альтруїзм - це доктрина, яка вимагає, щоб людина жила для інших і ставила інших вище себе. Але людина не може жити заради інших. Вона не може поділитися своєю душею, як не може поділитися своїм тілом"

Цікаво, що книгу Айн Ренд присвятила своєму чоловікові, Френку О'Коннору, який був митцем. Тож не дивно, роль творця і генія у суспільстві - наскрізна тема роману. Однак найцікавіше з цього факту радше інше - лінія любовних стосунків. Так, вона у книзі є. Однак без краплі сентименталізму і гіперболізації, як це часто буває у романах, де є Він, Вона і Він.

Відомо, Айн Ренд мала певні трикутні стосунки із двома визначними у її житті чоловіками. Підозрюю, цей факт зіграв не останню роль в історії творення книги.

Ну, і майстерність письма... Слова Айн Ренд на своїх позиціях. На визначених і ретельно продуманих позиціях. Здається, ніби на щільній площині тексту немає ні крихти простору зайвій літері. Чіткість і структорованість думки співіснують як час і простір, унеможливлено. Айн Ренд знає ціну слову і вміє зважувати кожен лексичний юніт, як ювелір золото.