Друзі, коханки і велика халепа

Цю книгу варто було прочитати заради цього:

1️⃣ Дізнатися деталі зйомок мого улюбленого серіалу «Друзі». Особливості взаємодії акторів, перший день роботи, остання серія – як це відчувалось зсередини.

До речі, я і раніше помічала, що Чендлер від сезону до сезону то стрункішав, то приходив в форму. Але я в шоці від розуміння, що Метью був тверезим і чистим всього один сезон. Як це пройшло повз мою увагу?

2️⃣ Усвідомити, що мої найтемніші дні – не таке вже і дно, як я раніше думала. Проникнутися тим, наскільки Перрі відвертий у цій книзі.

3️⃣ Зрозуміти, що життя селебреті – точно не для мене. Ні на що не проміняю можливість танцювати пʼяною в барі, знаючи, що назавтра мене всі забудуть.


Цю книгу не варто читати через:

🖇 Власне самого Метью Перрі. Далі прошу читати обережно – присутні спойлери і можливе розчарування в Чендлері.

Це чоловік, від якого я би збігла після перших десяти хвилин знайомства. Слабохарактерний. Безвольний. Егоцентричний. Маніпулятивний. Залежний. Ненадійний.

Знаєте слизьких типів, що закохують в себе дівчину і при першому зближенні відштовхують її? Або тих, що в зрілому віці досі звинувачують у всьому дитячу травму? Оце, панове, і є Метью Перрі. Вручаю йому це:🚩

О, як йому подобається його залежність. Так, він її проклинає і звинувачує у всіх нещастях. Але кожного разу повертається, навіть якщо життя палає на фоні.

Я не повірила жодним його змінам і обіцянкам самому собі. Він десятками років сам собі псував життя. Хочете сказати, що він дійсно щось зрозумів під старість? Що має мотивацію почати з чистого листа? Ха-ха-ха 😂

Короче, мене не покидало відчуття, що я читаю історію якогось покидька, а не актора, що зіграв мого улюбленого персонажа. Сподіваюсь, що це не вплине на моє сприйняття Чендлера.

✅ Висновок: читати рекомендую тільки в тому випадку, якщо хочеться підтвердити собі, що ви цілком приємна людина і ваше життя не таке вже і паршиве.

«Друзі» - мій улюблений ситком. Я стільки разів переглядала його, що можу цитувати героїв з будь-якого місця в оригінальній озвучці (це окремий кайф). Вся цінність цього серіалу для мене в тому, що, переглядаючи його, ти почуваєшся частиною великої групи друзів. А ще, в будь-якій життєвій ситуації, можна сказати: «памʼятаєш, це як в тому епізоді «Friends», коли…»

Я не надто переймаюся особистим життям акторів, імен деяких я навіть не памʼятаю. Але це такий кайф, коли бачиш Дженіфер Еністон або Девіда Швімера в іншому фільмі і радієш, ніби то твій друг дитинства на екрані. І з цієї ж причини так важко і гірко дізнаватися, що дотепний веселун з телевізора, твій friend, більшу частину життя провів не жартуючи.

Я чула, що Метью Перрі мав певні проблеми із залежністю, але й гадки не мала про їх серйозність. До цієї книги.
В своїх мемуарах актор розповів про довгий шлях в боротьбі із алкоголізмом і наркоманією. Довгий, болючий, смертельно небезпечний і, на жаль, безкінечний.
Метью Перрі мав усі шанси на успішно зіркове життя актора і сценариста, так і померти від передозування в якомусь смердючому провулку. Він опинився десь посередині. Звісно, він мав величезні статки, щоб лікуватися в найкращих реабілітаційних центрах планети, але так само багато мав можливостей дістати бажані речовини в необмежених кількостях. Найцінніше, насправді, що було в актора - його близькі.

З перших же сторінок мене опанував розпач і сум, він не полишав мене протягом усього читання і ще дуууже довго після. Людина, маючи неймовірний професійний злет, шалену популярність, прихильність жінок і любов друзів, нічим із вищеперліченого не могла насолодитися з повна. Перрі повсякчас втікає від своїх проблем, страхів і самого себе в світ, оповитий примарним відчуттям безпеки.

Якщо вам зараз гірко, відкладіть цю книгу до інших часів. Хоча, якщо у вас є знайома людина, яка страждає на залежність - ця книга допоможе трішки краще зрозуміти її почуття.
Звісно, коли ми бачимо зірок у своїх телевізорах або блогерів у своїх телефонах, стираються якісь невидимі межі, здається, що ми знаємо усіх цих людей. Та реальність така, що насправді ми не знаємо про них нічого, як можемо нічого не знати і про проблеми людей із нашого найближчого оточення.

І хоч якою важкою є книга про халепи Метью Перрі, вона несе в собі не тільки історію життя однієї людини, а й заклик боротися або підтримати близьку людину на шляху до одужання. Проявити чуйність до почуттів близьких, приділити більше уваги своїм дітям, вірити у свої сили.

Я ніколи не розуміла людей із залежностями. Не могла второпати, що штовхає їх вживати алкоголь чи якісь речовини, знаючи, як погано вони впливають на організм.⠀
Не скажу, що після мемуарів Метью Перрі можна зрозуміти абсолютно всіх, але мені відкрився саме його біль.⠀

Маленький хлопчик, який хотів уваги від батьків виріс, але так і залишився хлопчиком який боявся залишитись сам. Боявся що його кинуть і тому кидав сам, тамуючи страх різноманітними речовинами.⠀
Все його життя - це постійні стрибки між алкоголем, препаратами, реабілітаційними центрами і маленькими промінчики щастя.⠀
Я вперше читала мемуари і не очікувала, що вони будуть настільки відвертими. Мені фізично було боляче дізнаватися про те, як людина знову і знову руйнує своє життя, але попри все вірить, що Бог береже його для чогось великого.⠀
Фінал книги був настільки спокійним та сповнений надії на щастя, що я майже повірила в те, що Метью нарешті буде щасливий. Але він помер за дві доби до того, як я дочитала книгу...⠀

Ця книга не просто путівник життям Метью Перрі, але й пояснення батькам, як не треба вести себе з дітьми, тому раджу її прочитати навіть якщо ви не фанат актора. А я, хоч і запізно, дякую Метью Перрі за цю сповідь та за Чендлера Бінга💔.