Книжка про Київ та Марс. Точніше фантазія автора про далеку планету та майбутнє своєї держави.

Події відбуваються у 21 столітті, а автор жив у 20, саме тому ми бачимо альтернативне майбутнє (майбутнє в якому могли народитися ми 🙃).

Історія про київського журналіста. Він дізнається новину, яка обіцяє створити світовий фурор, та вирішує опублікувати її першим.

Цікаво, як автор передбачив відео звʼязок та технології майбутнього. Наприклад, ми зустрічаємо авто марки «Чумак», яке має трубку для спілкування з водієм.

В історії ми дізнаємось про космічну місію на Марс. Ось тільки Марс, не такий до якого ми звикли. Виявляється Марс - це планета з життя, водою та повітрям. Автор змальовує на ньому споруди та навіть степ.

Також, доволі цікаво, як Мирослав Капій описує закордонні подорожі та героїв розкиданих по світу. Якщо замислитись, що автор писав книгу в часи радянщини, зовсім по іншому сприймаються згадки Мадриду, Індії, Америки, Гімалаї та ін.

Книга мені сподобалась, текст адаптовано для зручного читання.

Це чиста насолода. Обожнюю, як пише Крістофф: гумор, сарказм, пікантність та багато крові ❤️‍🔥

Попередню частину трилогії я читала понад 2 роки тому, і не дивлячись на це читання стало ще цікавішим.

В цій частині ми бачимо зростання Мії, здається вона робить нелогічні вчинки, але-але не все так однозначно. Дівчина стає гладіатієм і приймає участь у випробуваннях не на життя, а на смерть.
Попередній вишкіл в Багряній церкві та додаткові тренування дають можливість заявити про себе та стати «Вороною» про яку ходять легенди. Також продовжується сюжетна лінія помсти та зʼявляються герої з першої частини книги. Окрема родзинка - це діалоги з Паном Добриком та Затьмарою 🤍

Оповідь ведеться у двох часових проміжках, також в кінці є бонусний розділ від автора про альтернативний початок історії 🤩

присутня ЛГБТ лінія.

Однозначно потрапить у топ року!

Повільна історія з невеликим відсотком різдвяної атмосфери.

Погодьтесь, книга з назвою «Це Різдво» асоціюється зі святковим настроєм.

Але не в даному випадку. Головні герої тікаючи від свого минулого, одночасно бронюють будиночок на Різдво та вирішують домовитись про спільне проживання в ці дні.
Але у кожного з них свої травми та історії, тому про романтику мова не йде. Святкування також не клеїться…тож, якщо вам хочеться меланхолії і ви не плануєте зациклюватися на логічності вчинків ГГ, тоді беріть до прочитання.

Кінг пише про людей таким чином, що проймає до кісток — моральність вчинків героїв залишає гнилий післясмак.

«Я цікавлюся звичайними людьми в надзвичайних ситуаціях»

В збірці є 4 оповідання:
- Про батька, який разом зі своїм сином вбиває дружину.
- Про письменницю, яка стає жертвою зґвалтування.
- Про хворого чоловіка, якому пропонують 15 років життя.
- Про дружину, яка знаходить докази, що її чоловік маніяк та вбивця.

Мене вразили описи багатьох сцен, а особливо запамʼяталися 2 історії: про зґвалтування (досі згадую момент про стічну трубу 🫣), та серійного вбивцю (до речі, за цією оповіддю є екранізація).

Кожне оповідання наштовхує на роздуми. Післямова допомагає зазирнути за куліси створення цих історій.
Кінг майстерно занурює нас у морок, а потім допомагає вибратися назад, туди, де світись сонце 🧡

Майбутнє. Після двох атомних війн світ змінився. У нових реаліях люди не хочуть думати, спілкуватись та помічати щось, за межами телеекранів. Більше немає веранд, адже тепер ніхто не цінить спілкування та час проведений разом. Будинки стали вогнетривкими, тому немає пожеж.
Книжки заборонено читати, адже вони наштовхують на роздуми, а роздуми визивають суперечливі почуття.

Тепер в цьому світі цінується безтурботність. Саме тому професія пожежників набуває нового сенсу.

Пожежники — спалюють книжки, вони допомагають позбутись «хвороби».

А що буде, якщо один пожежник спробує врятувати книгу? Чи наважиться він її прочитати?

Чи залишилось в цьому світі місце для інтелектуалів та інтелігентів?