я не знала про що ця книга. я не очікувала довгих монологів, залізничного бізнесу, світських прийомів і величезної кількості інтриг, які будують багатії. не очікувала, що мені сподобається. боялась цієї книги і оминала її довгий час, бо це не просто антиутопія з купою комуністичних наративів, це інтелектуальний роман, філософський трактат загорнутий під палітурку художки (як написали в коментарях). і це правда.
сюжет простий. є жінка, даґні таггарт, молодша дитина в сім'ї тих, хто фактично тримає всю залізничну індустрію. вона розумна, талановита, не боїться марудної роботи, і крок за кроком стає віце-президенткою компанії. є ще кілька чоловіків, їх в цій книзі насправді дуже багато, є двоє головних — ріарден і франциско, і є ще маленька купка адекватних, і величезна купка тупих і жадібних до влади і грошей. трійця яку назвала — чи не єдині хто ще вміє, дійсно вміє, вмикати мозок і думати, відкривати щось нове, будувати щось таке, що шокує уяву. в один момент все стає дуже погано, виходять такі закони, які майже унеможливлюють досягнення цілей, закривають багато дверей, змушують той мізер геніїв зникати і не бажати показувати свій справжній інтелект. і в такий момент даґні вирішує побудувати залізничну дорогу. ноу-хау у світі бізнесу, з ріарден-металу — матеріалу, що легше і міцніше сталі, але суспільство думає інакше. воно нажахано тими брехливими фактами, що їх їм згодувала держава. і в цьому основна задумка книги, як на мене: показати як легко маніпулювати суспільною думкою, і як складно доносити правду у масу тих, хто не хоче слухати.
персонажі гордовиті, нажахані, стійкі, намагаються (іноді успішно, іноді ні) протистояти світу сірої маси людей. айн ренд гарно висвітлює жахи комуністичної системи, бо від деяких персонажів і їх дій/слів беруть сироти і живіт скручує від нудоти. є гарні цитати, їх багато, є кохання і гарна любовна лінія (хоча визнаю, від одного діалогу я зловила крінжулю, ми обговорили це з подругою яка читала "джерело", і дійшли до висновку, що це в авторки такий стиль прописування любовних ліній).
щодо стилю написання і легкості читання. це не легка книга, з нею ваш мозок не відпочине. у світ складно втягнутись, але воно того варте. деякі монологи викликають втому, але є й такі від яких неможливо відірватись. перші 70 сторінок це складний розігрів, останні 70 це напруження і бажання читати і читати далі. мені правда сподобалось. воно затягує, але для книги потрібен певний настрій (почитати щось трошки душне). атлант в цій частині не розправив плечі, він зігнувся під тиском зовнішніх обставин, але готується піднятись. і клянусь вам, це підняття буде руйнівним для суспільства жадібних і безталанних людей.
Кажуть дитячі мрії збуваються. Та, що робити, коли твої мрії стали загрозою у світі, де ти живеш? Коли всім потрібні "однакові" права і можливості. І вихід лише один: підкоритися служити іншим, занести себе до списку самопожертвованих. А що, коли знайдуться сміливці, які оберуть інший шлях, ніж принести себе на користь суспільства. Просто покинуть цей світ, то на чому чи на кому він далі буде триматися.
«ВИБЕРІТЬ СОБІ РОБОТУ ДО ДУШІ І ВАМ НЕ ДОВЕДЕТЬСЯ ПРАЦЮВАТИ ЖОДНОГО ДНЯ У СВОЄМУ ЖИТТІ» КИТАЙСЬКИЙ МУДРЕЦЬ КОНФУЦІЙ
Насправді працювати доведеться, але ця праця приноситиме Вам лише задоволення. Щодня, працюючи до сьомого поту, генеруючи нові ідеї, впроваджуючи нові технології, забуваючи про рідних та відпочинок, Ви йтимете до мети! За для чого? Грошей? Слави? Визнання? Суспільного блага? Ні!!! Щоб бути найкращим у своїй справі!
Таких щасливчиків, які знайшли у цьому світі себе і свою справу, не так уже й багато. Саме їх у своїй антиутопії і називає атлантами Айн Ренд. Не залежно від виду діяльності, музика, філософія, нафтодобування чи залізна металургія, ці люди рухають вперед економіку цілої країни і навіть світу. Вони не бояться конкуренції, викликів і падінь. Єдине, що зупиняє їх, це посередності, люди без мозку, без цілі, які підрізають крила... Тоді деякі атланти не витримують і скидають тягар із своїх плечей: "Покидаю все таким, як було до мене. Беріть. Це все ваше".
Ніколи б не подумала, що буду читати книгу про економіку, металургію, залізниці і мости, з таким захватом. Це лише перша частина трилогії, авторка залишила дуже багато таємниць та питань відкритими, сподіваюся знайти на них відповіді у продовженні...
#улюблені_цитати:
🚇 Супротивник, з яким змушена була змагатися, не вартував ані герцю, ні перемоги; він не мав здібностей, які цікаво було б перевершити; в тому і була суперечність - її супротивником була посередність - сіра бавовняна вата, м'яка, безформна та не здатна на спротив, але яка все одно лежала на її шляху. Її спантеличувала ця загадка, вона запитувала, як таке можливо? І не знаходила відповіді.
🏗 Тут люди завжди квапляться, і раніше мені приємно було спостерігати цю метушню; це був поспіх людей, які знали, куди їдуть, і хотіли якнайшвидше туди дістатися. Тепер вони поспішають, бо їм страшно. Зараз вони керовані не метою, а страхом. Вони нікуди не їдуть - вони тікають. І я не певен, чи самі знають, від чого.
🛤 Хай там як про нас кажуть, ми рухаємо цей світ, і саме ми поведемо його вперед.
🎢 Душа - сила живого розуму, сила думки, вибору і мети.
🏭 Майбутнє, про яке вони весь час товкмачать і якого так бояться, буде таким, яким зробила його ти. Бо ти маєш сміливість, якої ні хто з них не має. Завдяки своїй відвазі ти відкрила їм усі шляхи до того, чого вони так прагнуть - до процвітання. Ти маєш звитягу вистояти проти всіх і силу не визнавати нічиєї волі, крім своєї власної.
🛣 - Який тип людей наймерзенніший?
- Люди без мети.
