Я читала і думала, чому вона не трапилася зі мною рік назад.

Вона би тоді звичайно влаштувала б мені холодний душ, а я довго б заперечувала те, що прочитала. Спочатку заперечувала б, а потім довго плакала, плакала б, бо те, що прочитала було б поістині те, що було важливо почути, і у що я не хотіла вірити сама.

Можливо, якби би вона трапилася зі мною рік назад, я би швидше пройшла той шлях, який йшла до кінця осені.

Можливо якби вона трапилася зі мною ще декілька років назад, хіба з 5, а якщо з 10, то взагалі би, можливо мій шлях був би інший.

Чи шкодую я? Ні!
Ні крапельки не шкодую, бо саме цей шлях зробив мене тою, ким я є, тою ким я змогла допомогти не одній людині, а просто потім відпустити. Саме цей шлях став не просто шляхом однієї людини в її житті, а й її життєвої місії - допомагати тим, хто приходить за тим переосмисленням власного досвіду.

Часом я думала, до осені, що жила своє життя аби набути досвід, з яким я можу допомогти купі людей, які проходять через те, що пройшла я.

До осені...

Саме з осені я тотально змістила фокус на себе, і усвідомила, що мені не треба ті, хто за ним приходять, і цей досвід я живу для себе, це не мій шлях для інших, це просто мій шлях.

Але живучи свій шлях, я можу допомогти тим, хто сам проходить, кому дуже-дуже треба.

Ця книга точно не для всіх. Ця книга не про щось класне і легке, але в той час саме про це. Просто вона для тих, хто опустився на власне дно, якого насправді не існує, бо кожне дно, це вершина минулої, і підніжжя нової гори. Вона холодний душ для тих, хто знову вкотре хоче переосмислити свій досвід, якби його до цього не переосмислив, і знайти в ньому свої нові відповіді. Так би мовити новеньке спорядження для підйому на наступну гору.

Нам завжди є що зцілювати. Так влаштоване життя на землі. Але йдемо ми в це, і стаємо краще від себе вчора, чи йдемо повз це, це тільки наш вибір.

Я дякую собі, за бажання піти глибше ніж до цього, щоб вкотре піднятися вище від того, що вже є.

Ну і якби розумієте, таки рекомендую, але таки не для всіх. Слухайте себе, виник імпульс, вона для вас, ні, значить йдіть повз.

Я досі переварюю те, що тут.
Наче все таке знайоме і зрозуміле, але в той же час абсолютно інший фокус і ракурс.
Поки єдина думка яка весь час крутиться: ця книга замінила б мене більшість курсів з саморовитку, які я проходила, і більшість прочитаних мною книг.
Все не буває випадково. Можливо для нового погляду на все такі вже звичні речі, вона мені і тотально була потрібна.
Вона наче показує іншу сторону монетки, яку не помічав, і яка може помножити твої результати, не те що на 2, а й на 10.
Я все думала, якби я написала про що вона. Вона наче про самосаботаж і так пише сам автор. Але, як на мене, вона значно глибше і ширше. Певно всі звикли називати весь спектр цього модним словом "самосаботаж". Автор же розкриває кожен стан, який ми звикли натягувати постійно на ось це модне слово, і тим самим ховатися за ним ще далі від себе.
Скажу так, певно ця і попередня найкращі книги, які я читала за ці всі роки. Ця практична, попередня "Переломний рік" більше про глибину і сенси. Ця теж про сенси, але в більш науковому і практичному ключі. Якщо треба холодний душ, то ця точно про це, якщо треба розслаблення, заглиблення в себе, то вам до "Переломний рік". А взагалі, я тотально отримала насолоду від обох.

Вона про все.
Вона про внутрішню глибину, про любов до себе, про реалізацію, про загалом людину як частинку світу.
Як часто ви поринаєте в глибину себе? Як часто рефлексуєте, щодо того, що було, і як часто мрієте про майбутнє?
Чи дійсно ці мрії ваші? І хто такий ви, в що з того всього є таки ви?
Я певно рік, йшла до відповідей на багато питань про себе, і багато того, що є дійсно моє життя, де в цьому житті я, що моє з того всього, що мене оточували, що я роблю щодня, з тих, людей, які навколо.
Ця книга це відповіді на всі мої питання, які я шукала, і знайшла до того як взяла її в руки. Але в той же час, вона це закріплення особисто для мене правильності всього того до чого я прийшла. Вона для мене стала ще одним способом вкотре порефлексувати над цим. В той же час, нагадати собі ті відповіді, які я в насиченості і шаленості життя таки загубила.
Вона стала моєю ранковою і вечірньою молитвою. Бо що таке молитва, як не розмова з Душею, а що таке Душа, як не частинка вищого. Вона стала моїм поверненням до себе після робочого дня, вона стала моїм позитивним налаштуванням на день.
Я не вмію читати один день з неї на день, та всі сторінки, які я читала протягом тижня поселилися в мережево такого важливого і цінного на зараз.
Я не вмію смакувати кожну сторінку, та книга точно варта того, щоб над кожною з них рефлексувати не один день.
Вона варто того, аби потрапити в руки кожного, і дати поштовх до зовсім іншого етапу життя.

Чи скажу я, що щось з цього я вже не знала, то відверто певно глобально і ні. Я дуже довго йшла до думок, які стали частинкою мене і які вкотре побачила і підсумувала для мене там.
Часом треба, щось прочитати, щоб читаючи усвідомити, що вже так мислиш, і вкотре повторити вивчені уроки.
Як на мене, вона дуже глибока і сильна. Тим, хто шукає тотальної підтримки на шляху до себе. Вона помічник тим, хто шукає внутрішню опору в собі, хто знайомиться з собою, згадує себе і вибудовує по пазликах нову версію.
Мене ще захопило те, що книгу написала людина, яка готувала спецслужбовців розвідки. Я брала її не читаючи опис, але була приємно здивована, як те, про що пише автор перегукується з літературою про зміну установок, способів мислення, психології, і загалом поглядів на життя тих книг, які читала раніше і курсів з саморозвитку, які проходила.
Дуже раджу тим, хто планує змінить своє життя в кращу сторону і вийти на інший рівень сприйняття реальності і себе в цьому світі.

Для мене ця книга стала про тотальну глибину, про вірність своїм принципам. Колись мій викладач часто казав, що більшість не може бути геніями, на жаль чи на щастя так влаштований світ. Він вчив кожного студента бачити в собі ось цю частинку генія, і при цьому спокійно сприймати і приймати себе тим ким є. Він знав, що всі не будуть геніями, або вчив і творив так, наче розповідає геніям і вони, і вони тут і почують його.
Для мене ця книга ось про таких геніїв. А ще про те, що ці генії живуть в кожному з нас. І тільки кожен з нас обирає піддаватися страхам, популярним ню тенденціям, думці інших про себе, чи тільки власному внутрішньому вогню, тому, що в Душі, і тому, що внутрішньому поклику і іскрі, яка всередині. В той час вміти бути сильним і вірним собі, сильним в цьому віці в себе, і стійким до зовнішнього вітру. Для мене ця книга про власні цінності і принципи, і про те, наскільки це важливо. В той час про вміння бути собою, і не зраджувати себе, навіть, якщо навколо багато тих, хто робить саме так.
Вона чималенька, і звичайно часом читання дається складніше. Але в той же час, вона та, яку хочеться смакувати як каву ковток за ковтком, розкриваючи для себе сенси як смак і нотки смаку, розжовуючи їх в своїй голові, і насолоджуючись кожним новим з багатьох усвідомлень, які приходить загалом від всього лише одного абзацу або речення, а часом і слова.
Дуже раджу кожному окунутися в цей вир, і ще більше знайти внутрішній вогонь, серпень, віру в себе, в свою творчість, через цю книгу. Завдяки їй вкотре сформувати свої принципи і цінності і бути непохитним в тому, що важливо саме для вас, і стійким до бурь із думок інших людей.