Я вперше за багато років проковтнула книгу за добу.
Колись у мене таке було тільки з книгами Дена Брауна.
Книгу купувала таємно, а її розпаковка і принесла мені квиток на концерт ОЕ в подарунок.
Літом я шукала чогось легкого, але було все ж важке.

Ця напевно таки теж досить романтична, з хепі ендом, але я просто не могла відірватися до 2 ночі, під звуки вибухів під вікном читала романтичну історію чарівниці та витязя. Про старих Богів, про воїнів, про довгі шляхи, які могли бути нудними, а ставали цікавими, бо людям разом було цікаво, про битву, в якій перемагає зброя і чари, напевно в тому числі любові, в тандемі.

Короче, не думаю, що таке буде цікаво хлопцям, але дівчата, якщо вам треба свій острівочок аби відключитися на певний час, а ви любите щось романтично-пригодницьке на основі чогось рідного, то напевно ця книга в цьому буде топ.

Певне щоб зцілити власну історію, її треба тисячі разів розповісти. Потім ще тисячі разів прочитати. Потім написати власну історію (в моєму випадку ще написати купу віршів, про те як було або могло би бути).

А потім ще декілька разів пройти це все по колу, а може і не декілька.

В який момент ловиш, що вірші інші, думки інші, а ти зовсім інакше дивишся на те, що відбувалося, без своїх власних ілюзій.

Думаєш, що давно зцілив. А потім береш книгу, і розумієш, що ти йшов довгий шлях до зцілення, і там було багато сходів. І певне тільки зараз, коли читаєш історію, яка так схожа на твою легко і з посмішкою.

Ти вже більше не розповідаєш свою, але іноді все ще пишеш вірші. На історії інших реагуєш: "оо, в мене теж це було, певне це мій хороший досвід, я класно в цьому виросла". І йдеш далі жити життя.

Ця книга просто тотально тепла, і тотально схожа історія. Схожа як ніяка інша прочитана мною до. Хто купу разів чув мою, точно сказав би так само.

Мені треба була ця книга, треба була, щоб я побачила цю історію. Проживали легко і з посмішкою, і цьому усьому зрозуміла, що зцілила свою.

Я без меж вдячна авторці за цю книгу, і за її історію, її відкритість, можливість читати, відчувати, чути, прожити. 🙏💛
За можливість почути іншого, вкотре стати почутою самою собою.

Я проковтнула за пів дня.
Це було важливо, важливо зараз, і саме так.

Відверто досі не знаю радити її чи ні. У мене ця книга досі викликає дуже суперечливі відчуття.
В контексті того, що зараз відбувається і загалом історії України, в мене абсолютно не викликає жалю ні російська буржуазія (частина російської імперії) ні радянщина. Абстрагуватися від міста, подій, країни від початку і до кінця книги в контексті історії персонажів, і сприймати це як щось далеке мені не вдалося абсолютно.
Дуже важко мені йшли перші 50 сторінок, бо все в мені кричало, чому у нас видають ці книги, чому я звикша відчувати щось по відношенню до героїв, тут намагаюсь абстрагуватися і сприймати це віддалено, аби не співпереживати ні крапельки, бо це книга про нашого ворога.

В той час, я проковтнула її за дві доби, і не змогла відірватися. Я досить багато підкреслила для себе в книзі, і в той час, кожного разу повертала себе до думки, хто ті персонажі, які кажуть ці слова, і той же час в великій мірі ці слова втрачали для мене сенс, наче здавалося, що вони не чесні, якщо звучать з вуст персонажів, нащадки яких наші вороги.

В той час, я ставила багато особистих питань, від глобальних, до прям дуже особистих.
Я усвідомила, як же важко було нам зберегти саме нашу ідентичність, якщо те, що відбувалося у нас було ще гірше, і як важко далося це зберегти в собі, провести для своїх нащадків, в тому числі моїм предкам, які зберегли наші національні традиції, погляди, і змогли передати їх своїм дітям та онукам.
Думка про те, що владу одних злодії, змінили інші, і мало того що від них потерпали самі ж вони змінюючи один одного, так і інші народи і національності теж. Певне це зараз я так можу сприймати, як людина, яка живе у вільній Україні.

Вкотре дякую, що живу саме в цей час і саме в вільній Україні.
Також вона стала для мене досить зцілюючою в контексті, перегляду особистих минулих стосунків, перегляду того, як я на щось дивилася, і певною мірою позбуття, якихось рожевих окулярів десь.

Дочитала годину назад, а в голові все ну прям дуже прокручується, багато думок, десь відчуттів, десь усвідомлень, але не про події зовнішні з книги, а скоріше про особистісне.

Певне мені ця книга була таки потрібна в цей момент в такому вигляді.