Джин Ганфф Кореліц

Один із героїв книги американської письменниці Джин Ганфф Кореліц «Задум» висловлює думку, що для того, аби написати книгу не завше необхідно мати великий талант - потрібно лише мати гарний задум. Все інше — дрібниці

Що ж, впевнено можу сказати, що у авторки є і те, і інше. Проте, зараз відчуваю себе, однією із читачок книги героя цього тексту Джейкоба Фінча «Ласка», оскільки важкенько розповісти щось про цю книгу, не спойлернувши кілька важливих сюжетних поворотів. Ті два, які стаються наприкінці книги мене дійсно змогли здивувати і змусили на кілька хвилин зупинитися, щоб усе обдумати

Про що: Джейкоба Фінча Боннера колись вважали перспективним автором, адже він написав книгу, яка отримала доволі багато схвальних відгуків. Але поки що, це єдина книга, яка «зайшла» аудиторії і він не знає, про що йому писати далі

Шукаючи способів заробити на життя, Джейк йде викладати літературну творчість в третьосортний коледж і там один з його студентів ділиться з ним ідеєю для роману, який приречений стати геніальним. Згодом цей студент помирає, а Джейк вирішує втілити його задум у життя, навіть не підозрюючи, чим для нього це завершиться...

Мені сподобалось, що коли мова йде про «Ласку», ми можемо не тільки здогадуватись, якою є ця книга, а й маємо можливість почитати її уривки. Така собі книга в книзі виходить, не впевнена, що раніше таке десь зустрічала

На жаль, попри обіцяне у описі занурення у «непростий, але заманливий світ письменників», про так звану внутрішню кухню ми дізнаємося не так вже й багато, але це не робить книгу гіршою, оскільки детективна складова у ній на високому рівні

Дійсно про залаштунки, дійсно літературний, дійсно той, що ставить багато питань. О це він, а не ця ваша "погрємушка" "Жовтоплика".

Окей, ви написали свій другий роман. Його навіть надрукували, хоча й жодної рецензії з тої купи розісланих примірників так і не вийшло. На відміну від першого, який дав вам можливість переїхати в кращий район, обирати, які лекції читати, а які - ні, та і в цілому вважатися письменником. Професійним письменником.
Але от біда — крокодил не ловиться, в сенсі, що немає в вас цікавого сюжету. Про що писати далі? (та, в цьому місці мені хотілося крикнути герою у вухо "вийди з кімнати, з людьми поспілкуйся, сюжети там!" Але, але).
Аж тут сюжет таки знаходиться. Щоправда, він не ваш. А вашого учня, якого ви начебто маєте навчити, як писати. До речі, ось тут цікаве: вчити "як писати" може навіть той, що не знає, "про що писати". Це різні скіли, якщо ви раптом не усвідомлювали.
І ви не чіпаєте той чужий сюжет, аж поки не дізнаєтесь, що учень помер, так і не написавши нічого. То чи має Всесвіт втратити разом з людиною ще й грандіозний Задум, що він його носив?

Це була дійсно (я повторююсь, так) цікава історія. Багата на згадки, плідна на цитати.

Так, постать антагоніста вгадувалася зразу, та і перегрів очікування "що, що ж там за твіст такий приголомшливий?" вийшов в гудок, будемо відверті.

Але історія від того гірша не стала. Чесне #Дафа_радить

Мені радили Задум, як покращену версію Жовтоликої Ребеки Кван. Але все що поєднує ці книжки, це ідеї письмеництва і плагіату. Для мене це виявилися дві зовсім різні історії не просто з різним сюжетом, а й в різних жанрах.

Задум це класичний трилером з детективними елементами. Загалом цікава історія, друга половина книги з розслідуванням сподобалася мені більше.

Але були 3 моменти, через які я занизила свою оцінку:

1. Головний герой з серйозними поблемами з самооцінкою та завищеним письменницьким егом. Одна консультація з юристом перед публікацією, допомогла б йому впевнитися в тому, що запозичення ідей не є порушенням авторського права, і скоригувати і подати твір так, що б до нього взагалі не було жодних претензій. Але Джейк сам себе вважає злодієм, бо геніальна ідея сюжету не прийшла йому в голову. Але в кінці виявилося, що не має значення законно чи не законно він написав свою книжку, кінець був би таким самим.

2. Авторка вводить неймовірну інтригу, обіцюячи нам якийсь неймовірний, раніше ніким не написаний сюжет на мільйон доларів. Може для американців це й в новинку, а всі ми зі школи знайомі з "я тебе породив, я тебе і вб’ю."

3. Головного злодія я запідозрила, ще в середині книги. Плюс не люблю книги, в яких злодій залишається не покараним.

Загалом цікавий непоганий трилер. Однозначно не шкодую, що прочитала.

«Кожна людина має унікальний голос, має історію, якої не розповість більше ніхто. Письменником може стати кожен».⠀

Книга в книзі, книга про письменника і письменництво, книга з глибокими думками і з доволі повільним сюжетом. Прихильникам бурхливих детективних поворотів, гостросюжетних пригод і захопливих емоцій - може бути трохи нудно читати.⠀
⠀
Особисто мені книги “Ласка” написана Джейкобом Боннером видалась цікавішою, ніж весь зміст книги Задум🙈🙈🙈 Не знаю, чому так, хоч виникнення самої Ласки незвичне і трохи кримінальне, проте задум першоджерела мав привести просто фурор у видавничому світі.⠀
⠀
Ми дізнаємось яким чином посередній письменник Боннер дотичний до цієї історії, як виникла ідея Ласки, чому саме йому принесла книга шалену популярність .⠀
⠀
Мені хотілося читати книгу з кінця (дізнавшись як і чим завершиться Задум), бо всі незвичні повороти сюжету, розв’язка криється в останніх сторінках, а так не чесно🥺 Я хотіла більше драматичних подій, може навіть більше криміналу.⠀
⠀
З не могла змиритись з долею Джейкоба, бо хоч він протягом всього роману картав себе за той злощасний вчинок, проте він не був лихим, він точно не заслужив на таку розплата…

Спочатку мені книга не дуже заходила. Було важко сконцентруватися на сюжеті, трохи нуднувато.
⠀
Але коли додалася динаміка, то я зрозуміла, що книга класна. У другій половині читати цю історію стало набагато цікавіше, а саме тоді коли почався цей детектив-трилер.
⠀
Історія розповідає про Джейкоба Фінча Боннера. Він письменник. Але вже тривалий час не може написати нічого путнього, тож викладає літературну творчість. Одного разу на потоці йому попадається зверхній студент, який каже, що йому викладач не треба й насправді думка інших його не цікавить, бо він має такий задум, який точно вистрелить. Якось Еван Паркер таки переповідає сюжет своєму викладачеві Джейкобу й той таки погоджується, що задум справді вартий уваги. Проходять роки й Джейкоб дізнається, що його студент мертвий, а книгу він так і не написав. Отож що? Невже такий задум пропаде? Як письменник Джейкоб не може цього допустити, пише книгу сам. Але після того, як вона здобуває шаленого успіху - невідома особа починає переслідування і погрожує, що розповість, ніби сюжет книги Джейкоб украв.
⠀
Ось тут і починається найцікавіше: хто ж це? Ще один студент, якому Еван теж розповів сюжет? Просто зловтішник, який випадково втрапив у ціль?
⠀
Джейкоб намагається докопатися до правди й він навіть не підозрює, до чого його це приведе - до злочинів, набагато гірших за використання чужого сюжету, з якого так і не була написана книга.
⠀
Друга частина історії була набагато динамічнішою, а тому й цікавіше було читати. Передбачити розвиток сюжету можна, але фінал мене все одно здивував, я очікувала на іншу розвʼязку.
⠀
До речі, було цікаво, ну який же задум був у того Евана? І авторка нам розповіла, тому що частина розділів у книзі написана не про життя Джейкоба, а уривки з його книги, яка «вистрілила». І вони дуже сильно повʼязані з реальністю Джейкоба, тому авторка круто все закрутила.
⠀
Цікава книжка, яка досить легко читається. Але це не був найкращий психологічний трилер, який я читала.

Джейк, єдина дитина податкового адвоката і шкільної консультантки, нічого так не прагнув, як стати письменником. Були непрості перешкоди, які належало подолати. Та що це за митець, якому не доводиться долати перешкоди? Читав уперто, з відчуттям суперництва й заздрості, щоб дослідити своїх майбутніх суперників. Він знав, що обрав свою доріжку й почав заплив, і не припинить плисти, поки не потримає в руках власної книжки, - і тоді він нарешті пересвідчиться в тому, що він - письменник. Успіх вимірюється останньою опублікованою книжкою, а ваш талан оцінюється за наступною книжкою, яку ви пишете.

Взагалі можна когось навчити писати? Навіть якщо вчитель буде найкращий. Навіщо записуватися на курс літературної творчості, якщо не вірите, що можна навчитися писати? Чому просто не піти й не написати Роман самотужки? «Видатний учитель» - це похвальне доповнення до «видатного письменника». Простаки вірять, що романи зʼявляються після прильоту музи, - можливо, ці люди гадають, що діти зʼявляються після прильоту лелеки.

П’янке як наркотик і тепле відчуття, коли тобою захоплюється людина, що добре знає, наскільки важко написати гарне і неповторне прозове речення. Не уявляю, як воно - писати цілими сторінками, не кажучи вже про створення персонажів, які здаються живими, і сюжету, який має здивувати читача. Це божевілля, що комусь таке вдається.

В основу книги покладено питання: якщо дерево падає в лісі, де ніхто не чує, чи видає воно звук? Багато людей каже, що в них є чудовий задум, ідея для роману, але просто руки не дійшли його написати. Тобто, якщо письменник розповів свій сюжет, але не написав книгу, сюжет належить йому?

Восьма книга авторки, на яку вже зробили екранізацію і я слідкую за анонсами, коли буде на стримінговій платформі. Сюжет гарний і кінець несподіваний, стиль написання теж сподобався. Багато переймаються лише самою історією, цікавий там сюжет чи ні. Бо якщо задум нецікавий, ніякий гарний стиль не врятує. А якщо він цікавий, навіть найгарніший стиль його не зіпсує.

Прочитавши анотацію, вирішила прочитати книжку.
Захопливий та динамічний, загадковий сюжет, але мені не вистачило більше розкриття теми письменства.

Книга, яка мене привабила своєю анотацією – люблю сюжети про письменників та книжки. Мова йде про письменника Джейкоба Боннера, який колись написав непоганий роман. Бестселером він не став, але зібрав добрі відгуки критиків. А ось із наступним романом у Джейка справа все ніяк не йде. Тому і підробляє Джейк у невеликому університеті, де викладає курси для письменників-початківців.

На цих курсах один із студентів Джейка, зарозумілий і амбітний Еван Паркер, ділиться з ним сюжетом книги, яку планує написати і яка, за його заявами, стане головним хітом останніх десятиліть. За кілька років після цієї зустрічі Джейк випадково дізнається, що Паркер помер, так і не написавши книгу. Джейк не втрачає шансу, і пише власну книгу із сюжетом Паркера. Вона приносить йому славу та загальне визнання. І все добре, поки Джейку не починають приходити анонімні повідомлення, які звинувачують його в плагіаті. Хто ж це може бути, якщо Паркер мертвий?

Мені сподобалося те, як Джейк проводив своє розслідування, коли намагався з'ясувати, хто його таємний кореспондент. Він максимально повно поринув у вивчення сімейної історії Паркера, що, як виявилося, було дуже важливим у цьому питанні. Значна частина роману приділена письменницькій майстерності та роздумам: чи будь-хто може стати письменником, що важливіше – сюжет чи авторський стиль, і, зрозуміло, авторське право. Джейк у романі запозичує у Паркера лише ідею, не бере жодного рядка з його рукопису, пише роман повністю самостійно. Тож у цьому плані тут ​​не плагіат. Але чи вважається злодійством те, що він використовував чужу ідею?

Цікавий роман, є над чим поміркувати під час читання. З мінусів, в першій частині книги події розгортаються дуже повільно, але загалом, книжка мені сподобалася

Ох, давно вже я не читала таких захопливих сюжетів, як в романі "Задум" Дж. Г. Кореліц, що вийшов навесні в #книголав! І це при тому, що розгортаючи книгу, я нічого особливого не очікувала, але я дуже помилялася!

Тільки послухайте про сюжет. Отже на початку книги читач знайомиться з Джейкобом Фінчем Боннером - письменником, який після доволі успішної першої книги, впав у творчу кризу і тимчасово викладає літературну творчість в коледжі. Один зі студентів Джейкоба - Эван Паркер розповідає йому про те, що має задум майбутнього роману, який обов'язково стане бестселером! Джейкоб не дуже вірить, але вмовляє Паркера поділитися і, почувши його ідею, вражено погоджується, що це таки бомба. Сюжет не схожий ні на що. Проходить час, Джейкоб чекає появу роману свого студента, але книги нема. І тоді він починає шукати інформацію про Паркера і дізнається, що той вмер від передозу наркотиками через кілька місяців після їх розмови. Містер Боннер не втримується і пише власну книгу, взявши основною фабулою роману задум Паркера. Проходить кілька років, новий роман Джейкоба на верхівках усіх рейтингів, по ньому знімає фільм Спілберг, книгу обирає Опра Уінфрі для свого читацького клубу. Аж, раптом, одного дня на пошту до успішного письменника приходить лист від невідомого адресату, в якому його звинувачують у крадіжці ідеї. Вже починаючи з цього місця відірватися від книги фактично неможливо. Я читала пів ночі. Спочатку автор описує страждання Джейкоба, який, з одного боку, сам написав книгу, але ідею все ж запозичив чужу. Це дуже гнітить письменника. Чи плагіат це? Цікаво читати пряснення літагентів і юристів про цю ситуацію. Але найцікавіше те, що одного дня Джейкоб вирішує діяти і починає шукати свого анонімного кривдника. Розслідування приводить його до думки, що в своїй книзі він описав реальну історію, та ще і історію злочину. Злочину, свідком якого був Еван Паркер, який не вигадав задум, а просто взяв з життя. І злочинець, прочитавши і впізнавши себе, почав шантажувати його звинуваченням в плагіаті. Який саме злочин описує приголомшливий сюжет книги, і чим скінчиться ця історія - писати не буду. Але можу поручитися, це крута книга! При чому, це така собі прихована в мушлі перлина, адже сюжет набуває обертів повільно. Перші 100 сторінок і не скажеш, що так захопишся. Браво авторці! До речі, погугливши про пані Кореліц , дізналася, що я захоплююся нею давно, просто не знала про це. Адже саме за її книгою знятий чудовий мінісеріал "Знищення" з Ніколь Кідман і Ґ'ю Ґрантом.

Якщо не дивилися, теж дуже раджу!
А книгу раджу однозначно!
Вперше зустрічаю таке переплетення цікавого про письменників, видавців, написання книг - із детективною історією, яка є неймовірно цікавою. І вперше читаю про таку цікаву дилему: чи вважається плагіатом ідея, адже схожих ідей багато? Що важливіше задум, чи втілення? Врешті, тут є що обдумати та обговорити. Круто!

Джейк, єдина дитина податкового адвоката і шкільної консультантки, нічого так не прагнув, як стати письменником. Були непрості перешкоди, які належало подолати. Та що це за митець, якому не доводиться долати перешкоди? Читав уперто, з відчуттям суперництва й заздрості, щоб дослідити своїх майбутніх суперників. Він знав, що обрав свою доріжку й почав заплив, і не припинить плисти, поки не потримає в руках власної книжки, - і тоді він нарешті пересвідчиться в тому, що він - письменник. Успіх вимірюється останньою опублікованою книжкою, а ваш талан оцінюється за наступною книжкою, яку ви пишете.

Взагалі можна когось навчити писати? Навіть якщо вчитель буде найкращий. Навіщо записуватися на курс літературної творчості, якщо не вірите, що можна навчитися писати? Чому просто не піти й не написати Роман самотужки? «Видатний учитель» - це похвальне доповнення до «видатного письменника». Простаки вірять, що романи зʼявляються після прильоту музи, - можливо, ці люди гадають, що діти зʼявляються після прильоту лелеки.

П’янке як наркотик і тепле відчуття, коли тобою захоплюється людина, що добре знає, наскільки важко написати гарне і неповторне прозове речення. Не уявляю, як воно - писати цілими сторінками, не кажучи вже про створення персонажів, які здаються живими, і сюжету, який має здивувати читача. Це божевілля, що комусь таке вдається.

В основу книги покладено питання: якщо дерево падає в лісі, де ніхто не чує, чи видає воно звук? Багато людей каже, що в них є чудовий задум, ідея для роману, але просто руки не дійшли його написати. Тобто, якщо письменник розповів свій сюжет, але не написав книгу, сюжет належить йому?

Восьма книга авторки, на яку вже зробили екранізацію і я слідкую за анонсами, коли буде на стримінговій платформі. Сюжет гарний і кінець несподіваний, стиль написання теж сподобався. Багато переймаються лише самою історією, цікавий там сюжет чи ні. Бо якщо задум нецікавий, ніякий гарний стиль не врятує. А якщо він цікавий, навіть найгарніший стиль його не зіпсує.

Книжка «Задум» від Джин Ганфф Кореліц з опису здалася мені захопливою та напруженою, в результаті же виявилася пересічною, сухою й нединамічною, а в анотації була викладена ледве не половина самого тексту. Загалом, яскравий приклад того, як чудовий сюжет можна спаскудити: дати мало перцю, всипати забагато солі - зробити несмачною.

Головна рекомендація: не читайте анотацію, якщо хочете ознайомитися з книжкою. І текст нижче тоді теж не читайте, бо перші сторінок 150 вам точно буде нецікаво спостерігати за сюжетом.

Зав’язка така: письменник-невдаха краде ідею для книжки в свого мертвого студента і вона стає бестселером. Тури, читання, радіоетери, а потім і погрози з боку аноніма в соцмережах про викриття стосовно крадіжки задуму. Хто цей анонім? Яка в нього мета? Чи виповзе на поверхню правда? Загалом: чим скінчиться книжка і книжка в книжці?
Так ось. Те, що мені щось не сподобалося (а я людина невибаглива) – не означає, що не сподобається вам, на будь-яку історію знайдеться її поціновувач, а від мого замиленого трилерами ока сюжет не стає очевидним для інших. Втім це той випадок, коли її не можу порекомендувати ані людям, котрим цікаво дізнатися про життя письменників, ані фанатам трилерів і несподіваних зворотів. Коли у книжці двійко головних персонажів, і один з них – така собі жертва, дуже складно не здогадатися хто з них агресор. Я серйозно, хоч би кількох підозрілих персонажів зробили, я не знаю…

Загалом – не раджу витрачати на це час. Краще вже подивіться кінце в хорошій компанії, випийте смачного чаю чи какао і живіть своє краще життя :)