Джин Ганфф Кореліц

"Добрі письменники запозичують, великі письменники крадуть. Т.С. Еліот (вірогідно, вкрадено в Оскара Вайльда)". "Жовтолика" дійсно дуже схожа на цю книжку, за різницею - тут головний герой книги мене не вибішує, так як головна героїня в Ребекки Кван. Головний герой "Задуму" все життя мріяв бути ВИДАТНИМ АВТОРОМ, і йому вдалось написати досить непоганий текст, але один, далі - не пішло, і ось він, викладач вже третій рік поспіль курсу для письменників-початківців знайомиться зі студентом, які розповідає йому про свій задум книжки, який дійсно має величезні перспективи. Через три роки після цього головний герой шукає в інтернеті цього студента, щоб дізнатись долю його твору, а виявляється, що він загинув за кілька місяців після їхньої останньої зустрічі, а отже і написати книгу він не мав би встигнути. Не довго мучаючись совістю, головний герой береться написати книгу по задуму студента, і дійсно ця книжка приносить шалений успіх, і навіть екранізацію. Але через півроку після виходу книги, він отримує повідомлення, що хтось знає, чия ідея задуму насправді. І тут головний герой починає робити дивні речі, типу поїздки до одного зі своїх студентів, чого б я точно не робила. А ще не зрозумілі його панічні атаки, як він 4 дні сидів вдома і бухав, ну дійсно вихід із ситуації.

Анонім

Один із героїв книги американської письменниці Джин Ганфф Кореліц «Задум» висловлює думку, що для того, аби написати книгу не завше необхідно мати великий талант - потрібно лише мати гарний задум. Все інше — дрібниці Що ж, впевнено можу сказати, що у авторки є і те, і інше. Проте, зараз відчуваю себе, однією із читачок книги героя цього тексту Джейкоба Фінча «Ласка», оскільки важкенько розповісти щось про цю книгу, не спойлернувши кілька важливих сюжетних поворотів. Ті два, які стаються наприкінці книги мене дійсно змогли здивувати і змусили на кілька хвилин зупинитися, щоб усе обдумати Про що: Джейкоба Фінча Боннера колись вважали перспективним автором, адже він написав книгу, яка отримала доволі багато схвальних відгуків. Але поки що, це єдина книга, яка «зайшла» аудиторії і він не знає, про що йому писати далі Шукаючи способів заробити на життя, Джейк йде викладати літературну творчість в третьосортний коледж і там один з його студентів ділиться з ним ідеєю для роману, який приречений стати геніальним. Згодом цей студент помирає, а Джейк вирішує втілити його задум у життя, навіть не підозрюючи, чим для нього це завершиться... Мені сподобалось, що коли мова йде про «Ласку», ми можемо не тільки здогадуватись, якою є ця книга, а й маємо можливість почитати її уривки. Така собі книга в книзі виходить, не впевнена, що раніше таке десь зустрічала На жаль, попри обіцяне у описі занурення у «непростий, але заманливий світ письменників», про так звану внутрішню кухню ми дізнаємося не так вже й багато, але це не робить книгу гіршою, оскільки детективна складова у ній на високому рівні

Анонім

Дійсно про залаштунки, дійсно літературний, дійсно той, що ставить багато питань. О це він, а не ця ваша "погрємушка" "Жовтоплика". Окей, ви написали свій другий роман. Його навіть надрукували, хоча й жодної рецензії з тої купи розісланих примірників так і не вийшло. На відміну від першого, який дав вам можливість переїхати в кращий район, обирати, які лекції читати, а які - ні, та і в цілому вважатися письменником. Професійним письменником. Але от біда — крокодил не ловиться, в сенсі, що немає в вас цікавого сюжету. Про що писати далі? (та, в цьому місці мені хотілося крикнути герою у вухо "вийди з кімнати, з людьми поспілкуйся, сюжети там!" Але, але). Аж тут сюжет таки знаходиться. Щоправда, він не ваш. А вашого учня, якого ви начебто маєте навчити, як писати. До речі, ось тут цікаве: вчити "як писати" може навіть той, що не знає, "про що писати". Це різні скіли, якщо ви раптом не усвідомлювали. І ви не чіпаєте той чужий сюжет, аж поки не дізнаєтесь, що учень помер, так і не написавши нічого. То чи має Всесвіт втратити разом з людиною ще й грандіозний Задум, що він його носив? Це була дійсно (я повторююсь, так) цікава історія. Багата на згадки, плідна на цитати. Так, постать антагоніста вгадувалася зразу, та і перегрів очікування "що, що ж там за твіст такий приголомшливий?" вийшов в гудок, будемо відверті. Але історія від того гірша не стала. Чесне #Дафа_радить

Анонім