♡Є книги, якими можна загортатись як пледом. Від них всередині розливається медвяне тепло, стає напрочуд спокійно та затишно. Видається, що зараз серпень: ти обриваєш бабусині пасльони в селі, обідаєш млинцями з аґрусовим варенням і придумуєш кличку для маленького цуценяти.
📖«Зелена, 19» про дитинство без прикрас: зі зірваними яблуками, обтрушеною аличею, першими перемогами і болями. Ранами до яких можна прикласти подорожник і тих, котрі зеленим листком із прожилками вкриватиме циферблат часу. Розлучення, роль батька і мами в дорослішанні, переживання, ігри в дворі, усвідомлення дружби й себе в ній – тут є це все!
📖Читаючи розумієш: у кожного є своя Зелена, 19. Місце дитинства, в котре повертаючись дорослим бачиш більше. То ж просто підстав свій адрес і відчуй терапевтичний ефект від прочитаного! Для мене це адреса Довбуша, 3: пеньок від сливи, котра квітла жовтавими пуп'янками і її соковиті пурпурові плоди падали нам прямо в пригорщі. А ще: місце, де ми палили багаття, закутували в жаринки вишневих дрів картоплю й смакували обвуглене сало в газеті. Вулиця, по якій я вперше проїхалася старим велосипедом [в рази більшим від мене] й навчилася закладати ланц.
▫️Саме в в роки дитинства у нас формується світовідчуття, переповнюють емоції й думки про «А що там далі». І тому так важливо, аби [інсайти з книги]:
✔️батьки були поруч. Або хтось, хто любить тебе безумовно [опікуни, близькі]. Чи то на рибалці, чи то за столом у момент пиття малинового чаю. Аби ти бачив/ла їх очі, сповнені підтримки, у момент, коли розповідаєш вірш на шкільному святі. Або ж у хвилини, коли знаходять вирвану зі щоденника сторінку з лебедем у вигляді «2»;
✔️аби особливим дітям також давали головні ролі на святах в садку/школі. А не, аби вони стояли десь позаду. Поодаль. І ковтали, мов зліплену зі пластиліну, кульку образи [комок в горлі];
✔️аби в кожного були турботливі бабусі/дідусі. Ті, які в потрібну хвилину створять домашній затишок, приготують улюблену полуницю впереміш зі сметаною, прочитають казку, засвітять світло в коридорі...Коли спати без нього ну ніяк не вдається.
Окремої уваги заслуговують ілюстрації Євгенії Гайдамаки, якою щедро пересипано книгу. Тут детально промальовано атмосферу: пишні зеленочубі крони дерев, багряні яблука, акварельні хмарки, а також настрої. Дивлячись на емоцію, зображену на ілюстрації, впізнаєш її у своєму серденьку.
То ж поринай. Читай, дивись. Відчувай!
