Нові відгуки

книжка, яка допоможе краще розуміти емоції та відчуття – свої та інших. структуровано, з прикладами та життєвими ситуаціями + пояснення від психотерапевта. рекомендую читати✨

Якщо в книжці про те, як розповідати історію так, щоб її хотілось читати, тобі хочеться пропускати цілі абзаци — то, мабуть, вона не впоралась зі своїм головним завданням. Взагалі перші 25% були схожі на реферат на тему «Становлення та значення історій в українській і світовій культурі», який ти скачуєш за першим посиланням в гуглі зранку перед уроками, бо звечора забув, що це треба на сьогодні. А потім у книжці почало йтись про все підряд. Це, мабуть, задумувалось як історії з життя, які б підкріплювали б певні теоретичні аспекти сторітелінгу. На ділі ж ми отримали купу рандомних байок про себе, про друзів, про тривожність, про колишніх, про кіно, про штори… ну ви зрозуміли. Хоч книжка і коротка, але взагалі не варта часу на її прочитання. Корисної і нової інформації мало. Цікавого я там теж нічого не знайшла. Читала я її 4 місяці. Це багато про що говорить. Сумно.

Цікаво написана, подобається що наводяться приклади, ця книга мені і схожа на подкаст, як у авторів, легко та зрозуміло читається

У своєму жанрі це точно 5 зірочок із 5. Це книга від цивільних для цивільних, де автори дуже зрозумілими простими словами пояснюють те, що відбувається з нами під час повномасштабної війни. Вважаю, що такі тексти потрібно читати: вони допомагають впорядкувати думки і звісно ж додають нових. Моментами було важко, але з такою тематикою це нормально.

Цю книжку я купила десь 3 роки тому. І чесно кажучи це одна з тих небагатьоз книжок до яких я повертаюсь. Часом у житті є складні моменти в яких важко самостійно розібратись. І " Простими словами" це якраз той маяк який мені допомагає зрозуміти та усвідомити певні речі. Перша частина підкорює читача простотою - ніби все просто, ось глянь який короткий розділ. Друга книжка більш серйозніша, і заглиблюється уже в сам механізм роботи КПТ та Гештальт терапії. Це прекрасно, адже до знайомства з цими книгами я поняття немала як відрізнити одне від іншого. Тому, для самопізнання (не плутати з самолікуванням)), ця книжка просто необхідна. Рекомендую!

Ця книга розбиває серце спогадами, але зцілює теплими історіями. Вона емоційна, часом болісна, іноді викликає ком у горлі, але водночас дарує посмішку. Найскладніше для мене було стежити за власними реакціями під час читання. Єдине слово, яким я можу описати цю книгу, – «сила», адже саме вона пояснює незламність духу людей та їх здатність жити у сучасних реаліях. Завдяки особистому досвіду авторів та прикладам із життя різних людей, читачам подаються історичні події та пояснюються реакції на них. Ця робота розташована на перетині психології та соціології. Автори розповідають про захисні механізми мозку, фази переживання катастроф та досвід травм. Книга також охоплює діяльність волонтерських організацій і пояснює складні теорії психології зрозумілою мовою. Ця праця є дослідницькою та здатна стимулювати науковців до подальших дискусій про психологічні аспекти війни та їх вплив на суспільство. *важливо зазначити: якщо ви не готові знову переживати події повномасштабного вторгнення, краще відкласти цю книгу до інших часів.

Як продати 3 статті в журнал під виглядом ультрамодної типу інтерактивної nonfiction-книжки? Дуже просто! Складаєш до купи статтю з Вікіпедії про сюжети в літературі, вступ з будь-якої з книжок Харарі, пишеш багато про себе, ще про себе, і ще трішечки про себе, не забуваючи раз на 5-7 речень (як складаються з 7 слів максимум) згадати розумну книжку, у якій ти щось вичитав. Милуєшся. Бачиш, що на виході все одно замало знаків без пробілів, тоді йдеш до друзів, які теж розповідають про себе, ще про себе, потім ще трішки про себе, розставляєш їхні розповіді між своїми, знов милуєшся, але вже на брудершафт. Знаків все одно не вистачає. А журись воно гномиком! Решту доробить верстка. Значить, текст на сторінці ставимо посередині, робимо конські такі поля, аби з них можна було ще самокрутку зробити у тужливий час або послати шифровку агенту. Ще можна главу починати з середини сторінки, і краще, коли останнє речення розділу двома словами заповзає на нову сторінку – це ж ціла сторінка плюс! А ще, аби показати, що ми тут всі модні, стильні, молодьожні, ставимо QR-коди на полях, аби людина, яка вирішила почитати книжку, ще мала гемороя з телефоном, скануванням коду і взагалі не розслаблялася. Книжку він сів почитати, ага, ти бач, розумний який. Коротше кажучи, як ви вже зрозуміли з картинки і перших речень, із сучасним українським нонфікшном в мене не склалося. На гордих 180 сторінках нової інформації нової - катма. Та й взагалі вся вона – це 2, максимум 3 статті на 5 екранчиків сматфона. Ну такі, знаєте, які можна прочитати за 7 хвилин у метро. До того ж, мене чомусь змусили прочитати історії людей, які мені геть не цікаві, і тепер я навіщось знаю, що у Дереша із пупком (не питайте), що Стасіневич недокоханий, тому алкоголік, а Бабкіна у дитинстві закидала багнюкою чисті простирадла. От питається - нахріна мені це? Як відповів мені автор (так, у відповідь на мою оцінку книжки на «1» прийшов автор і спитав «зочєм???») «у рецензії ж все написано!» Але вибачте, фраза «A щe нaвoдить poзмoви з вiдoмими укpaїнcькими пиcьмeнникaми, peклaмicтaми, жуpнaлicтaми, якi poзпoвiдaють пpo cвoї пiдxoди дo cтopiтeлiнгу й нaпиcaння тeкcтiв» аж ніяк не попереджає про те, що Дереш прийметься за розповіді про свій пупок, Стасіневич – про недокоханість, а Бабкіна – про простирадла. Бо це не про «свої підходи до написання», це про «а ось я, ось я, дивиться, який я!». В цілому, я повністю розчарована й роздратована тим, що витратила на це час (добре, що небагато), гроші (за ці гроші можна було придбати 2 цікаві книжки у Комори, наприклад) і місце на полиці (ненадовго, книжка кудись піде, незважаючи на автограф автора). І ще момент. До цієї книжки в мене існував величезний кредит довіри до видавництва Наш формат, який завжди випускає лише дійсно вартісні речі. Зараз він весело так, по-помаранчовому розтоптаний. Тобто, якщо раніше я навіть не замислювалася, чи буде ця книга цінною для мене, якщо це Наш Формат (і якщо тема мені дотична чи цікава), то тепер я не збираюся поспішати із передзамовленням і триста разів подумаю, а чи не потраплю я на черговий «комікс», в якого реклама виходить на порядок дорожча за цінність вмісту.

Я прочитала цю книгу, тільки через те, що її радили як чудову для підлітків. Я щаслива, що дочитала до кінця, бо він дуже сподобався. Це книга не про любов. Вона про дружбу і стосунки з батьками. Розчарування і прийняття, допомогу і співчуття. Головна героїня справді сильна і впевнена у собі. Здійснила свою мрію? Відшукала батька. Для мене тут головне те, що все не так як ми уявляємо.