Цього тижня до котиків на розмову «Між нами» завітала книжкова блогерка Світлана Небилиця. Ми отримали від неї добрячий стос книжкових порад на будь-який смак! І спішимо поділитись усіма рекомендаціями та лайфгаками з вами!
Розпочнемо розмову з бліцу:
- Найдорожча книжкова покупка? – Відразу пригадується «Пригоди Шерлока Голмса» у двох томах від «Абабагаламаги», яка на момент покупки коштувала десь тисячу гривень за два томи.
- Скільки книжок на твоїх полицях? – 350-400.
- Твої книжкові guilty pleasures? – Мабуть, купувати книги й не встигати їх читати.
- Що найперше згадуєш, коли чуєш «Порадь книжку»? І, власне, порадь книжку! – Відразу спадає на думку «Ловець повітряних зміїв», але ця книга не для всіх. І вона справді важка.
- Яку цитату з книжки тримаєш у пам’яті крізь роки? – Зараз для мене дуже актуальна цитата, з якою я намагаюсь жити останні дні, з «Гаррі Поттера», це слова Дамблдора: «Щастя можна знайти навіть у найбільш темні часи, якщо не забувати звертатися до світла».
Читання – це можливість відволіктися і прожити безліч інших життів.
Якби мене запитали, про яку суперсилу, я мрію, то я б сказала: мати більше годин в добі, щоб встигати більше читати. Адже є стільки класних книг, а прочитати всі бажанки завжди бракує часу.
Читання для мене – це можливість відволіктися, зануритися в новий світ, прожити безліч інших життів разом із героями. Це також своєрідна терапія. У нашій реальності буває важко триматися, і одним із таких якорів, які не дають потонути в цьому всьому, – книги.
Мені подобається час, коли я завершую роботу й можу сісти почитати. Це ніби відключитися від усього світу. Водночас я можу відмовитися від вечора з книгою і піти погуляти з хлопцем. Наприклад, зараз читаю менше, бо для мене важливо ввечері погуляти з котом, якому протягом дня не вистачає уваги. А ранки інколи замість читання книги можу присвятити сну або ж зустрічі з друзями, яких нереально спіймати в інший час доби.
Але рідко буває таке, що я протягом дня взагалі не читаю. Хоча б сторіночок 10 – обовʼязково. Не змушую себе, просто є бажання, якому важко опиратися.
Любов до читання прийшла разом із книгою «Гаррі Поттер і філософський камінь».
Якщо говорити про першу книжку, то яскраво памʼятаю, що в дитинстві читала «Тореадори з Васюківки». Але справді любов до читання прийшла разом із книгою «Гаррі Поттер і філософський камінь». Я виросла на цих книгах. Памʼятаю, як чекала на свої нові примірники. Зараз можу інколи перечитувати.
Ці книжки мені купили батьки, але я вже не памʼятаю, чи просто так, чи до якогось свята. Потім я просила купити продовження, дуже хотіла прочитати, що буде далі.
Зараз люблю почитати дитячі книги також. Якщо натрапляю на класні, відводжу своїй меншій сестрі або передаю племінниці.
Коли книжкові відгуки переважали над іншими дописами, зрозуміла, що хочу книжковий блог.
Я завжди любила читати, але найбільше почала в університеті. Коли побачила, що інші діляться відгуками про прочитане в соцмережах, подумала: «А чому б і мені не робити так само?»
І от коли на моїй особистій сторінці почали переважити відгуки про книжки над іншими дописами, зрозуміла, що хочу книжковий блог. Спочатку було соромно, я боялась, що нічого не вийде. Тому створила окрему сторінку для книжкових відгуків – Читачка. З часом це все почало нагадувати блог і навіть з’явились перші співпраці з видавництвами.
Зараз писати про літературне найбільше надихає спільнота. Тут люди підтримують, розуміють, люблять читати, з ними можна обговорити книги та поділитись думками.
Профіль у соцмережах стає блогом відколи людина починає щось постити. Проте я довгий час якось не наважувалась називати свою сторінку блогом. Мені здавалось, що я «не доросла» до цього. Зараз ця думка змінилась.
Мені вже не вистачає часу, щоб створювати стільки контенту, скільки хочу.
Якщо відверто, то поєднувати роботу та книжковий блог – важко.
Щоб блог був справді якісним, цікавим, потрібно витрачати ду-у-уже багато часу. Це як повноцінна окрема робота. Помічаю, що мені вже не вистачає часу, щоб створювати стільки контенту, скільки я хочу. Найчастіше встигаю знімати розпаковки, читати книги та роботи на них відгуки. Хочеться, звісно, додавати ще й креативний контент. Однак, щоб створити хоч одне відео, потрібно, як мінімум, кілька годин: написати сценарій, зняти кадри, змонтувати, озвучити.
Я роблю акцент на сторінці в Instagram, але також веду Telegram-канал «Таверна читача» та TikTok. Зараз хочеться більше розвивати Telegram, оскільки там можна оперативно про щось розповідати й не потрібно так заморочуватися над фотографіями.
Ось кілька моїх порад, як поєднувати роботу та ведення блогу:
- робити контент-плани. Це допомагає, оскільки ви вже знатимете, що і в який день потрібно зняти чи написати;
- зробити звичкою створювати та постити контент.
Наприклад, одного разу я пішла на пляж до Дніпра і згадала, що якраз читаю літню історію, де події відбуваються на березі, щоправда океану. Тому взяла з собою книгу та фотоапарат. Хлопцеві й подрузі, котрі були зі мною, довелось чекати, поки я зроблю фото, і лише тоді вони могли почати їсти піцу (так, вона встигла охолонути). Друзям блогерів доводиться йти на жертви 😺
- брати книги з собою скрізь. Я багато читаю в дорозі. Останнім часом їжджу принаймні раз на квартал до Києва у відрядження. Інколи за поїздку можу прочитати цілу книгу.
При виборі книжок орієнтуюсь на автора, антонацію, відгуки інших та обкладинку.
Останнім часом помічаю, що все краще розумію свої читацькі смаки, тому більшість книг, які обираю, або тверда четвірка або й пʼятірка. Рідко трапляються історії, які я оцінила б на трійку, а ще рідше – на двійку чи одиничку (чесно, навіть не памʼятаю, коли таке було).
Наприклад, я люблю ромкоми, фентезі, детективи. Точно оберу для себе Стівена Кінга, Крістін Генну чи Коллін Гувер. Не читаю (або дуже рідко) магічний реалізм, потік свідомості або мотиваційну літературу.
Коли обираю книжки, орієнтуюсь на ці критерії:
- чи уже читала цього автора? Якщо так і попередній досвід був вдалим, можу купити знову. Наприклад, книги Кінга можу купувати, навіть не читаючи анотацію, бо знаю, що цей автор абсолютно мій.
- анотація та жанр. Я читаю анотацію, якщо вона цікава – куплю книгу. Правда, буває, що анотація не зовсім відповідає сюжету.
- відгуки інших. Якщо відгук людини, чиї смаки зі мною схожі, позитивний на книгу, можу теж купити. Інколи я піддаюсь великій кількості позитивних відгуків у букстаграмі чи буктоці.
- оформлення. Часом обираю через обкладинку. Так я купила «Ніби ми злодії» і навіть не читала, про що вона.
Щойно дочитала книжку – «Шептосвітичі». Відчуття – ніби я знову стала дитиною.
Остання книжка, яку я прочитала, – «Шептосвітичі. Лабіринт блукань і знахідок». Це дитяча книга, але мені було дуже цікаво.
Перше враження – ніби я знову стала дитиною, яка тільки-но до рук взяла Гаррі Поттера. Насправді книги не схожі, але я відчула цей вайб. Адже там головний герой потрапляє до магічного світу й відкриває для себе багато незвичайного.
Книга неймовірно легко читається. І мені дуже сподобався світ, який створив автор.
Є кілька книжок, які я можу перечитувати.
Так, у мене є кілька книжок, які я можу перечитувати. Зазвичай, це історії, які викликають сильні емоції.
- «Ловець повітряних зміїв» Халеда Госейні. Це книга, яка розбила моє серце, але до якої я завжди повертаюсь і раджу її почитати всім.
- «Шістка воронів» Лі Бардуґо. Ця книга для мене про те, що все можна подолати й пережити, якщо поряд є близькі люди. Я люблю всіх героїв цієї книжки, команду Каза і їхні пригоди.
- «Енн із Зелених дахів» Люсі Мод Монтгомері. Це історія, до якої мені хочеться повертатися у складні часи. Вона така життєствердна і показує, що можна знайти світле і хороше навіть у найбільш темні часи.
Люблю книжкові зустрічі, а фестивалі викликають у мене страх.
Цінність книжкових фестивалів, як на мене, в тому, що можна послухати авторів, відвідати книжкові презентації чи події, побачитися наживо з тим, з ким важко зустрітися просто так. Якби такі фестивалі робили онлайн, я б значно частіше до них долучалась 😺
Наразі відвідую фестивалі рідко. Я інтровертка, тому такі офлайн-події викликають в мене страх 😅, а великі натовпи – дискомфорт. Ще одна причина – більшість відбуваються в Києві чи Львові, а я живу в Черкасах.
У нашому місті раніше проводили Черкаський книжковий фестиваль. Туди, звісно, я ходила.
Люблю книжкові зустрічі з письменниками в Черкасах. Наприклад, я ходила на презентації Макса Кідрука. Він один із моїх улюблених авторів. Також одного разу я відвідувала Форум видавців у Львові. Видавництво «Наш формат» мене запросили спікеркою на закриту подію для книжкових блогерів.
В Черкасах бракує книгарні-кав’ярні, в якій справді можна зависнути.
Для мене ідеальний формат – це читання вдома. Зараз я ще й працюю віддалено, тому взагалі не маю потреби виходити з дому. Походи в книгарню – мінімальні.
Є ще одна проблема: в Черкасах не так багато класних книжкових місць, де можна не просто купити книгу, але й посидіти, почитати, випити каву. Нещодавно в нас відкрився «Перший том» та «Книгарня Є», які трішки тяжіють до такого місця, але все ж хочеться, щоб була класна книгарня-кавʼярня, аби можна було реально там зависнути. Тоді, мабуть, і мою інтровертську душу можна було б витягнути з дому.
6 дописів, які варто прочитати у блозі Світлани Небилиці
- Чотири кращі книги весни.
- Огляд книги від української авторки Тані Гуд - “Дім між трьох світів”
- Відгук на трилогію “Напівкодовий”.
- Відгук на книгу “Посібник з убивства для хорошої дівчинки”.
- Добірка книг, де події відбуваються в Києві.
- Огляд книги “Найповніша книга заклинань світу Гаррі Поттера”.
Найкращі видання із книжкової полиці Світлани Небилиці
Ми зібрали книжки, які Світлана Небилиця радить прочитати. Тут і серйозне та емоційне, класика та фентезі, містичне, детективне, ромкоми та сімейні саги. Обирайте те, що вам до душі та не забувайте рекомендувати видання з Readeat.com друзям або підписникам – і отримувати до 15% бонусів на порадах. Детальніше тут.
