Після жахіть у маєтку Ашерів Алексу Істону хотілося лише відпочинку і розміреного життя в Парижі. Натомість разом з ординарцем Анґусом довелося вирушити до родинного мисливського будиночка в холодних сірих лісах рідної Ґаллації. І все заради того, щоб задовольнити дослідницьку допитливість їхньої подруги — мікологині-аматорки Євгенії Поттер. Здавалося б, тут, серед незайманої природи, теж можна непогано відпочити. Та по приїзді вони виявляють, що будинок занедбаний, а його наглядач помер. Місцеві селяни впевнені: в домі Істона оселився монстр із легенд, який краде дихання. Звісно, ґаллаційці аж надто забобонні, але щось дійсно не дає спокійно спати у цій мертвій тиші, що панує навколо…
Клятвений солдат. Те, що бенкетує вночі. Книга 2
Автор
Т. Кінгфішер
Опис
Враження читачів
Не гірша за першу, більше філософічна та з містичною лінією, все ще готичний горор — і краще розкриває Галацію, вигадану країну, звідки родом головний герой.
Якщо сподобалась "Те, що тривожить мерців", цю теж варто читати.
Якщо сподобалась "Те, що тривожить мерців", цю теж варто читати.
Друга книга Кінгфішер, яку я почала читати одразу як закрила першу (дякую Жоржу, що видали одразу дві, бо це delicious). І вона мені сподобалася навіть більш за першу, хоча це було складно.
Головні герої, мила серцю трійця, яка вже полюбилася з першої частини. Грибочки тут теж присутні, куди ж без цього.
І як же я обожнюю гумор авторки, з багатьох моментів я сміялася вголос. А її відношення до тварин це окремий вид милоти.
Ця книга ще більш затишна й атмосферна, будиночок в лісі, простота життя і тиша природи, друзі поряд. Але, звісно ж, тут зачаїлося й щось лихе — жахіття, яке не дає спокійно спати.
Фольклор, міфологія, забобони, згадки війни, готичні мотиви, іронія, сміливість, відданість, почуття провини — пряний коктейль сюжету заворожує і не відпускає, поки не перевернеш останню сторінку.
Це неймовірно гарна проза, з нетерпінням буду чекати наступну частину.
Головні герої, мила серцю трійця, яка вже полюбилася з першої частини. Грибочки тут теж присутні, куди ж без цього.
І як же я обожнюю гумор авторки, з багатьох моментів я сміялася вголос. А її відношення до тварин це окремий вид милоти.
Ця книга ще більш затишна й атмосферна, будиночок в лісі, простота життя і тиша природи, друзі поряд. Але, звісно ж, тут зачаїлося й щось лихе — жахіття, яке не дає спокійно спати.
Фольклор, міфологія, забобони, згадки війни, готичні мотиви, іронія, сміливість, відданість, почуття провини — пряний коктейль сюжету заворожує і не відпускає, поки не перевернеш останню сторінку.
Це неймовірно гарна проза, з нетерпінням буду чекати наступну частину.
Не можу навіть передати як сильно мені сподобалась ця серія про Алекса Іствуда від Кінгфішер!
От тут, дійсно, людина надихнулась, так надихнулась творчістю Едгара По.
Не зіпсувала, не перебільшила, не применшила, а створила атмосферу гідного готичного роману-горору.
Це відчувається.
Нарешті достойна сучасна готика.
Як же я обожнюю її гумор, він прекрасний, я, здебільшого рідко посміхаюсь прочитаному в книжках, але вперше таааак шкірилась, це було таааак влучно!
Мовчу вже про те, що цю книжечку можна розібрати на цитати, бо там дійсно є багато цікавих, розумних думок.
Мені дуже сподобався головний герой, та й інші персонажі прекрасні, не знаю як можна було створити такий затишок у пітьмі.
Не скажу, що якась книжка сподобалась більше, можливо друга тому що звикаєш до героїв і вони стали більш своїми-своїми, не скажу.
Ці обидві книжки пречудові, тепер чекатиму третьої, із сумом, що ці історії закінчаться.
Хник-хник.
От тут, дійсно, людина надихнулась, так надихнулась творчістю Едгара По.
Не зіпсувала, не перебільшила, не применшила, а створила атмосферу гідного готичного роману-горору.
Це відчувається.
Нарешті достойна сучасна готика.
Як же я обожнюю її гумор, він прекрасний, я, здебільшого рідко посміхаюсь прочитаному в книжках, але вперше таааак шкірилась, це було таааак влучно!
Мовчу вже про те, що цю книжечку можна розібрати на цитати, бо там дійсно є багато цікавих, розумних думок.
Мені дуже сподобався головний герой, та й інші персонажі прекрасні, не знаю як можна було створити такий затишок у пітьмі.
Не скажу, що якась книжка сподобалась більше, можливо друга тому що звикаєш до героїв і вони стали більш своїми-своїми, не скажу.
Ці обидві книжки пречудові, тепер чекатиму третьої, із сумом, що ці історії закінчаться.
Хник-хник.
Ви переглядали