Написано легко і з гумором, читається швидко і в цілому розважає. Але біля легкого стилю також є кілька жорстких моментів, які додають історії серйозності.
Сподобалось значно більше за Діву, матір і тд)

Чудово допомогла перевантажитись з читацького відходняка від епічної великої книги, яку читала перед цим.

Спершу книга мене трохи дратувала: тупенький, щиро кажучи, гг, який не любив замислюватись і з почуттям відповідальності приблизно як у цегли, його союзники, які говорять загадками і "зараз не час відповідати на твої питання" і "потім розповім". Дійові особи більше функції, ніж характери, хіба гг має власний голос, але він мені не подобається
Мільйон імен: людей, рас, місцин, гір тощо. Постійні флешбеки в історію світу, де ще більше імен і назв, і все це крупними епічними мазками...

Потім зрозуміла, що це все мені нагадує — ретро-фантастику, так писали у 80-ті роки минулого сторіччя. І дійсно, перше видання цієї книги сталось у 1988, тепер для мене все стало на свої місця.

Якщо вам подобаються "старі майстри", так би мовити, і як писали на зорі розвитку жанру, ця книга може зайти. Мені — ні, в обох випадках.
ДНФ на 50% і лишається питання...

Що робити з 4 томами циклу, який я не читатиму? 😅

В цілому непогано. Активно, криваво і незрозуміло, хто вбивця.

Бо він — неочевидний рояль в кущах, захисник всяких збідованих і нещасних. І в фіналі розповідає всі свої злодійські мотиви майже-переможеному противнику.

Також у головної героїні, схоже, розлад аутичного спектра, але це додатково доповнює характер героїні, а не кидається агресивно в читача, буквально вимагаючи співчувати гг і її тяжкій долі, як в Острові темряви.

Я надзвичайно тішусь будь-яким книгам по Вархаммеру українською ❤️

Новий капітан Ультрамаринів отримує завдання зупинити піратську діяльність в одній із зоряних систем на периферії Імперіуму. Додатково йому доручають безпеку аудитора, так би мовити, який прямує з'ясувати причину незадовільної сплати податків планетарним урядом.
В ході розслідувань проблеми провінційного світу виявляються глибшими і зловіснішими із претензією на загрозу самому імперському порядку в цій частині Галактики.

Написано доволі прямолінійно: поганці — лихі і підступні, хороші хлопці — відчайдушні і сміливі, мерзенні ксеноси — мерзенні тощо. Не для тих, хто шукає глибоких сенсів, але за драйвовим екшоном — точно сюди.

Український переклад непоганий, хоч і зустрічаються деякі спірні рішення і відверто кальковані з англійської фрази.

Я щиро вірю в українських авторів і завжди намагаюсь купувати їх книги (в цікавих мені жанрах), особливо дебютні. Але цю читати дуже важко.

Надзвичайно багатослівний, перевантажений випадковою стилізацією і логічними хибами текст.
"Вулиці (міста) зміїлись" але "їх підпирали рівні ряди будинків".
Молодий парубок, вперше в столиці, винаймає кімнату в якійсь брудній підозрілій корчмі, але при цьому в іншій — жменями роздає золото.
Нікого в місті не цікавить, що за карета виїжджає із замка у супроводі великої охорони (сотня вершників!), але всі знають, що це донька лорда їде виходити заміж. Такого багато.

Топоніми: Тархорм-Лорхорм-Мархорл-Архол, Хорстрім-Лорстрім тощо. Все це складно відрізняти, оскільки воно особливо не відрізняється.

Епічне фентезі — непростий жанр, до нього би підходити хоч з якоюсь підготовкою і базою в письменництві.

Дуже відчувається, що це перша книга автора, також заявлена як початок серії. Сподіваюсь, наступні вийдуть більш відшліфованими, бо цю я покинула після першої сотні сторінок.