Т. Кінгфішер

Не можу навіть передати як сильно мені сподобалась ця серія про Алекса Іствуда від Кінгфішер!
От тут, дійсно, людина надихнулась, так надихнулась творчістю Едгара По.
Не зіпсувала, не перебільшила, не применшила, а створила атмосферу гідного готичного роману-горору.
Це відчувається.
Нарешті достойна сучасна готика.

Як же я обожнюю її гумор, він прекрасний, я, здебільшого рідко посміхаюсь прочитаному в книжках, але вперше таааак шкірилась, це було таааак влучно!
Мовчу вже про те, що цю книжечку можна розібрати на цитати, бо там дійсно є багато цікавих, розумних думок.

Мені дуже сподобався головний герой, та й інші персонажі прекрасні, не знаю як можна було створити такий затишок у пітьмі.

Не скажу, що якась книжка сподобалась більше, можливо друга тому що звикаєш до героїв і вони стали більш своїми-своїми, не скажу.
Ці обидві книжки пречудові, тепер чекатиму третьої, із сумом, що ці історії закінчаться.
Хник-хник.

Захопила мене ця книжка, нереально як!
Настільки не очікувала і з острахом брала, бо знову «Жорж» і знову зайці)))!
(От що ж це за стиль такий, ображати зайців, у мене аж серце щемить, з тої кривавщини, ну йоооой!)
Була впевнена, що може бути такий же крінж, як у Мони Авад, алеееее…ні!

Найкраще відчуття це те, що читаючи цю книжку я зрозуміла як сильно скучила за готикою, настільки, що продовжу читати все в цьому стилі, є книжки, які чекають на полиці, інші відкрила Readeat і пошукала ще книжок в цьому жанрі, ну захопилась, чесно!

Мене навіть не злякала небінарна особа в цій книзі, сам Істон (бо я все ж люблю традиційних персонажів), та закохуєшся в героїв одразу!

А який там гумор, обожнюю, така собі і готична готика і з влучним гумором, що розріджує похмуру атмосферу.

Дивні події, скрип дощок по ночах, химерний маєток, все цікаво, та нічого не ясно — саме так відчувається атмосфера готики.

Радію, що є ще друга книжка, зараз проковтну і її.
І з нетерпінням чекатиму ще книжок в такому прекрасному, улюбленому мною похмурому стилі 🖤!

Друга книга Кінгфішер, яку я почала читати одразу як закрила першу (дякую Жоржу, що видали одразу дві, бо це delicious). І вона мені сподобалася навіть більш за першу, хоча це було складно.
Головні герої, мила серцю трійця, яка вже полюбилася з першої частини. Грибочки тут теж присутні, куди ж без цього.
І як же я обожнюю гумор авторки, з багатьох моментів я сміялася вголос. А її відношення до тварин це окремий вид милоти.
Ця книга ще більш затишна й атмосферна, будиночок в лісі, простота життя і тиша природи, друзі поряд. Але, звісно ж, тут зачаїлося й щось лихе — жахіття, яке не дає спокійно спати.
Фольклор, міфологія, забобони, згадки війни, готичні мотиви, іронія, сміливість, відданість, почуття провини — пряний коктейль сюжету заворожує і не відпускає, поки не перевернеш останню сторінку.
Це неймовірно гарна проза, з нетерпінням буду чекати наступну частину.

Горор про родинні звʼязки, дружбу, честь і допитливість.
А ще це доволі цікава лекція з мікології в обрамленні розширеного ретелінгу історії дому Ашерів.
Атмосферна, готична, похмура книга. Відчувається вогкість, занепад і темрява дивного місця. При цьому ж, вона місцями дуже іронічна (сильно сподобалися всі дефініції про американців), з чудовим гумором і максимально добра в описі тваринок (окрема милота, вочевидь авторка їх дуже любить).
Рекомендую і біжу читати другу частину серії.

непогана історія на вечір..дещо збило з пантелику, що головний герой — небінарна особа, але десь після третини прочитаного, про цю деталь не згадується, і сюжет дедалі більше захоплює..моторошно, іронічно і цікаво..але десь це вже було і про це написано у післямові авторки..тому не читайте її заздалегідь

Не гірша за першу, більше філософічна та з містичною лінією, все ще готичний горор — і краще розкриває Галацію, вигадану країну, звідки родом головний герой.
Якщо сподобалась "Те, що тривожить мерців", цю теж варто читати.

Алекс Істон, клятвенний солдат (для яких у його рідній мові навіть виділено окремий займенник), на прохання хворої подруги їде до маєтку, де вона живе зі своїм братом. Вже з перших сторінок, на яких Істон під'їжджає до маєтку, ми розуміємо, що з будинком і всією округою щось дуже не так — і все це в декораціях кінця 19 ст.
Це ретелінг Падіння дому Ашерів Едгара По, в якому авторка майстерно переплітає горор, легкий гумор з деякими фантастичними моментами. Персонажі живі і цікаві, але за невеликий час (бо книга менша за 200 сторінок) встигаєш вподобати їх і хвилюватись за їх долю.
Гарний переклад передає іронічний стиль авторки.
З хороших новин: видавництво Жорж видало відразу і наступну книгу в серії, а авторка анонсувала вихід третьої вже у вересні 2025!