Читала і першу частину "Те, що тривожить мерців" і цю. Чесно, друга частина для мене надто схожа на першу - саме її "будова". Після першої частини друга вже якась передбачувана стає. Перша частина мені сподобалась - невеликий обсяг, цікава у читанні ще і за таку ціну))
Анонім
Чесно кажучи, книга спершу мене розчарувала. Я очікувала готичного жаху, похмурої атмосфери, містики — а натомість з перших сторінок загрузла в... мікології. Сторінка за сторінкою — гриби, спори, цвіль... І лише завдяки цій книзі я тепер точно знаю, що таке міцелій. Але навіщо мені це знати в межах жахливого сюжету?
До 82 сторінки я буквально змушувала себе читати далі — нічого не відбувалося, сюжет буксував, зайці якісь дивні, дім дивний, але це дивне було не лячним, а просто незрозумілим. Я вже почала жартувати, що навіть в озері наприкінці, певно, буде гриб 😅
Але далі все ж почало розкручуватися. З’явилась напруга, атмосфера згущувалася, і я зрозуміла, що всі ці згадки про гриби й зайців мали сенс. Авторка поступово, обережно, але дуже майстерно підводить до розв’язки. І коли пазл почав складатися — мені стало справді моторошно. Не «страшно» в класичному сенсі, але тривожно, огидно і десь глибоко неприємно.
До речі, цікаво, що Кінгфішер написала цю книгу як вільну інтерпретацію класичного оповідання Едгара Аллана По «Падіння дому Ашерів». Саме цей твір став основним джерелом натхнення: занепад маєтку, тривожна атмосфера, дивні хвороби, родинні таємниці — усе це перегукується з оригіналом. Але Кінгфішер додала свою фірмову деталь — моторошну біологічну основу, яка виростає буквально з землі.
Зрештою, виявилось, що ідея книги доволі цікава. Просто реалізація не для всіх — надто вже повільний темп і занадто багато наукових відступів на початку. Це не класичний жах, а радше повільне, грибкове занурення в тривожне незнання.
Не шкодую, що дочитала — фінал все ж виправдав моє терпіння. Обовʼязково читатиму продовження.
Анонім
Підіймаю келих лівриту 🤌
Ця історія мені сподобалась навіть більше, за рахунок того, що було з чого посміятися ))
Це не типові хоррори. Це моторошні історії з елементами огиди.
Обов’язково буду брати твори цієї авторки. І третю частину теж візьму :)
Почитала навіть подяки, там теж цікава інформація за гриби 😁
Анонім
Котолог
