Maria Sergeevna
04.10.2024
Нова оцінка:
13.08.2024
Новий відгук
Я в захваті! Роман динамічний, цікавий, загадковий, таємничий та моторошний. Мені було б страшно потрапити в місце подібне Буськовому Саду.
А ще в цій книзі я вперше зустріла ідею порівняння людей по їх гріхам і наявність так званого Чоловіка в Червоному, який відіграє роль перевізника між реальністю та потойбічним світом. Мені це здалося цікавим.
Щодо самого селища, то Буськів сад предстає перед нами, як у замкненому часі. Село з якого не можливо втекти і в якому немає кладовища. Людей вбивають але вони повертаються та не пам’ятають свого минулого в цьому місці до смерті. І все повторюється знову. Буськів Сад наче живий привид з гніючими людьми у ньому. Просто фантастично продумано!
А ще в цій книзі я вперше зустріла ідею порівняння людей по їх гріхам і наявність так званого Чоловіка в Червоному, який відіграє роль перевізника між реальністю та потойбічним світом. Мені це здалося цікавим.
Щодо самого селища, то Буськів сад предстає перед нами, як у замкненому часі. Село з якого не можливо втекти і в якому немає кладовища. Людей вбивають але вони повертаються та не пам’ятають свого минулого в цьому місці до смерті. І все повторюється знову. Буськів Сад наче живий привид з гніючими людьми у ньому. Просто фантастично продумано!
Новий відгук
Сніг, усюди сніг. Все настільки білосніжне, що мружаться очі. Холодний вітер пронизує все тіло, аж до кісток. Смертельна краса Альп може заморозити будь-кого, навіть самого підготовленого альпініста. Будь обережним приїжджаючи в холодні тенета гір.
Книга починається привабливо, а саме зі зникнення відомого архітектора. Саме той архітектор, який вирішив переробити лікарню для людей хворих на туберкульоз в шикарний готель.
...є такі дитячі травми, які не проходять навіть з плином часу. Травми, які будуть переслідувати все життя, не давати спокою, наче рана з якої не перестає сочитися кров. Особливо якщо ця травма пов'язана з ріднею.
Елін - детектив у відставці. Вона приїжджає в Альпи до свого брата на весілля, знайомиться з нареченою. Правда наступного дня виявляється, що наречена зникла. Не залишивши й сліду, а з часом спускається лавина перерізаючи шлях відходження. Тож Елін єдина хто тут і зараз може взятися за цю справу.
📍В мене бігали сироти шкірою від проникнення у минуле Санаторію. Про жахливі історії хворих, про літальний кінець при не відомих обставинах. Від звірства волосся ставало дибки. Сюжет продуманий до дрібниць, зроблений наче пазл, що розкинутий по всьому готелю. І це не просто метафора. По всьому готелю реально висіли скриньки з частинкою санаторію. А при кожному вбивстві, адже воно було не одне, вбивця залишав браслети з номерами хворих з минулого. (От зараз розповідаю і вже бігають мурахи) Я підозрювала чи не кожного у готелі і як завжди не влучно
Книга починається привабливо, а саме зі зникнення відомого архітектора. Саме той архітектор, який вирішив переробити лікарню для людей хворих на туберкульоз в шикарний готель.
...є такі дитячі травми, які не проходять навіть з плином часу. Травми, які будуть переслідувати все життя, не давати спокою, наче рана з якої не перестає сочитися кров. Особливо якщо ця травма пов'язана з ріднею.
Елін - детектив у відставці. Вона приїжджає в Альпи до свого брата на весілля, знайомиться з нареченою. Правда наступного дня виявляється, що наречена зникла. Не залишивши й сліду, а з часом спускається лавина перерізаючи шлях відходження. Тож Елін єдина хто тут і зараз може взятися за цю справу.
📍В мене бігали сироти шкірою від проникнення у минуле Санаторію. Про жахливі історії хворих, про літальний кінець при не відомих обставинах. Від звірства волосся ставало дибки. Сюжет продуманий до дрібниць, зроблений наче пазл, що розкинутий по всьому готелю. І це не просто метафора. По всьому готелю реально висіли скриньки з частинкою санаторію. А при кожному вбивстві, адже воно було не одне, вбивця залишав браслети з номерами хворих з минулого. (От зараз розповідаю і вже бігають мурахи) Я підозрювала чи не кожного у готелі і як завжди не влучно
Новий відгук
З Ґанібалом Лектером я давно хотіла ознайомитись. І ось нарешті цей момент настав. Я зробила перший крок в кримінальні пошуки з Томасом Гаррісом.
Мене зачаровує робота ФБР. Всі ці начебто занудні пошуки, лабораторії, аналізи, психологічні портрети, відбитки й т.п. приваблює мене. Особливо цікаво, коли вони відстежують якихось екстраординарних вбивць.
Знаєте, це схоже на полювання, де є хижак, здобич і мисливець. Споглядати на протистояння хижака і мисливця - неперевершено. Погоня по кривавим слідам, винюхування, збір зачіпок, страх і лють перед не відомим.
На жаль Лектера було мало в цій частині, але натомість нам подали цікаву особистість (якщо так можна виразитись). Саме цій особистості автор приділяє багато уваги розповідаючи про його життя, думки, скоєні вчинки. Мене завжди дивували такі персонажі, які на людях більш менш нормальні, а поза роботою, вечорами чи на вихідних вирізають людей сім‘ями, наче то таке собі хобі. Але цей чолов‘яга вразив мене своїми неочікуваними почуттями. Невже такий розважливий та холоднокровний чоловік спроможний на симпатію, любов чи будь-які інші теплі почуття. Аж не віриться 🤔
Мене зачаровує робота ФБР. Всі ці начебто занудні пошуки, лабораторії, аналізи, психологічні портрети, відбитки й т.п. приваблює мене. Особливо цікаво, коли вони відстежують якихось екстраординарних вбивць.
Знаєте, це схоже на полювання, де є хижак, здобич і мисливець. Споглядати на протистояння хижака і мисливця - неперевершено. Погоня по кривавим слідам, винюхування, збір зачіпок, страх і лють перед не відомим.
На жаль Лектера було мало в цій частині, але натомість нам подали цікаву особистість (якщо так можна виразитись). Саме цій особистості автор приділяє багато уваги розповідаючи про його життя, думки, скоєні вчинки. Мене завжди дивували такі персонажі, які на людях більш менш нормальні, а поза роботою, вечорами чи на вихідних вирізають людей сім‘ями, наче то таке собі хобі. Але цей чолов‘яга вразив мене своїми неочікуваними почуттями. Невже такий розважливий та холоднокровний чоловік спроможний на симпатію, любов чи будь-які інші теплі почуття. Аж не віриться 🤔
Новий відгук
Я була в захваті від споглядання на життя Лектера в соціумі. Як він насолоджувався життям. Смакував вина та їжу. Відвідував виставки, театри, собори, симфонії. Загалом він практично вів життя звичайної людини.
Але саме захопливе було бачити, як він вправно уникав стеження і спроби схопити себе. Адже вороги не знали хто на справді жертва в цій грі 😉
Мене вражав той зв’язок що створився між Лектером і Старлінг. Його відношення до неї і її відношення до нього. Не дивлячись на те, що обкладинка проспойлерила кінцівку книги - це зовсім не розчарувало мене. Навпаки мене наповнювали неймовірні емоції, які не можу передати словами. В мене не сходила посмішка останні сторінок так 30 🥰
Мені навіть трохи сумно, що ця історія скінчилась. Хоча я би назвала цей кінець новим початком.
Але саме захопливе було бачити, як він вправно уникав стеження і спроби схопити себе. Адже вороги не знали хто на справді жертва в цій грі 😉
Мене вражав той зв’язок що створився між Лектером і Старлінг. Його відношення до неї і її відношення до нього. Не дивлячись на те, що обкладинка проспойлерила кінцівку книги - це зовсім не розчарувало мене. Навпаки мене наповнювали неймовірні емоції, які не можу передати словами. В мене не сходила посмішка останні сторінок так 30 🥰
Мені навіть трохи сумно, що ця історія скінчилась. Хоча я би назвала цей кінець новим початком.
Новий відгук
Чесно кажучи, я обрала цю книгу лише тому що вона дитяча і має багато ілюстрацій. Бо мені хотілось чогось по дитячому легкого, але не завжи, те що дитяче - легке.
Мені подобається, що в дитячі книжки вкладають сенс і мені здається за допомогою такої літератури діти стають чуйнішими до навколишнього середовища, до оточуючих їх людей, особоливо до похилих.
🎬Мені прийшов на думку фільм, який по сюжету трохи схожий. "Щоденник пам'яті". Якщо ви ще не зрозуміли чому , то читаючи далі думаю зрозумієте, а ще краще перегляньте фільм.
Кріт Фердинант прийшов у книгарню лиса Арчибальда для того щоб знайти книгу, яка б допомогла йому згадати про його життя. Але він трохи не встиг. Буквально в нього перед носом її забрали, чому кріт дуже засмутився. Дивлячись на все це лис вирішив допомогти свому старому другу і вони вирушили в пригоду на пошуки пазлів пам'яті Фердинанда. Шлях був довгий і болючий, адже пам'ять скривала стільки болючих моментів, які Непам'ять вкрала.
🍃Мені було шкода споглядати за бідним кротом, який по троху згадував про своє минуле але наступної хвилини спогади втікали між пальців та пелена туману на очах затуляла шлях.
Жахливо усвідомлювати, що найкращі роки твого життя пожирає Непам'ять. Що з твоєї пам'яти зникає все , що пов'язано з коханням твого життя і загалом саме кохання. Але десь глибоко глибоко в серці вона залишила свій відбиток і не дає спокою, поки не згадаєш все аби все втратити.
Мені подобається, що в дитячі книжки вкладають сенс і мені здається за допомогою такої літератури діти стають чуйнішими до навколишнього середовища, до оточуючих їх людей, особоливо до похилих.
🎬Мені прийшов на думку фільм, який по сюжету трохи схожий. "Щоденник пам'яті". Якщо ви ще не зрозуміли чому , то читаючи далі думаю зрозумієте, а ще краще перегляньте фільм.
Кріт Фердинант прийшов у книгарню лиса Арчибальда для того щоб знайти книгу, яка б допомогла йому згадати про його життя. Але він трохи не встиг. Буквально в нього перед носом її забрали, чому кріт дуже засмутився. Дивлячись на все це лис вирішив допомогти свому старому другу і вони вирушили в пригоду на пошуки пазлів пам'яті Фердинанда. Шлях був довгий і болючий, адже пам'ять скривала стільки болючих моментів, які Непам'ять вкрала.
🍃Мені було шкода споглядати за бідним кротом, який по троху згадував про своє минуле але наступної хвилини спогади втікали між пальців та пелена туману на очах затуляла шлях.
Жахливо усвідомлювати, що найкращі роки твого життя пожирає Непам'ять. Що з твоєї пам'яти зникає все , що пов'язано з коханням твого життя і загалом саме кохання. Але десь глибоко глибоко в серці вона залишила свій відбиток і не дає спокою, поки не згадаєш все аби все втратити.
Новий відгук
Я чула, що ворони розумні птахи. Що вони мають гарну памʼять, а ще не варто їх ображати, адже вони обовʼязково помстяться.
Але ця історія не про таких воронів. Наші Ворони милі, романтичні, тихі, бунтарі, соромʼязливі, з вогняним характером, з ціллю та наполегливістю, дружні й войовничі, таємничі та замкнені. З першого погляду вони дивні й дуже різні між собою але з часом розумієш чому вони разом і чому тримаються один за одного. Так само я би сказала і про сім’ю Блу. Всі з її сімʼї гадалки, віщунки, провісниці й бачать й чують мертвих, окрім Блу. Але як на мене то вона важливий елемент всього цього пазлу. Вона має унікальний талант підсилювати сили інших.
🐦⬛Загалом, я задоволена цією книгою. Мені подобаються усілякі гадання та ритуали, гарні хлопці й таємничість. Хоча активно події починають розвиватись десь на середині книги і якщо хтось не терплячий, то знайте терпіння того варте.
Кінцівка взагалі не очікувана. Сюжет налаштований так, що ти все одно помилишся в здогадках.
* в книзі є пару моментів, наче з майбутнього але це майбутнє напевно таке далеке, що буде в наступних книгах, а мені хочеться вже пірнути в ту атмосферу 🫣
Але ця історія не про таких воронів. Наші Ворони милі, романтичні, тихі, бунтарі, соромʼязливі, з вогняним характером, з ціллю та наполегливістю, дружні й войовничі, таємничі та замкнені. З першого погляду вони дивні й дуже різні між собою але з часом розумієш чому вони разом і чому тримаються один за одного. Так само я би сказала і про сім’ю Блу. Всі з її сімʼї гадалки, віщунки, провісниці й бачать й чують мертвих, окрім Блу. Але як на мене то вона важливий елемент всього цього пазлу. Вона має унікальний талант підсилювати сили інших.
🐦⬛Загалом, я задоволена цією книгою. Мені подобаються усілякі гадання та ритуали, гарні хлопці й таємничість. Хоча активно події починають розвиватись десь на середині книги і якщо хтось не терплячий, то знайте терпіння того варте.
Кінцівка взагалі не очікувана. Сюжет налаштований так, що ти все одно помилишся в здогадках.
* в книзі є пару моментів, наче з майбутнього але це майбутнє напевно таке далеке, що буде в наступних книгах, а мені хочеться вже пірнути в ту атмосферу 🫣
Новий відгук
Вислів на зворотній стороні обкладинки не давав мені спокою і збивав з пантелику - « Я була дівчиною, яка любила Різника». Ну от як так можна ? 😱 Я всю книгу підозрювала ближче коло Одрі Роуз і вкінці вже почала вірити в її здогадки, бо вони видавались достатньо логічними і мали підґрунтя.
Але ця книга залишила в мене безліч емоцій та й чесно кажучи не полишає мої думки досі. Тепер я бажаю читати всі можливі книги Маніскалки, бо вона пише ну дуже смачно 🤤 Я давно не отримувала такої насолоди від самого тексту, від його подачі та таємничості. Він наче вийшов із середньовіччя, такий класичний, мінливий й готичний. Як Лондон затягнутий туманом в якому криється монстр і от от нападе на тебе із за повороту.
А ще я почала ловити себе на думці, що я насолоджуюсь любовними лініями в подібних книгах. Коли повсюди смерть, кров і тельбухи, а він рятує її в темному провулку й береже ціною свого життя. Як це романтично 🥰
*тут я кайфувала від кароокого, високого, нахабного красеня, гострого на язик молодика, який не соромився іноді переходити кордони пристойності й був на кінчику леза від неминучої близькості. Він - одна із причин чому я хочу читати далі
Але ця книга залишила в мене безліч емоцій та й чесно кажучи не полишає мої думки досі. Тепер я бажаю читати всі можливі книги Маніскалки, бо вона пише ну дуже смачно 🤤 Я давно не отримувала такої насолоди від самого тексту, від його подачі та таємничості. Він наче вийшов із середньовіччя, такий класичний, мінливий й готичний. Як Лондон затягнутий туманом в якому криється монстр і от от нападе на тебе із за повороту.
А ще я почала ловити себе на думці, що я насолоджуюсь любовними лініями в подібних книгах. Коли повсюди смерть, кров і тельбухи, а він рятує її в темному провулку й береже ціною свого життя. Як це романтично 🥰
*тут я кайфувала від кароокого, високого, нахабного красеня, гострого на язик молодика, який не соромився іноді переходити кордони пристойності й був на кінчику леза від неминучої близькості. Він - одна із причин чому я хочу читати далі
Новий відгук
Почну з того, що книга промайнула просто зі швидкістю світла, як комета, що полишає по собі відбиток. Я насолоджувалась кожною сторінкою та поглинала кожне слово. І чесно кажучи нічого не очікувала від цієї книги, але вона мене вразила. Книга захоплює з самого початку і не відпускає до останньої сторінки і, як на мене, вона завершилась відкритим фіналом. Я досі не можу зрозуміти, що буде далі з Лоувен і в яку халепу вона потрапила зі своєї доброї волі і чи повторить вона долю Веріті.
Мене не відпускала думка про те що все це не просто так, в мене були передчуття щодо Веріті. Вона насторожувала, особливо після автобіографії, яка моментами доходила до огиди і викликала табун мурах, а багатий на опис сексуальний досвід Веріті з Джеремі моментами виглядає так дико враховуючи, які трагедії вони пережили. І все це тільки квіточки.
Я була шокована всім, що відбувалась і свято вірила в те, що писала Веріті. Я переживала всі емоції Лоувен, моє серцебиття зашкаливало, жах, паніка, безглуздя переповнювало кожну клітину. Хотілось закритись від усього, відсторонитись. Напевно мене лякала Веріті так само як і Лоувен і я вже не вірили тому, що відбувалось. Взагалі вся ця атмосфера та поведінка навколо нагадувало фільм жахів. А кінцівка просто відправила в нокаут. Я не розуміла чи вірити признанню Веріті, чи її автобіографії? Чи правильно зробили Лоувен з Джеремі для свого захисту? Чи Лоувен не того боялась? А може взагалі треба було тікати і не читати автобіографії і нічого нікому не казати?
Мене не відпускала думка про те що все це не просто так, в мене були передчуття щодо Веріті. Вона насторожувала, особливо після автобіографії, яка моментами доходила до огиди і викликала табун мурах, а багатий на опис сексуальний досвід Веріті з Джеремі моментами виглядає так дико враховуючи, які трагедії вони пережили. І все це тільки квіточки.
Я була шокована всім, що відбувалась і свято вірила в те, що писала Веріті. Я переживала всі емоції Лоувен, моє серцебиття зашкаливало, жах, паніка, безглуздя переповнювало кожну клітину. Хотілось закритись від усього, відсторонитись. Напевно мене лякала Веріті так само як і Лоувен і я вже не вірили тому, що відбувалось. Взагалі вся ця атмосфера та поведінка навколо нагадувало фільм жахів. А кінцівка просто відправила в нокаут. Я не розуміла чи вірити признанню Веріті, чи її автобіографії? Чи правильно зробили Лоувен з Джеремі для свого захисту? Чи Лоувен не того боялась? А може взагалі треба було тікати і не читати автобіографії і нічого нікому не казати?
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Полиць поки немає