Я реально затягнулася. Мені припали до душі і головних, і другорядних персонажів — усі вони були об’ємними, живими, дуже впізнаваними. З ними було приємно провести час, і я не хотіла прощатися.
Так, десь посередині було трохи забагато драми, і я вже майже почала шукати заставку з «Санта-Барбари», але навіть це не зіпсувало кайф. Навпаки — воно якось дуже органічно лягло в український сеттинг.
Точно можу рекомендувати цю книжку для прочитання. І не тільки тому, що Юлія Лаба — українська авторка, а тому, що вона дійсно написала класну історію, до якої захочеться повернутись ще не раз.
Тропи:
🛥літня атмосфера
🛥зцілення душевних ран
🛥спільна подорож
🛥від інтрижки до кохання
🛥він закохується перший
🛥«це завжди була ти»
🛥вона заприсяглась триматись подалі від стосунків
🛥в них є лише два тижні
🛥багато гумору
🛥страх близькості
🛥внутрішня трансформація та пошук себе
🛥не надто детальні сцени 18+
Тригери:
▫️маніпуляції та аб'юзивні стосунки
▫️фізичне насилля
▫️горе / смерть близької людини
Чому варто її читати:
✨ гумор
Я гигикала, як дурна. І скажу вам по секрету, що саме смішними цитатами з книжки я переконувала подруг купити та прочитати її, а потім ми колективно по декілька разів кричали з одних і тих самих жартів.
✨ головна героїня
🌻 Ліна — молодша донька, яка так звикла догоджати людям, що сама не розуміє, що їй тепер робити з професією, якої вона ніколи не хотіла, та нареченим, життя з яким схоже на пекло.
Коли аб’юз, соціальна ізоляція та фізичне насилля стали її постійними супутниками, Ліна робить те, на що довго не наважувалась — розпочинає нове життя та намагається знайти ту версію себе, яку загубила у прагненні заслужити любов та схвалення людей, для яких її завжди було недостатньо.
І ось жінка, яка хапалась за все і майже нічого не могла довести до кінця, бо не бачила в цьому сенсу, починає боротись за ті речі, які для неї насправді мають значення.
І я розуміла абсолютно кожен її вчинок і кожну емоцію — це було настільки глибоко і реалістично написано:
⏺ коли тобі здається, що ти не довіряєш чоловікам, а насправді ти не довіряєш собі та тим виборам, які ти звикла робити.
⏺ коли ти уникаєш розмови та не розбираєшся у суперечливій ситуації, бо боїшся виявитись слабкою та повернутись у стосунки, в яких знову втратиш себе.
⏺ коли ти не можеш стримати емоції, бо ти перевищила ліміт брехні та зрад, і от-от зламаєшся — остаточно і безповоротно.
⏺ коли ти, пройшовши через пекло, опиняєшся у здорових стосунках і не можеш відрізнити повагу до твоїх кордонів від байдужості.
⏺ чи коли потроху починаєш розуміти, наскільки сильно твої уявлення про чоловіків, стосунки та сім’ю зіпсувала не та людина, і скільки всього тобі потрібно буде виправити.
Я сумувала разом з нею, хвилювалась за неї, пишалась нею. Шлях, який вона пройшла, вартий захоплення.
🌊 головний герой
Чоловік, який закохується перший і сильніше? На цьому можна було б і завершити. Але давайте поговоримо про нього детальніше.
🛥 Рома — чоловік, який тільки вчиться будувати стосунки. Іноді він щось замовчує, іноді не до кінця розуміє, що з нього хочуть, але він у 100% випадків готовий йти на діалог, вирішувати проблеми та намагатись зробити так, щоб це спрацювало для нього та для жінки, з якою він хоче бути разом. Він адекватний, милий, смішний, розумний, гарячий, турботливий… Я дуже хотіла, щоб в нього все склалось якнайкраще.
✨ дружба
Всі персонажі (і головні, і другорядні) дуже добре написані. Це складні люди зі складними проблемами. Ніхто з них не ідеальний, і в кожному ти можеш впізнати себе або когось з близьких.
А дружба між ними — це щирий і сповнений турботи та взаємодопомоги зв’язок дорослих та адекватних людей, які просто є одне в одного.
Ніхто нікого не рятує, не повчає, не думає, що знає краще, не вирішує за іншого, не засуджує та не кидає у скрутну хвилину.
✨ стиль написання
Це було дотепно, цікаво і дуже по-домашньому. Не було ніякої манірності чи вилизаності. Текст був таким «смачним», що не хотілось пропустити ні слова.
✨ любовна лінія
Мені просто все полюбилось. Навіть якщо тут були кліше. Навіть з miscommunication trope. В цій історії просто все було на своєму місці. Соняшники, крила метелика та заходи сонця. Знаєте це відчуття, коли читаєш і тобі стає трошки краще? Мені стало краще.
Скажу чесно — об’єктивно є декілька нюансів, які можуть не сподобатись, наприклад, те, що сюжет досить передбачуваний (я відгадала всі сюжетні повороти — без перебільшень), чи те, що іноді забагато драми, а деякі моменти здаються трошки затягнутими.
Але мені настільки сподобалась книжка, що я додала її на поличку улюблених і обов’язково перечитаю ще раз (чи навіть не раз), тому що вона просто прекрасна, і я відмовляюсь навіть дивитись в бік якихось недоліків. Це абсолютно моя історія — від першої сторінки до останньої🩷
