Нові відгуки

Цікавий український ромком, рада, що він потрапив мені до рук. Сюжет і написання взагалі не поступається іноземним ромкомам, вайб мандрівки на яхтах в перемішку з сільським вайбом, з гумором, цікаво та місцями гаряче. Історія на початку про аб'юзивні стосунки, які дуже сильно мене коробили, бо я не розумію, як можна терпіти хлопця, що настільки сильно контролює, принижує та обмежує, це жах. Ще раз впевнилась в тому, що завжди потрібно мати роботу, хобі, особисті кордони в стосунках. Поїздка Ліни до бабусі навіяли такі приємні спогади про мою покійну бабусю, і село, так тепло на душі та трохи сумно, що я не зможу вже так приїхати до своєї. Звісно, як і у всіх ромкомах є моменти коли ляскаєш себе по обличчю з думкою "та ну ладно", але після завершення книжки дуже теплі та приємні відчуття, так що рекомендую всім!

Життєва книга з домашньою атмосферою Ця історія наче тепла розмова на кухні з подругою, яка ділиться своїм життям — щирим, трішки трешовим, але дуже справжнім. Авторка підняла не одну важливу тему нашого суспільства: стосунки «дітей та батьків», домашнє насилля та харасмент, пошуки свого внутрішнього «я» та душевного спокою, стосунки та прийняття між близькими людьми, мрії та цілі, і звісно - позиці жінок в суспільстві, та класика «зрада» У книзі ми знайомимося з героїнею Ліною, яка зустрічає нас з перших сторінок книги в ролі жінки - домогосподарки, яка живе з абʼюзером, яка до кінця намагається триматися за рожеві окуляри, які тріскаються від її внутрішнього дзвоника «що це не - окей» Мені сподобалось, що авторка засипала нас з перших сторінок дуже важливою темою. І показала героїню більш сучасною. Так, вона погодилася звільнитися з роботи і прислуговувати абʼюзеру. Але також ми бачимо жінку, яка в тиху працює, накопичує на таємний банківський рахунок та будує свою карʼєру. Також ми бачимо, що героїня приймає важливі рішення та змінює життя Герої живі, емоційні, з жіночими правдивим штучками. Які намагаються зрозуміти життя, та кохати Також авторка закидала нас життєвими поворотами, що коли читаєш книгу, то відчуваєш моментами дежавю та гірку правду життя Це історія про повороти життя, проживання емоцій, відкриття себе та прийняття інших. Про знаходження любові, яка повинна була зародитися ще 7 років тому, але життя розʼєднало їх. Про душевну боротьбу. Про коло близьких, які підтримують любий твій кіпіш та йдуть за тобою. Це про мрії, які почали здійснюватися із затримкою, але стали набагато смачнішими, ніж були в задумі

"Усі персонажі вигадані. Або ні" це була моя бажанка з моменту анонсу обкладинки, бо яка ж вона літня, соковита, така романтична, що я одразу передзамовила книгу. Це дебют української авторки, а я до такого ставлюсь трохи зі страхом, бо не раз читала дуже і дуже погані книги. Але мені здається щастить останнім часом, бо це було прекрасно) Головна героїня Ліна виходить з супер токсичних стосунків і під час однієї зустрічі з друзями знайомиться з Романом (ну а він високий, гарний, розумний, смішний, ну просто ідеал і знову ж таки грін флег на всі 100%). І тут герой запрошує їхню компанію взяти участь в яхт-турі Хорватією, бо сам є капітаном одного з кораблів. Всі погоджуються і між героями починають зав'язуватись романтичні стосунки. Це було так мило, смішно і романтично, що я деякі сцени перечитувала декілька разів. Ще пару моментів: Ліна просто закохана в книжки і її робота це писати відгуки на них, тема аб'юзу та токсичності дуже гарно розкрита, що аж мурашки бігли по шкірі в деяких моментах, але більше в цій історії теми пошуку себе і своєї мрії, тому не все так депресивно. Ще мене зачепили описи літа в бабусі в селі, читати це було так затишно та мило, і так тепло ставало на душі, що ледве не до сліз (схожий вайб на "Спитайте Мієчку", яка мені безмежно сподобалась). Але ця історія для мене не ідеальна, бо звичайно були дурні та нелогічні сцени, багато затягнутих моментів, які можна було б прибрати, бо жодного сенсу ні для сюжету, ні для атмосфери вони не несли (десь 20% тексту), були штучні і абсолютно неправдоподібні діалоги і сцени, але от загальне враження після прочитання лишилось дуже гарним. Після такого з нетерпінням буду чекати та купувати наступні книги авторки, бо маю надію вона ще більше розпишеться і стане нашою Емілі Генрі)

Я в захваті! Це ще не змусило вас купити книгу?) окей, тоді так… Відкрила прочитати першу сторінку у фізичній книгарні та незчулася, як прочитала майже 20 сторінок. Звісно я не могла її залишити) Дуже гарно, динамічно, чуйно і неймовірно зворушливо написано! Окреме дякую за лінію з бабусею ❤️‍🩹 романтика сільського життя, добросусідство та навіть говірка, все це було у саме серденько! Чекаю наступні книги авторки, дуже треба більше українського романтичного сетингу на книжковому ринку)

"Мила дівчинко, я ще не знаю, що далі приготувало нам життя, та я обіцяю бути сильною та сміливою. А ще обіцяю любити тебе... нас. Обіцяю дбати про нас. У нас все буде добре." Мені дуже сподобалося❤️ Є книги, які ти прочитав і забув на наступний день, а є такі, що настільки емоційно відгукуються, що ти деякий час обдумуєш їх і хочеш виписати усі цитати. Так от, ця книга належить до другої категорії. Це не було ідеально, герої іноді робили безглузді вчинки, а деяких ситуацій можна було уникнути простою розмовою. АЛЕ. Це було так життєво і по справжньому. Персонажі, яким ти віриш, співпереживаєш, бачиш себе в деяких ситуаціях, дратуєшся, але все їм пробачаєш, бо вони такі котусики. Ліна. Дівчина, яка в свої 28 все ще не знає, ким хоче стати, яка після аб'юзивних стосунків стоїть на роздоріжжі і намагається знайти свій шлях. Вона імпульсивна, запальна, обожнює читати, любить проводити час на самоті, але й від компанії друзів не відмовиться. Рома. Капітан корабля. Спокійний, врівноважений, терплячий, відкритий, комунікабельний і дуже харизматичний. Він вміє слухати, не тисне, поважає особисті розмови і цінує відкритість між партнерами. Мені сподобалося, що тут показана різниця між токсичними стосунками з емоційними гойдалками та аб'юзом і здоровими, спокійними та екологічними відносинами. Сподобалося, що Ліна та Рома працювали над своїми стосунками, так вони робили помилки, але враховували їх і виправляли. Але головні герої, не єдиний плюс цієї книги. Тут є міцна дружба, яка пройшла через роки. Дружба, яка складається з підтримки, взаємних підколів, жартів і взаєморозуміння. Також чудовий гумор і стиль написання. В один момент, я хіхікала, як дурненька, а в інший плакала й не могла зупинитися. Живі діалоги, діалектизми, а ще атмосфера українського села, яка повертає тебе в дитинство і змушує сумувати за тією легкістю і безтурботністю, яка вже ніколи не повернеться. Я не очікувала, що книга мене настільки зачепить і сколихне так багато спогадів. Це було навіть трохи терапевтично, кількість стікерів, цитат і підкреслень просто зашкалює. Я обов'язково повертатимусь до улюблених моментів і можливо, колись перечитаю книгу повністю❤️

Абсолютно випадково купила цю книгу. І вкотре впевнилася в тому, що нічого випадкового в нашому житті не буває. Я прочитала десятки любовних романів і точно можу сказати – цей буде одним з моїх улюбленців. Він навіть не стільки про романтику (хоча в ньому описана чудова історія кохання), скільки про справжнє життя. Це не класичний ромком, якими ми їх звикли бачити. Це про свідомий вибір, підтримку та важливість говорити словами через рот. Про те, як важливо вибирати себе. 💬 Про що книга? Головна героїня, Ліна, живе під постійним тиском – нареченого, батьків, своїх страхів та сумнівів, поки не вирішує кардинально змінити своє життя. Обставини складаються так, що вона потрапляє на яхтовий тур, а нові знайомства та привабливий капітан — стають каталізатором для того, щоб вона, нарешті, познайомилася з собою, відкрила шлях до себе, до власних бажань і мрій. 🌻Чому варто прочитати? Вже на перших 100 сторінках я сміялася до болю в щоках. Потім плакала. Потім знову сміялась і плакала. Коротше – ця книга точно не залишає байдужим. Діалоги живі, справжні, з нотками самоіронії, ситуації – життєві, персонажі — настільки живі, що здається, ніби вони твої знайомі. ❤️ Враження Це були прекрасні три години мого життя. Я дійсно відчувала щастя героїв на смак, щиро співпереживала Ліні та Ромі, подумки коментувала все та вболівала за хепі енд. Це та історія, яка нагадує, що існує неймовірне, справжнє, віддане кохання, головне – дивитись на світ широко відкритими очима. Бо кожен заслуговує на щастя, навіть якщо шлях до нього здається нескінченно довгим. 📖 Що окремо хочеться сказати: Юлія Лаба в одному з інтерв'ю зазначає, що намагалася створити істинно український ромком, з реалістичними діалогами та гумором, притаманним нашій культурі. Це один із перших українських романів у жанрі романтичної комедії і я дуже сподіваюсь, що авторка на ньому одненькому не зупиниться Рекомендую всім, хто шукає книгу, яка змусить і сміятися, і задуматися. Це історія про нас, про наші вибори, страхи та надії. І так, всі персонажі вигадані. Або ні.

Боязнь зробити боляче відмовою, лімітоване спілкування з рідними та друзями, постійні сварки — невже це кохання? Такі думки були в героїні, Ліни, яка була заручена та нещаслива. Так легко читалась книга і так іноді важко було читати як героїня втрачала себе, підкорювалась хлопцю, пішла з роботи із-за нього, боялась купити якусь річ — все це було нездоровими відносинами. Боязнь щось розповісти коханому, що відчувала героїня у відносинах, все це жахало мене. Все змінюється коли героїні пропонують стати бета-редактором у видавництві і вона обирає себе. Нарешті, тому що до цього мене бісила її поступливість. Та потім Ліна наче розквітла. Її ж подруга Рія, дійсно чудова подруга, завжди підтримувала та імпонувала. Книга дуже цікава, піднімає питання вибору особистості, залежності від відносин, абьюзу. Читалась дуже легко, героїня була щира та цікава, а історія була такою гармонійною. Нове кохання та чудовий фінал, мені сподобалась історія, а герої надовго запамʼятаються.

Ця книжка викликала в мені бурю емоцій! Почну з того, що стосунки Ліни та Дениса просто зводили мене з розуму — настільки мені було боляче спостерігати, як головна героїня дозволяє собі розчинятися в токсичних відносинах і знову й знову обирати роль жертви. Хотілося її струсонути і закричати: «Ти варта більшого!» А мама Ліни… ну це просто консервований совєтський союз. З кожною її появою я або нервувалась, або закочувала очі. 🤦🏼‍♀️ Зате Рія — це любов із першого погляду. Така справжня, іронічна, гостра на язик — вона одразу стала моєю улюбленицею. Її жарти і підтримка додавали історії тієї легкості та тепла, яких так бракувало Ліні. Окремий плюс — атмосфера любові до книжок, яка буквально пронизує кожну сторінку. Це додає історії глибини і робить її ще ближчою до серця. А ще гумор! Я і сміялась уголос, і сердито хмикала, і навіть трохи поплакала — емоційний спектр був дуже широкий. Це справжній український ромком з душею: затишний, теплий, світлий. І хоча я зазвичай не фанатка цього жанру, ця книжка стала приємним винятком. Тут все на своєму місці: і драма, і сміх, і щем. Рекомендую всім, хто хоче відчути щось справжнє.