«Серця наґів»
✍🏻 Лі Йондо
Найкраще фентезі що я читала останнім часом.
Отже. Що ми маємо.
«Роман «Той птах, що п’є сльози» починається з повільної розповіді про те, як в корчмі «Останній притулок», що притулилась на кордоні пустелі Фунтен, з’являється один з головних героїв. Кейґан Дракар прийшов сюди з закривавленим мішком, від вигляду якого дружина корчмаря втратила свідомість. Його чекав важливий лист.»
А далі ми поринаємо в прекрасно продуманий світ, з дуже колоритними персонажами,котрі по-своєму різні та мають єдину ціль. Звісно,не без перешкод)
Велика кількість різних рас, кожна з яких має свої особливості у зовнішності, укладі життя, світогляді та віруванні,повністю занурює в цей всесвіт. Наприклад:наги вкриті лускою, спілкуються між собою за допомогою уявних сигналів, на повноліття виймають серця, щоби стати майже невразливими. І в них матріархат🌝. І,очевидно судячи з назви книги, основний акцент історії зосереджений саме на них,власне,в чому і буде полягати «місія» персонажів.
Найбільше тішить те,що це тетралогія. І ще буде час насолодитися цією історію і більше пізнати персонажів,адже от цього мені не вистачило. Та,з мого досвіду, це типово для першої книги циклу,адже автор зосереджується на знайомстві читача з самим всесвітом.
Тож,щиро рекомендую. І з нетерпінням очікую продовження.
Корейська міфологія це для мене незвідані простори тому починала читати я трохи боязко. Як виявилося боялася дарма, бо історія захопила мене з перших сторінок.
Все починається з пророцтва про те, що троє повинні зустрітися з одним, але хто ті троє? І хто той один? І для чого їм зустрічатися? Одразу купа питань і я почала шукати відповіді.
"Серця наґів" це своєрідний роуд муві, бо герої постійно десь йдуть. Спочатку троє йшли щоб зустрітися з одним, потім четверо знову йшли і по ходу ми знайомилися з новим світом, расами які його населяють, їх способом життя та проблемами які їх переслідують.
Знаєте, цікавенька подорож вийшла😏. Вона дала мені дуже різні емоції, бо на одній сторінці відбувалися якісь смішні та безглузді ситуації, а на іншій було бридко (привіт, водоспад з Мертвечини😖), але загалом це було цікаво. Історія написана легко і текст читається жваво, герої інтригують і є в них щось, що притягує погляд. Тому я чекаю продовження, бо мені треба знати для чого наші герої зібратися разом. І ще забула сказать - тут є дракон😏.
Отже, рекомендую Вам цю історію, бо вона варта уваги, але пам'ятайте про той самий водоспад🤭.
Мало, значить, мені було "Беззоряної корони", на другу частину якої я чекаю, шо той Хатіко, так тепер ще й на продовження "Серця наґів" чекати 😑
🦇🦇 Епічне фентезі, засноване на корейській міфології, яке, попри традиційне "четверо героїв йдуть через півсвіту рятувати решту півсвіту" виглядає як щось свіже й незвичайне саме з-за своєї корейськості 💀
🌌 Нема сенсу розповідати сюжет: це буквально тревел-фентезі, де трьом біологічно різним істотам треба об'єднатися і виконати роль пророцтва, а саме — привести в храм четвертого. Нащо і що буде, якщо нє, толком не пояснюється, але ж це корейщина, в пророцтві сказано, значить виконуємо.
🐱 Істоти дуже різні і в цілому навіть ворогуючі між собою.
💎 Людина із складною долею та унікальним мечем з легенд.
💎 Лекон — велетень із головою півня, що боїться води, але може видирати дерева з корінням голіруч і кидатися ними в орлів.
💎 Доккебі — людиноподібна істота, що вміє робити вогонь і не помирає, коли помирає.
💎 Наґ — змієподібна холоднокровна майже безсмертна раса, які хотіли колись завоювати світ, але мерзнуть насмерть вище певної паралелі.
💎 А потім там ще й з'являється дракон
👁 Цікавості пригодам цих дуже яскравих персонажів додає міфологічний колорит (робота редактора з примітками просто блискуча!) і місцями незвичний, але дійсно смішний гумор. Чого вартує діалог, наприклад:
— Чого вони мовчки витріщаються один на одного?
— В них мислемовлення, вони говорять думками.
— А чого так довго?
— Слухай, це його сестра, яка женеться за ним аби вбити, в них все складно, дай їм час.
🔭 Але найголовніше, що є в книзі, а точніше, чого нема — так це русні. Уявляєте, 500+ сторінок і жодної тобі згадки про толстоєвщину. Хоча бачите ж, теж все складно і загадошні назькі души, ага.
❤️ Словом, мені дуже сподобалося, з нетерпінням чекатиму наступні частини (а це, здається, тетралогія).
🪶 Спитаєте, чому ж тоді 4⭐️, а не 5? А тому, що окремі фрагменти в тексті виглядали як чернетки, так, наче автор накидав коротенько, що має тут відбуватися, і так і залишив, не розписуючи. Можливо, там планувалися вставки коміксу, не здивуюсь 😈
