Той птах, що п’є сльози. Мрії леконів. Книга 2

Друга частина сподобалась навіть більше за першу.
Автор все глибше занурює у світобудову свого фентезійного світу, більше знайомить нас з персонажами та місцевими расами, все більше закручується сюжет.
Дуже чекаю на продовження.
10\10

Ця частина ще більше закохала мене в цю історію. Настільки вона цікава, динамічна, незвична, а найголовніше те, що її важко з чимось порівняти. Я не можу знайти книгу, на яку вона схожа…

Спочатку я думала, що це становлення зла, як в Сильмариліоні, потім, що це Володар перснів (не буду казати, яким тропом)… Мені думалося, що це такий собі корейський формат Толкіна, і можливо в чомусь його вплив таки є (або ні), але насправді це особлива унікальна історія. Це просто я намагалася знайти твір, з яким можна порівняти цю серію.
Але так і не знайшла поки.

Це оригінальна історія, яка вже зламала купу шаблонів. Здається, що ти розумієш, до чого хилить автор, що ти розгадав його ідеї, а потім він легко викручує все в іншу сторону.

Якщо говорити конкретно про другу книгу, то це ще одна класна історія про світ, в якому живуть наґи, доккебі, люди, лекони, збирачі душ і всяка гидота. Історія, яка зачіпає в тексті питання патріархату, колоніалізму, смертності, людських якостей та межі жорстокості.

Уявіть собі істот, які схожі на людей, але розмножуються яйцями, спілкуються передачею думок, не мають серця і живуть в суспільстві, де панує матріархат.

Автор серії чоловік, більшість героїв чоловіки, але ж яка тут є жінка, яка одразу захоплює своїми вміннями та позицією ❤️‍🔥

Загалом мені подобається те, як прописані всі персонажі, вони глибокі, цікаві, тут є місце і гумору, і невдачам, а також сірій моралі, яка стосується деяких героїв.

Друга книга розкриває більше минулого Кейґана Дракара, а також мотиви деяких інших персонажів, також більше акцентується на богах, які в цій серії, тому все стає цікавіше і заплутаніше. Кліфгенгера тут немає, як і в першій частині, але історія завʼязується так, що просто неможливо не чекати наступну.

Оцінки книгам я не ставлю, просто це ще одна серія в топ найкращих ❤️‍🔥
Люблю, захоплююсь, чекаю наступну частину 🥰

Чергова книга зі Сходу) І тут теж є про що почитати. Бо, по-перше, це вже друга книга циклу (буде тетралогія), а, по-друге, поруч з людьми тут стільки інших розумних видів, що лише уявляти їхній зовнішній вигляд є ще тим квестом. Втім, це важке завдання розповісти про фентезійну книгу з циклу та ще й з такими героями. Але хоч трохи спробую.

Про що? Про подальшу місію четвірки представників різних видів, що мають (але це не точно) врятувати світ. Одного з них переслідує сестра, яку сородичі примусили вбити його (але і тут усе складно), другий, як виявилося, користується мечем колишнього короля, третій хвилюється за свою богиню, а четвертий... Ну, той теж не пасе задніх.

Паралельно йде мова про наґів (брат з сестрою з їхнього виду), де чоловіки-хранителі вирішили взяти владу в свої чи то руки, чи то крила і обдурили і своїх жінок, і ченців, а тепер хочуть, з допомогою богині (і це не фігурально) завоювати увесь світ.

Втім, як би я не намагалася описати книгу, розумного буде мало, бо такі книги не описуються. Тут мало філософських роздумів, але постійні взаємодії та трансформації. Кожен може виявитися не тим, ким здається на перший погляд, а про це треба саме читати. Наостанок лише додам, що в цій частині вже з'явиться птах, що п'є сльози.

"Незабаром на Півночі проллється чимало сліз. І потрібен той, хто їх вип'є. Сльози ці проллються через наґів. Отже, буде справедливо, якщо вип'є їх теж наґ".

Не думаю, що тим, хто не читав першу книгу, хоч щось стало зрозуміло) Головний мій посил, що книга не примітивна, а наповнена цікавими героями, трагічними і не дуже подіями, специфічним гумором. Якщо вам таке до вподоби - рекомендую.