Трагічна, чуттєва безвихідь.

Саме такими словами можна описати цей роман. Історія про жінок 17-го століття, яким не пощастило потрапити під обвинувачення інквізиції.

Мені подобається, що сила жінок тут проявляється більше у взаємопідтримці та солідарності, а не через ненависть до існуючого порядку. Незалежно від становища, вони намагаються допомогти одна одній у, здавалося б, безвихідній ситуації. Донька намагається врятувати свою матір, незважаючи на їхні непрості стосунки. Аристократка хоче захистити сироту, бо та нагадує їй власну доньку. Старенька заступається за всіх жінок, бо впевнена в їхній невинності, хоча знає, що її за це чекають муки.

Тут немає суто позитивних чи негативних героїв, і це робить роман ще більш реалістичним. Є кілька елементів магії, які так і не розкриваються повністю, але вони додають історії особливого шарму.

Історія справді трагічна. Читаючи, відчуваєш, що для багатьох персонажів все закінчиться погано, але від цього роман не стає менш захопливим.

Чудова книга для осені

Купила книгу лише через те, що автор підтримують Україну. Але анотація все ж зацікавила, і я не відкладала роман надовго.

Загалом, мені було цікаво. Якщо не сприймати цю книгу надто серйозно, то можна весело провести час за її читанням. Події динамічні, за взаємодією персонажів приємно спостерігати, є велетенські роботи (для тих, хто любить), і трішки симбіозу "магії" та технологій — загалом, все як я люблю.

Головна героїня не розвивається протягом роману. Як вона ненавиділа все навколо на початку, так і продовжує до кінця книги. Ніяких висновків вона не робить, а якщо й робить, то певна подія відштовхує її назад. В цілому, я не маю нічого проти таких "rage" персонажів — такий собі Ерен Йегер місцевого розливу.

Проте проблема в тому, що зазвичай її ненависть спрямована не туди. Роман позиціонує себе як феміністичний. Проте від головної героїні немає нічого, крім зневаги до жінок, що її оточують. Вона марить ідеєю порятунку гіпотетичних дівчат, але сповнена ненавистю до всіх жінок, що були на її шляху. Трішки емпатії їй не завадило б.

І ці постійні монологи, переливання з пустого в порожнє. Ми зрозуміли, як ти всіх ненавидиш. Ми зрозуміли, що ти феміністка. Не треба повторювати це 10 разів. Зазвичай я просто пропускала черговий такий монолог, бо він ніяк не відкривав персонажа з нової сторони.

Приємною несподіванкою стали поліаморні стосунки. Заради цього і продовжувала читати, бо це щось нове для мене.

Є і недоліки:

- Я не розумію, як взагалі головна героїня могла сформуватися з феміністичними поглядами у такому середовищі. Усі жінки навколо неї спокійно сприймають своє становище.
- Головній героїні все сходило з рук. Усе, що вона задумала, або вдавалося виконати, або обставини складалися так, що вона отримувала те, що хотіла.
- Її "хлопці" занадто ідеальні. Вони ніколи їй ні в чому не дорікали, не ставили зайвих питань. Вона кілька разів ображала обох, але вони просто це сприймали. Хотілося хоча б якогось непорозуміння або сварки.

Я збрешу, якщо скажу, що не сподобалося. Книга мене чимось зачепила, а для мене це головний критерій. Тому чекаю продовження, щоб завершити цю дилогію.

це так погано, що хочеться плакати.
"фентезі, якого ви ще не читали" - анотація каже правду, бо такого гівна ще пошукати треба.

якщо хочете почитати софт порн, але не палитись, то читайте, але не називайте це фентезі. любовний роман гг цікавить її лише через зовнішність. всі їх взаємодія зводилась до витріщання на зовнішність одне одного, сексу, сексу і сексу, без жодних по-справжньому глибоких моментів

персонажів і сюжет я взагалі не памʼятаю. та чи був він тут взагалі? я не можу сказати, про що саме ця книга. памʼятаю лише що гг дуже слаба, але чомусь краще за всіх, її любовний роман її ненавидить (жодної адекватних причини для цього немає), а вона всю книгу пускає на нього слюні.

дракони це єдине хороше, що тут є, але їх дуже мало

ця книга може сподобатись або людям, які тільки почали читати взагалі, або підліткам у пубертаті