Лі Йондо

Тверді 4*
Серця наґів дуже приємно здивувало. Плюси:
раси незвичні та цікаво змальовані, світ новий і карта до нього детальна, багато корейської міфології, щодо якої є відсилки, пояснення, тлумачення (перекладачу окрема ВЕЛИКА повага).

Сам сюжет доволі простий і не оригінальний, але герої колоритні, я б сказала, що саме вони є рушіями взагалі нашого з вами просування по сюжету, і загалом цікавості щодо того, що ж буде з ними далі, як вони здолають перепони і розрулять спірні ситуації.
Тут є таємне минуле, нерозкриті таємниці, монахи, різні боги, складні сімейні відносини, вимерлі раси, пророцтва, гештальти, місія порятунку світу... і дракон)

Гумор непоганий, однак місцями трохи недолугий.
Сюжетні повороти бували неочікувані і, на жаль, часом від того необґрунтовані та незрозумілі.

До якогось конкретного героя так і не пройнялася особливою симпатією. А от обурення, несхвалення багато, хто викликав.

Про героїв:

Трохи підбішував Біхьон зі своїм сміхом дурачка та простачка 🙈 такий собі тонкої душевної організації простофіля з колосальними вміннями

Тінахан) по вайбу це Двейн Джонсон 😅💪💪💪

Кейґан дуже мудрий і ДУЖЕ мутний тіпчік з моторошною дієтою та філософією, яку я поки ніяк не змогла збагнути і це мене тіліпає.

Рюн... слинявий підліток з гострою високоморальністю, яка дивна, як для його раси.

Само (ім'я) ... ну це просто якась вперта до безглуздя і абсурду наґиня.

ЗАГАЛОМ мені сподобалося.
Це тетралогія. Повторюся: якість перекладу ШИКАРНА.
Чекаю на другу книгу, на яку мають вже от-от відкрити ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ.

Корейська міфологія це для мене незвідані простори тому починала читати я трохи боязко. Як виявилося боялася дарма, бо історія захопила мене з перших сторінок.
Все починається з пророцтва про те, що троє повинні зустрітися з одним, але хто ті троє? І хто той один? І для чого їм зустрічатися? Одразу купа питань і я почала шукати відповіді.
"Серця наґів" це своєрідний роуд муві, бо герої постійно десь йдуть. Спочатку троє йшли щоб зустрітися з одним, потім четверо знову йшли і по ходу ми знайомилися з новим світом, расами які його населяють, їх способом життя та проблемами які їх переслідують.

Знаєте, цікавенька подорож вийшла😏. Вона дала мені дуже різні емоції, бо на одній сторінці відбувалися якісь смішні та безглузді ситуації, а на іншій було бридко (привіт, водоспад з Мертвечини😖), але загалом це було цікаво. Історія написана легко і текст читається жваво, герої інтригують і є в них щось, що притягує погляд. Тому я чекаю продовження, бо мені треба знати для чого наші герої зібратися разом. І ще забула сказать - тут є дракон😏.

Отже, рекомендую Вам цю історію, бо вона варта уваги, але пам'ятайте про той самий водоспад🤭.

«Серця наґів»
✍🏻 Лі Йондо
Найкраще фентезі що я читала останнім часом.

Отже. Що ми маємо.
«Роман «Той птах, що п’є сльози» починається з повільної розповіді про те, як в корчмі  «Останній притулок», що притулилась на кордоні пустелі Фунтен, з’являється один з головних героїв. Кейґан Дракар прийшов сюди з закривавленим мішком, від вигляду якого дружина корчмаря втратила свідомість. Його чекав важливий лист.»

А далі ми поринаємо в прекрасно продуманий світ, з дуже колоритними персонажами,котрі по-своєму різні та мають єдину ціль. Звісно,не без перешкод)

Велика кількість різних рас, кожна з яких має свої особливості у зовнішності, укладі життя, світогляді та віруванні,повністю занурює в цей всесвіт. Наприклад:наги вкриті лускою, спілкуються між собою за допомогою уявних сигналів, на повноліття виймають серця, щоби стати майже невразливими. І в них матріархат🌝. І,очевидно судячи з назви книги, основний акцент історії зосереджений саме на них,власне,в чому і буде полягати «місія» персонажів.

Найбільше тішить те,що це тетралогія. І ще буде час насолодитися цією історію і більше пізнати персонажів,адже от цього мені не вистачило. Та,з мого досвіду, це типово для першої книги циклу,адже автор зосереджується на знайомстві читача з самим всесвітом.

Тож,щиро рекомендую. І з нетерпінням очікую продовження.