Лі Йондо

Мало, значить, мені було "Беззоряної корони", на другу частину якої я чекаю, шо той Хатіко, так тепер ще й на продовження "Серця наґів" чекати 😑

🦇🦇 Епічне фентезі, засноване на корейській міфології, яке, попри традиційне "четверо героїв йдуть через півсвіту рятувати решту півсвіту" виглядає як щось свіже й незвичайне саме з-за своєї корейськості 💀

🌌 Нема сенсу розповідати сюжет: це буквально тревел-фентезі, де трьом біологічно різним істотам треба об'єднатися і виконати роль пророцтва, а саме — привести в храм четвертого. Нащо і що буде, якщо нє, толком не пояснюється, але ж це корейщина, в пророцтві сказано, значить виконуємо.

🐱 Істоти дуже різні і в цілому навіть ворогуючі між собою.

💎 Людина із складною долею та унікальним мечем з легенд.
💎 Лекон — велетень із головою півня, що боїться води, але може видирати дерева з корінням голіруч і кидатися ними в орлів.
💎 Доккебі — людиноподібна істота, що вміє робити вогонь і не помирає, коли помирає.
💎 Наґ — змієподібна холоднокровна майже безсмертна раса, які хотіли колись завоювати світ, але мерзнуть насмерть вище певної паралелі.
💎 А потім там ще й з'являється дракон

👁 Цікавості пригодам цих дуже яскравих персонажів додає міфологічний колорит (робота редактора з примітками просто блискуча!) і місцями незвичний, але дійсно смішний гумор. Чого вартує діалог, наприклад:
— Чого вони мовчки витріщаються один на одного?
— В них мислемовлення, вони говорять думками.
— А чого так довго?
— Слухай, це його сестра, яка женеться за ним аби вбити, в них все складно, дай їм час.

🔭 Але найголовніше, що є в книзі, а точніше, чого нема — так це русні. Уявляєте, 500+ сторінок і жодної тобі згадки про толстоєвщину. Хоча бачите ж, теж все складно і загадошні назькі души, ага.

❤️ Словом, мені дуже сподобалося, з нетерпінням чекатиму наступні частини (а це, здається, тетралогія).

🪶 Спитаєте, чому ж тоді 4⭐️, а не 5? А тому, що окремі фрагменти в тексті виглядали як чернетки, так, наче автор накидав коротенько, що має тут відбуватися, і так і залишив, не розписуючи. Можливо, там планувалися вставки коміксу, не здивуюсь 😈

Ця книга, як пісні гурту Schmalgauzen, спочатку здається дивною, потім відчуваєш драйв, а наостанок чекаєш на продовження. І воно має бути весною. Друга частина. А взагалі це тетралогія.

Про що? Про світ, де живуть різні раси. І ось представники чотирьох народностей, різні за зовнішністю та внутрішніми переконаннями й цінностями, зібралися разом, щоб допомогти наґу (представнику напівбезсмертної раси, що стає такою, виймаючи свої серця, які зберігаються у спеціальному місці) та виконати стародавнє пророцтво.

"Зазвичай наґи без серця не гинуть від нещасних випадків. Вони також не хворіють і здатні відрощувати втрачені частини тіла. Хоча справжнє безсмертя їм все-таки недоступне. Якщо тіло наґа порубати на багато частин, як того, що лежав перед Рюном, він більше не оживе."

Але їхня подорож не буде легкою, бо окрім прямих ворогів, до проблем долучаться сестри наґів, кожна з яких переслідуватиме власні цілі, люди, ледь не кожен з яких вважатиме себе королем, та інші дивні створіння. Веселощі гарантую, сумно точно не буде.

Тверді 4*
Серця наґів дуже приємно здивувало. Плюси:
раси незвичні та цікаво змальовані, світ новий і карта до нього детальна, багато корейської міфології, щодо якої є відсилки, пояснення, тлумачення (перекладачу окрема ВЕЛИКА повага).

Сам сюжет доволі простий і не оригінальний, але герої колоритні, я б сказала, що саме вони є рушіями взагалі нашого з вами просування по сюжету, і загалом цікавості щодо того, що ж буде з ними далі, як вони здолають перепони і розрулять спірні ситуації.
Тут є таємне минуле, нерозкриті таємниці, монахи, різні боги, складні сімейні відносини, вимерлі раси, пророцтва, гештальти, місія порятунку світу... і дракон)

Гумор непоганий, однак місцями трохи недолугий.
Сюжетні повороти бували неочікувані і, на жаль, часом від того необґрунтовані та незрозумілі.

До якогось конкретного героя так і не пройнялася особливою симпатією. А от обурення, несхвалення багато, хто викликав.

Про героїв:

Трохи підбішував Біхьон зі своїм сміхом дурачка та простачка 🙈 такий собі тонкої душевної організації простофіля з колосальними вміннями

Тінахан) по вайбу це Двейн Джонсон 😅💪💪💪

Кейґан дуже мудрий і ДУЖЕ мутний тіпчік з моторошною дієтою та філософією, яку я поки ніяк не змогла збагнути і це мене тіліпає.

Рюн... слинявий підліток з гострою високоморальністю, яка дивна, як для його раси.

Само (ім'я) ... ну це просто якась вперта до безглуздя і абсурду наґиня.

ЗАГАЛОМ мені сподобалося.
Це тетралогія. Повторюся: якість перекладу ШИКАРНА.
Чекаю на другу книгу, на яку мають вже от-от відкрити ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ.

Корейська міфологія це для мене незвідані простори тому починала читати я трохи боязко. Як виявилося боялася дарма, бо історія захопила мене з перших сторінок.
Все починається з пророцтва про те, що троє повинні зустрітися з одним, але хто ті троє? І хто той один? І для чого їм зустрічатися? Одразу купа питань і я почала шукати відповіді.
"Серця наґів" це своєрідний роуд муві, бо герої постійно десь йдуть. Спочатку троє йшли щоб зустрітися з одним, потім четверо знову йшли і по ходу ми знайомилися з новим світом, расами які його населяють, їх способом життя та проблемами які їх переслідують.

Знаєте, цікавенька подорож вийшла😏. Вона дала мені дуже різні емоції, бо на одній сторінці відбувалися якісь смішні та безглузді ситуації, а на іншій було бридко (привіт, водоспад з Мертвечини😖), але загалом це було цікаво. Історія написана легко і текст читається жваво, герої інтригують і є в них щось, що притягує погляд. Тому я чекаю продовження, бо мені треба знати для чого наші герої зібратися разом. І ще забула сказать - тут є дракон😏.

Отже, рекомендую Вам цю історію, бо вона варта уваги, але пам'ятайте про той самий водоспад🤭.

«Серця наґів»
✍🏻 Лі Йондо
Найкраще фентезі що я читала останнім часом.

Отже. Що ми маємо.
«Роман «Той птах, що п’є сльози» починається з повільної розповіді про те, як в корчмі  «Останній притулок», що притулилась на кордоні пустелі Фунтен, з’являється один з головних героїв. Кейґан Дракар прийшов сюди з закривавленим мішком, від вигляду якого дружина корчмаря втратила свідомість. Його чекав важливий лист.»

А далі ми поринаємо в прекрасно продуманий світ, з дуже колоритними персонажами,котрі по-своєму різні та мають єдину ціль. Звісно,не без перешкод)

Велика кількість різних рас, кожна з яких має свої особливості у зовнішності, укладі життя, світогляді та віруванні,повністю занурює в цей всесвіт. Наприклад:наги вкриті лускою, спілкуються між собою за допомогою уявних сигналів, на повноліття виймають серця, щоби стати майже невразливими. І в них матріархат🌝. І,очевидно судячи з назви книги, основний акцент історії зосереджений саме на них,власне,в чому і буде полягати «місія» персонажів.

Найбільше тішить те,що це тетралогія. І ще буде час насолодитися цією історію і більше пізнати персонажів,адже от цього мені не вистачило. Та,з мого досвіду, це типово для першої книги циклу,адже автор зосереджується на знайомстві читача з самим всесвітом.

Тож,щиро рекомендую. І з нетерпінням очікую продовження.