Лі Йондо

Чергова книга зі Сходу) І тут теж є про що почитати. Бо, по-перше, це вже друга книга циклу (буде тетралогія), а, по-друге, поруч з людьми тут стільки інших розумних видів, що лише уявляти їхній зовнішній вигляд є ще тим квестом. Втім, це важке завдання розповісти про фентезійну книгу з циклу та ще й з такими героями. Але хоч трохи спробую.

Про що? Про подальшу місію четвірки представників різних видів, що мають (але це не точно) врятувати світ. Одного з них переслідує сестра, яку сородичі примусили вбити його (але і тут усе складно), другий, як виявилося, користується мечем колишнього короля, третій хвилюється за свою богиню, а четвертий... Ну, той теж не пасе задніх.

Паралельно йде мова про наґів (брат з сестрою з їхнього виду), де чоловіки-хранителі вирішили взяти владу в свої чи то руки, чи то крила і обдурили і своїх жінок, і ченців, а тепер хочуть, з допомогою богині (і це не фігурально) завоювати увесь світ.

Втім, як би я не намагалася описати книгу, розумного буде мало, бо такі книги не описуються. Тут мало філософських роздумів, але постійні взаємодії та трансформації. Кожен може виявитися не тим, ким здається на перший погляд, а про це треба саме читати. Наостанок лише додам, що в цій частині вже з'явиться птах, що п'є сльози.

"Незабаром на Півночі проллється чимало сліз. І потрібен той, хто їх вип'є. Сльози ці проллються через наґів. Отже, буде справедливо, якщо вип'є їх теж наґ".

Не думаю, що тим, хто не читав першу книгу, хоч щось стало зрозуміло) Головний мій посил, що книга не примітивна, а наповнена цікавими героями, трагічними і не дуже подіями, специфічним гумором. Якщо вам таке до вподоби - рекомендую.

«Серця наґів» — це перша частина фентезійної тетралогії «Той птах, що п’є сльози» від корейського письменника Лі Йондо.

Вона наче і невелика, наче в першій частині у нас тільки зав’язка, але розповідати про неї можна довго.

Для мене це було щось неординарне. Окрім того, що книга насичена різними деталями корейської міфології, описаний тут всесвіт має унікальні раси і незвичайну форму магії.

В центрі сюжету у нас 4 персонажі різних рас: людина, доккебі, леккон та наг. Згідно зі стародавнім пророцтвом «троє мусять зустрітися з одним».

Перших трьох разом зібрали монахи і доручили важливу місію: доставити нага до Храму. Адже від цього по класиці залежить майбутнє ледь не всього світу. Але звісно, що так просто нічого не відбувається.

То нагів переплутають, то не можуть з лісу вийти, то зустрінуть королів у пустищах, то ще щось.

По мірі розвитку сюжету ми дізнаємося більше про світоустрій, кожного з цих персонажів, природу їхніх рас, вірувань та моральний вибір.

Рекомендую!

Я вже від початку хочу вам рекомендувати цю серію. Хоча я прочитала лише першу книгу, але впевнена, що це фентезі стане одним із моїх улюблених. Це тревел-фентезі, яке засновано на елементах корейської міфології.

Дія відбувається в світі, де три раси змагаються з наґами, які домінують на південному континенті в лісі Кіборен та плетуть інтриги проти решти світу. Люди, лекони та доккебі залишаються на півночі відділені кордоном, з іншого боку якого наґи – ізольовані у величезному лісі.

Історія досить проста – “троє мають зустрітись з одним” і провести його до храму – це давнє пророцтво, якого мають дотриматись наші герої. До групи з трьох входять мисливець-людина з легендарним мечем, життєрадісний пацифіст доккебі (людиноподібна істота з магією вогню) та могутній, досвідчений у боях лекон (гігантський гуманоїдний півень).

Чим мені якраз запало в душу це фентезі – то унікальними та небанальними расами, як це є у західному фентезі. Протягом подорожі наших героїв було приємно спостерігати, як вони все більше здружувались та підколювали одне одного 🤭

Можливо, як і мені, вам знадобиться трохи часу, щоб зануритися в історію, але в міру читання спочатку дивні персонажі стають більш зрозумілими. Дуже сподобалось також те, що на нас не вивалюють дві сторінки опису тієї чи іншої раси, а поступово дізнаємось їхні особливості разом з іншими героями, натурально та ненав’язливо.

Перша частина відчувається, як вступ до чогось масштабного, тому я одразу ж почну читати другу частину, щоб дізнатись, шо ж буде далі.

По суті, якщо коротко – через пророцтво в нас є четверо хлопців, які вирушають назустріч пригодам. Ми маємо похмурого та таємничого, але турботливого лідера; гучного воїна, який завжди готовий до всього, окрім води; трюкача, який загалом весельчак, але несе на собі емоційну зрілість команди, та булочку з корицею, яку потрібно захистити будь-якою ціною 🤭😁

Мене вразив також переклад, дуже дякую перекладачці за всі виноски, завдяки її детальним описам та тлумаченням набагато легше зрозуміти ті чи інші деталі.
І також у книзі присутні красивезні ілюстрації ❤️

Ця частина ще більше закохала мене в цю історію. Настільки вона цікава, динамічна, незвична, а найголовніше те, що її важко з чимось порівняти. Я не можу знайти книгу, на яку вона схожа…

Спочатку я думала, що це становлення зла, як в Сильмариліоні, потім, що це Володар перснів (не буду казати, яким тропом)… Мені думалося, що це такий собі корейський формат Толкіна, і можливо в чомусь його вплив таки є (або ні), але насправді це особлива унікальна історія. Це просто я намагалася знайти твір, з яким можна порівняти цю серію.
Але так і не знайшла поки.

Це оригінальна історія, яка вже зламала купу шаблонів. Здається, що ти розумієш, до чого хилить автор, що ти розгадав його ідеї, а потім він легко викручує все в іншу сторону.

Якщо говорити конкретно про другу книгу, то це ще одна класна історія про світ, в якому живуть наґи, доккебі, люди, лекони, збирачі душ і всяка гидота. Історія, яка зачіпає в тексті питання патріархату, колоніалізму, смертності, людських якостей та межі жорстокості.

Уявіть собі істот, які схожі на людей, але розмножуються яйцями, спілкуються передачею думок, не мають серця і живуть в суспільстві, де панує матріархат.

Автор серії чоловік, більшість героїв чоловіки, але ж яка тут є жінка, яка одразу захоплює своїми вміннями та позицією ❤️‍🔥

Загалом мені подобається те, як прописані всі персонажі, вони глибокі, цікаві, тут є місце і гумору, і невдачам, а також сірій моралі, яка стосується деяких героїв.

Друга книга розкриває більше минулого Кейґана Дракара, а також мотиви деяких інших персонажів, також більше акцентується на богах, які в цій серії, тому все стає цікавіше і заплутаніше. Кліфгенгера тут немає, як і в першій частині, але історія завʼязується так, що просто неможливо не чекати наступну.

Оцінки книгам я не ставлю, просто це ще одна серія в топ найкращих ❤️‍🔥
Люблю, захоплююсь, чекаю наступну частину 🥰

Мало, значить, мені було "Беззоряної корони", на другу частину якої я чекаю, шо той Хатіко, так тепер ще й на продовження "Серця наґів" чекати 😑

🦇🦇 Епічне фентезі, засноване на корейській міфології, яке, попри традиційне "четверо героїв йдуть через півсвіту рятувати решту півсвіту" виглядає як щось свіже й незвичайне саме з-за своєї корейськості 💀

🌌 Нема сенсу розповідати сюжет: це буквально тревел-фентезі, де трьом біологічно різним істотам треба об'єднатися і виконати роль пророцтва, а саме — привести в храм четвертого. Нащо і що буде, якщо нє, толком не пояснюється, але ж це корейщина, в пророцтві сказано, значить виконуємо.

🐱 Істоти дуже різні і в цілому навіть ворогуючі між собою.

💎 Людина із складною долею та унікальним мечем з легенд.
💎 Лекон — велетень із головою півня, що боїться води, але може видирати дерева з корінням голіруч і кидатися ними в орлів.
💎 Доккебі — людиноподібна істота, що вміє робити вогонь і не помирає, коли помирає.
💎 Наґ — змієподібна холоднокровна майже безсмертна раса, які хотіли колись завоювати світ, але мерзнуть насмерть вище певної паралелі.
💎 А потім там ще й з'являється дракон

👁 Цікавості пригодам цих дуже яскравих персонажів додає міфологічний колорит (робота редактора з примітками просто блискуча!) і місцями незвичний, але дійсно смішний гумор. Чого вартує діалог, наприклад:
— Чого вони мовчки витріщаються один на одного?
— В них мислемовлення, вони говорять думками.
— А чого так довго?
— Слухай, це його сестра, яка женеться за ним аби вбити, в них все складно, дай їм час.

🔭 Але найголовніше, що є в книзі, а точніше, чого нема — так це русні. Уявляєте, 500+ сторінок і жодної тобі згадки про толстоєвщину. Хоча бачите ж, теж все складно і загадошні назькі души, ага.

❤️ Словом, мені дуже сподобалося, з нетерпінням чекатиму наступні частини (а це, здається, тетралогія).

🪶 Спитаєте, чому ж тоді 4⭐️, а не 5? А тому, що окремі фрагменти в тексті виглядали як чернетки, так, наче автор накидав коротенько, що має тут відбуватися, і так і залишив, не розписуючи. Можливо, там планувалися вставки коміксу, не здивуюсь 😈

Ця книга, як пісні гурту Schmalgauzen, спочатку здається дивною, потім відчуваєш драйв, а наостанок чекаєш на продовження. І воно має бути весною. Друга частина. А взагалі це тетралогія.

Про що? Про світ, де живуть різні раси. І ось представники чотирьох народностей, різні за зовнішністю та внутрішніми переконаннями й цінностями, зібралися разом, щоб допомогти наґу (представнику напівбезсмертної раси, що стає такою, виймаючи свої серця, які зберігаються у спеціальному місці) та виконати стародавнє пророцтво.

"Зазвичай наґи без серця не гинуть від нещасних випадків. Вони також не хворіють і здатні відрощувати втрачені частини тіла. Хоча справжнє безсмертя їм все-таки недоступне. Якщо тіло наґа порубати на багато частин, як того, що лежав перед Рюном, він більше не оживе."

Але їхня подорож не буде легкою, бо окрім прямих ворогів, до проблем долучаться сестри наґів, кожна з яких переслідуватиме власні цілі, люди, ледь не кожен з яких вважатиме себе королем, та інші дивні створіння. Веселощі гарантую, сумно точно не буде.

Тверді 4*
Серця наґів дуже приємно здивувало. Плюси:
раси незвичні та цікаво змальовані, світ новий і карта до нього детальна, багато корейської міфології, щодо якої є відсилки, пояснення, тлумачення (перекладачу окрема ВЕЛИКА повага).

Сам сюжет доволі простий і не оригінальний, але герої колоритні, я б сказала, що саме вони є рушіями взагалі нашого з вами просування по сюжету, і загалом цікавості щодо того, що ж буде з ними далі, як вони здолають перепони і розрулять спірні ситуації.
Тут є таємне минуле, нерозкриті таємниці, монахи, різні боги, складні сімейні відносини, вимерлі раси, пророцтва, гештальти, місія порятунку світу... і дракон)

Гумор непоганий, однак місцями трохи недолугий.
Сюжетні повороти бували неочікувані і, на жаль, часом від того необґрунтовані та незрозумілі.

До якогось конкретного героя так і не пройнялася особливою симпатією. А от обурення, несхвалення багато, хто викликав.

Про героїв:

Трохи підбішував Біхьон зі своїм сміхом дурачка та простачка 🙈 такий собі тонкої душевної організації простофіля з колосальними вміннями

Тінахан) по вайбу це Двейн Джонсон 😅💪💪💪

Кейґан дуже мудрий і ДУЖЕ мутний тіпчік з моторошною дієтою та філософією, яку я поки ніяк не змогла збагнути і це мене тіліпає.

Рюн... слинявий підліток з гострою високоморальністю, яка дивна, як для його раси.

Само (ім'я) ... ну це просто якась вперта до безглуздя і абсурду наґиня.

ЗАГАЛОМ мені сподобалося.
Це тетралогія. Повторюся: якість перекладу ШИКАРНА.
Чекаю на другу книгу, на яку мають вже от-от відкрити ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ.

Корейська міфологія це для мене незвідані простори тому починала читати я трохи боязко. Як виявилося боялася дарма, бо історія захопила мене з перших сторінок.
Все починається з пророцтва про те, що троє повинні зустрітися з одним, але хто ті троє? І хто той один? І для чого їм зустрічатися? Одразу купа питань і я почала шукати відповіді.
"Серця наґів" це своєрідний роуд муві, бо герої постійно десь йдуть. Спочатку троє йшли щоб зустрітися з одним, потім четверо знову йшли і по ходу ми знайомилися з новим світом, расами які його населяють, їх способом життя та проблемами які їх переслідують.

Знаєте, цікавенька подорож вийшла😏. Вона дала мені дуже різні емоції, бо на одній сторінці відбувалися якісь смішні та безглузді ситуації, а на іншій було бридко (привіт, водоспад з Мертвечини😖), але загалом це було цікаво. Історія написана легко і текст читається жваво, герої інтригують і є в них щось, що притягує погляд. Тому я чекаю продовження, бо мені треба знати для чого наші герої зібратися разом. І ще забула сказать - тут є дракон😏.

Отже, рекомендую Вам цю історію, бо вона варта уваги, але пам'ятайте про той самий водоспад🤭.

«Серця наґів»
✍🏻 Лі Йондо
Найкраще фентезі що я читала останнім часом.

Отже. Що ми маємо.
«Роман «Той птах, що п’є сльози» починається з повільної розповіді про те, як в корчмі  «Останній притулок», що притулилась на кордоні пустелі Фунтен, з’являється один з головних героїв. Кейґан Дракар прийшов сюди з закривавленим мішком, від вигляду якого дружина корчмаря втратила свідомість. Його чекав важливий лист.»

А далі ми поринаємо в прекрасно продуманий світ, з дуже колоритними персонажами,котрі по-своєму різні та мають єдину ціль. Звісно,не без перешкод)

Велика кількість різних рас, кожна з яких має свої особливості у зовнішності, укладі життя, світогляді та віруванні,повністю занурює в цей всесвіт. Наприклад:наги вкриті лускою, спілкуються між собою за допомогою уявних сигналів, на повноліття виймають серця, щоби стати майже невразливими. І в них матріархат🌝. І,очевидно судячи з назви книги, основний акцент історії зосереджений саме на них,власне,в чому і буде полягати «місія» персонажів.

Найбільше тішить те,що це тетралогія. І ще буде час насолодитися цією історію і більше пізнати персонажів,адже от цього мені не вистачило. Та,з мого досвіду, це типово для першої книги циклу,адже автор зосереджується на знайомстві читача з самим всесвітом.

Тож,щиро рекомендую. І з нетерпінням очікую продовження.