Загалом я не люблю жанр наукової фантастики в літературі, серед книг які читав це Дюна, Квантовий злодій, Планета мавп і напевне все. Не бачив я і серіал, але після прочитання книги напевне подивлюся (правда зробивши перерву, щоб дивитися серіал трохи свіжішим поглядом). Що стосується книги, то це чудовий мікс наукової фантастики, бойовика, детективу, трохи навіть мелодрами (адже історій кохання тут аж дві, і жодна без хеппі енду у класичному розумні). Історія поступово перекидає нас між двома персонажами, один по неволі став капітаном, другий же законник, який готовий на все аби докопатися до суті. У героїв різний світогляд і тому дуже цікаво спостерігати, коли їх історії все-таки пересічуться. Проте не звикайте до персонажів, мруть вони досить активно, особливо у першій половині книги; а ще зраджують, намагаються просто вижити, а потім — врятувати весь світ. Чи вийде це? Не будемо спойлерити.
А ще наукова складова не надто перевантажена фактажем (як у Квантовому злодії), тому читати легко, історія динамічна, тому не дивно що екранізована. Так що якщо любите гарні перестрілки в космосі, розслідування, зомбі (не в своєму роді), інтриги політичні та любовні, якщо любите подорожувати космосом (але невеликим, знайомим, без відкриття нових світів), то ця книга обов'язкова для прочитання.

Чудовий фентезі роман, який заслуговує на отриманні нагороди. Але чому оцінка 8. Трохи важко було одразу увійти у новий світ, сповнений оригінальним лором, своєрідною магічною системою і лише коли десь в середині книги ти розумієш головний твіст (про який стане відомо практично під кінець книги), то вже не може відірватися і хочеш дізнатися чим все закінчиться. Власне певна передбачуваність теж трохи зменшила оцінку.
А тепер про позитивні сторони, яких у книги багато: герої, за яких реально переживаєш, дізнаєшся про їх минуле і що призвело до того місця в житті, на якому вони знаходяться зараз; всесвіт, сповнений різних створінь, магії та який є одним з героїв твору; сюжет, адже це не традиційна історія подорожі з пункту А в пункт Б, перемогою головних героїв і хеппі ендом (принаймні в першій книзі).
Обов'язково раджу прочитати всім хто любить фентезі і скласти власне враження. Я точно придбаю і прочитаю решту частин, а ось чи зберігатиму та перечитуватиму вже вирішу після останньої сторінки.

Лукавства Локка Ламора вважаю одним з кращих прикладів злодійського фентезі ( коли головні герої не обранні, не лицарі та принцеси, а звичайні злодії з трущоб, які і вкрасти щось встигнуть, але і життя багатьох в кращий бік змінять). Загалом структура стандартна - є група майстерних злодіїв, які збираються провернути справу життя, але потім щось йде не так. А чим все закінчиться, то вже слід дочитати до кінця.

Подобається книга за гумор, за персонажів, таких різних, але які доповнюють один одного, за виверти сюжету, а ще за гайрічивщину, коли в певний момент можна простежити, що все йшло все-таки як було треба.

Як на мене, трохи не найкраща обкладинка, але головне те що всередині, а там купа пригод одних з найкращих фентезі злодіїв.

Сандерсон один з кращих письменників сучасності. Його твори сповнені цікавими персонажами, які ростуть впродовж циклів, оригінальних світів та магічних систем, які детально прописані (а тим хто все-таки не зрозумів як це працює, ще додатково розкажуть в додатках), динамічності, несподіваних поворотів (а інколи очікуваних, бо саме це хоче бачити глядач. Ой, читач. Але усі книги Сандерсона - це блокбастер, який малює в голові яскраві картинки.

Усе вищевказане стосується і З-імли народженні. Хоча книга позиціонує себе як першу в трилогії, вона є відносно самостійною. З неї я почав знайомство з Космером, то і вам раджу поступити так само. Після Архіву історія може здатися трохи простішою. Так, присутні деякі зачатки для продовження, але книгу можна читати окремо (і окремо від інших творів Сандерсона, хоча якщо читати всі, то буде багато пасхалок, адже більшість історій відбуваються в межах одного мультивсесвіту Космер). Автор не жаліє персонажів, якщо це буде необхідне для просування сюжету, але це і не дарк фентезі, де гинуть всі.

То ж:
- Якщо ви хочете динамічної історії, з цікавим сюжетом, несподіваними поворотами та персонажами. Книга не тоненька, але читається досить швидко.
- Якщо хочете глибокої історії, яка заставить замислитися, але не потребує знання купи філософських термінів.
- Якщо любите пригоди, парити у повітрі, притягувати/відштовхувати речі та багато інших цікавих фокусів (а як вони працюють і що для того треба пити, то вже дізнаєтеся на сторінках книги).

Ну а фраза, з якої починається історія для мене запам'яталася найбільше серед усіх книжкових початків (а прочитав я багато).

Тільки закінчив читати першу частину пригод Г. Дрездена, чарівника-детектива у Чикаго початку 2000-х. Практично з самого початку нас закидають у вир подій, поступово розкриваючи характер Гаррі, його минуле, не влаштовуючи при цьому тривалих інтерлюдій та флешбеків. Не забувають і про другорядних персонажів, хоча їм виділяють мало часу і зображені більше крізь призму погляду Гаррі, але кожен колоритний та запам'ятовується надовго (більше власника бару в наступних частинах, будь ласка). Все органічно, все доповнює історію, яка тримає до самого кінця. Хоча ти і знаєш, що в циклі багато книжок, все одно переживаєш за кожного персонажа. Загалом же, певною мірою схоже на пригоди Локвуда, але для дорослих (схоже Страуд надихався пригодами Дрездена, адже були написані пізніше, просто у нас видані раніше). Так, череп, що язвить головному герою та додає трохи гумору тут присутній.

З недоліків це трохи провисаюча детективна складова, з перших 20 сторінок зрозумієш, хто головний антагоніст, але це не заважає загальному враженню та бажанню слідкувати за тим, як Гаррі дійде до цього рішення.

Чекатиму на інші частини, сподіваюся видадуть у нас все.