Друга частина читалася легше і сподобалася більше за початок трилогії. Можливо через те, що вже знайомий з місцевою світобудовою, можливо, бо географія книги є меншою. Так, основні дії відбуваються у двох локаціях: і якщо устрій першої більш-менш детально розкрито, то друга не має виразних ознак (окрім назви, яка пов'язана з важливим сюжетним ходом трилогії).
В цій частині виокремлюється протиборчі сторони, антагоністи та протагоністи. Тоді як попередня частина ***СПОЙЛЕР**** була зосереджена на головній героїні у три різні періоди її життя, то в цій переважно лінійна структура викладу. Хоча на Ессун зосереджена основна увага, частина приділена її доньці, а ще трансформації Щафи. Проте якось не вдається перейнятися долями другорядних героїв, після смерті яких швидко забувається про їх попередню роль. Та і взагалі не вдається переживати за долі героїв книги. А доньку головної героїні навіть навпаки можна і зненавидіти, хоча вона і робить все лише для того, щоб вижити (маніпулюючи і вбиваючи, от такі діти в цьому світі. Цікаво побачити її зустріч з матір'ю, яке як думаю має відбутися у третій частині. На чиїй стороні буде вона? Якось не здивуюся навіть, якщо вона вб'є свою маму (або принаймні спробує), бо виходячи з другої частини поки жодних передумов, що це буде зустріч двох осіб, які давно не бачилися та які сумують одна за одною (бо навіть Есун за доньку 90% книги не згадувала, а в першій всі думки були про неї).
В цілому, друга частина стала певним затишком, в якій розкрили багато секретів, розставили фігури перед фіналом, який має бути динамічнішим, адже Пора вступає в силу, а одна з локацій більше не життєздатна.

Якщо перша частина схожа на багато класичних фентезі історій, то друга частина вже краще демонструє унікальність всесвіту Колеса часу, знайомить краще з багатьма дійовими особами, які відіграють важливу роль у подальшій історії, ще більше демонструє нам світ, водить по паралельних світах та формують з Ранда Відродженого дракона. Книга поєднує рефлексію Ранда, зміни локацій, екшн сцени. Змушує сумніватися у деяких персонажах.

Загалом, пропонується споглядати за подіями з більшої кількості точок зору, тоді як в першій книзі майже всю увагу зосередили на постаті Ранда.
В цій частині нам нарешті показують Білу вежу, процес навчання Айз Седай. Ця частина зайшла краще, ніж полювання Ранда за рогом. В ній акцент на інтригах Айз Седай, натяках на чорну аджу. Краще розкривається роль жінок у світі автора, чому їх доторк до сили є світлим, тоді як чоловіків ні. Подорож же Ранда більше зосереджена власне на подорожі, та спробах Ранда приховати від друзів, що він можливо Відроджений дракон (ну і екшн інколи).

Читав книгу ще рік тому, і помітив, що не пам'ятаю фінал, проте він точно проміжний, адже попереду ще не одна частина. Герої прокачалися до нового розділу своєї історії, фігури розставленні, боротьба світла і темряви продовжиться.

Класика жанру фентезі, подібного до якого здається не читав ні до, ні після (так були історії попаданців, хоча б Г. Кея, але то зовсім інше). Усі світи, у тому числі і наш, є лише відображенням єдиного справжнього світу — Амбера. Проте впродовж усієї пенталогії ми бачимо, що кожен світ є в свою чергу і унікальним, зі своїми правилами, мешканцями, які можуть, як підтримати головного героя, так і когось з його родичів. Історія починається з перебування Корвіна (спадкового принца Амбера) на нашій Землі, пораненого, зрадженого деким з родичів. Подорожуючи світами, а лише члени королівської родини здатні на це, починається шлях Корвіна до повернення додому, до помсти і трону. Чи впорається герой, коли не знаєш кому навіть з рідних можна довіряти? Про це пенталогія. І не лише, адже є загроза більша ніж бунтівні брати та сестри. То ж поринайте у світ Амберу, а я сподіваюся колись прочитаю пенталогію про сина Корвіна — Мерліна.

Як на мене, найкраща частина не лише трилогії про Нью-Кробюзон, але й у всій творчості автора. Найдинамічніша історія, хоча і обмежена меншою локацією. Загалом це не продовження у традиційному розумінні. Нові колоритні герої, нова локація (плавуче місто Армада), проте і наявні відсилки до героїв та подій першої частини. Тікаючи з Лас-Бага (міста у першій частині), головна героїня потрапляє у полон піратів Армади. Разом з нею ми знайомимося з облаштуванням цього міста, побудованого з сотень кораблів, політикою, мешканцями. Звісно (для творчості Мьєвиля) є одноосібні правителі тирани, які пригноблюють, але загалом у цій частині менше прояву комунізму. Обов'язкова для прочитання для любителів фантастики, фентезі, стімпанку, ну і певною мірою пригод на морі та міжвимірних історій.

Довго відкладав цю книгу, адже офіційно було заявлено як стімпанк, а той жанр не дуже люблю. Проте це стільки ж стімпанк, скільки і фентезі, фантастика, детектив, місяцями бойовик, філософська притча, детектив, жахи. І всі жанри ретельно перемішані, доповнюючи один одного. Від самого початку у читача є змога повністю розкрити потенціал своєї уяви. Адже саме місто, яке свого роду теж герой історії, різні раси, винаходи дозволяє розійтися фантазії. До основної історії (з метеликом) автор підводить нас поступово, знайомлячи зі світом та героями.
Вагому роль у книзі займає революційна тематика, право на самовизначення (правда певним недоліком цього слід зазначити, що автора надихнув комунізм).
А ще слід вказати, що цей роман дуже кінематографічен. Тому, колись не проти подивитися б фільм (або серіал), правда такий на якому не будуть економити.