Так програють війну часів

"Під каштаном під розлогим виліпили ми себе, я - тебе, а ти - мене"

Амаль Ель-Мохтар - канадська письменниця, поетка, викладачка, редакторка та рецензентка ліванського походження ♥️ Працювала викладачем в Карлстонському та Оттавському університетах, була співведучою в відомому подкасті.
Макс Гледстоун - американський письменник, працює в жанрі фентезі. Тривалий час працював в Китаї, зокрема й вчителем.

У світі точиться Часова війна, розв’язана двома ворожими організаціями: тоталітарним Управлінням під керівництвом Комендантки й Едем. Їхні агенти, Червоні та Блакитні, повинні мандрувати крізь час і простір, аби вибудувати таку схему подій у минулому, яка буде для них найкращою в майбутньому.
Одного разу агентка Червоних знаходить лист від Блакитної, та замість того, аби знищити лист, читає, ба, навіть відповідає на нього. Спілкування, яке спочатку складається виключно з колкощів та насмішок, поступово перетворюється на щось надзвичайно інтимне та важливе. Але війна є війною, а викриття їхнього листування призведе до загибелі кожної з них…

Відгук: Ця книга нагадала Джорджа Орвела, 1984, щоб відчути книгу, потрібно обміркувати її глибше, але післясмак залишається на довгий час, або ще один приклад, в мене є свекор, він як окрема планета (культура, виховання, мова, менталітет), але він батько мого чоловіка, і тільки за це він мені вже подобається.
Ось і в цій історії переписка двох, Червоної та Блакитної, це як ти знайомишся з людиною в інтернеті, і не розумієш вона геніальна, чи навіжена. Тут стираються рамки часу та простору, але їх листи наповнені почуттями, де дві ворогуючі організації ніколи не пробачать зради.
Дивна історія, як і співавторство двох таких різних людей. Ці дві пташки, як двоє письменників, такі різні культури, менталітет, але життя непередбачуване.
Я не все зрозуміла, але раджу оцінити вам.