Нові відгуки

Неймовірно гарно описана історія забороненого кохання між представницями ворогуючих таборів. Дуже закручене і перекручене, бо події скачуть від майбутнього до минулого і назад. На моменті зустрічі героїнь мозок зламався, бо я досі не зрозуміла - це можливо було в такому варіанті чи це все ж сюжетна діра😅 Якщо ви очікуєте тут детально прописаний світ, пояснень, як функціонують ті чи інші технології, чому ворогують між собою Едем та Управління і з чого взагалі почалася війна, то на це не сподівайтесь, бо історія фокусується взагалі не на цих моментах. Я завжди жаліюсь на нестачу деталей, але конкретно в цій книзі мені всього достатньо. Бо якщо її розтягувати на 300-400 сторінок, то читати її стане нудно. Такий короткий формат якраз і витримує стиль написання авторів. Сподобалось спостерігати за тим, як до масштабних катастроф чи їх відвернення призводять незначні дії, типу якогось цвяха на дорозі чи коли хтось кудись запізнився/не з’явився на зустріч і це запустило ланцюг подій, який може тривати роками. Як будь-які незначні, на перший погляд, дії можуть глобально впливати на майбутнє: через 10-50-200 років. Загалом мені сподобалось і ця книга залишається в моїй бібліотеці, але в той же час я розумію, чому частина книжкової спільноти на неї плюється) Особливо зараз подібні історії сприймаються різко, бо як можна закохуватись у ворога, який нищить твої землі. Але тут штука в тому, що ми не знаємо передісторії цих двох таборів, нищать вони світ, вбивають однаково. І не одне одного, а всіх, кого можна використати для досягнення цілі.

Я дуже хотіла полюбити цю книгу, та майже одразу відчула, що ця любов може бути невзаємна... 🪻«Так програють вiйнy часів» це історія з просто фантастичними тропами: міжчасова війна, інтимне листування, заборонене кохання... я починала читання з передчуттям чогось глибокого, болісного й прекрасного. І певною мірою це справдилось... 🪻У центрі сюжету дві агентки з ворогуючих організацій: Червона і Синя. Вони подорожують у часі, змінюючи історію, кожна на користь своєї сторони. Уявіть: одна рятує видатного математика, інша топить Атлантиду; одна створює революції, інша гасить їх ще до іскри. Але щось іде не за планом, бо з'являються перші листи. Обережні...а потім ніжні... 🪻Це листування і є серцем книги. У ньому розгортається найповільніше й найпоетичніше кохання, про яке я коли-небудь читала...мова написання розкішна...це рідкісний випадок, коли хочеться перечитувати фрази не через складність, а через красу... 🪻Але за всією поетикою ховається порожнеча структури...Світобудова ніби накидана в чорновику: щось там про технократичну фракцію і щось там про органічну... мені страшенно хотілось знати більше, хоча б як і чому світ дійшов до цієї дуальності 🪻Я не знала, за кого вболівати...не знала, чого героїні прагнуть, окрім одна одної...не відчувала необхідності цієї "вiйни" для кожної зі сторін...я не могла зрозуміти з чого саме виникло те велике почуття... Та головне, я не вірила у конфлікт...він був заданий, але не прожитий. А тому кульмінація, яка мала б бути катарсисом, таким не стала... 🪻Книга зачаровує стилем письма, але якщо шукаєте ґрунтовну історію, зі зрозумілим конфліктом і глибокими мотиваціями, Вас може спіткати розчарування... Я б радила її тим, хто готовий не розуміти, але відчувати... тим, хто шукає історію про те, як слова можуть бути і зброєю, і спокусою... А я залишилась десь посередині між захопленням і втраченим потенціалом...

"Любов — це все, що ми маємо проти часу і смерті, проти всіх сил, які об'єдналися, аби знищити нас." Написати відгук на цю книжку, не проспойлеривши сюжет, вкрай важко. Якщо коротко — це історія про заборонене кохання Червоної і Блакитної, вплетена у дуже незвичайний сюжет переміщень у часі. Якщо ви очікуєте, що вам пояснять, як саме влаштовані світи, в яких існують Червона і Блакитна, то цього не буде. Якщо ви думаєте, що книга буде сповнена яскравими описами любовних моментів, то одразу відкладіть її, бо цього теж не буде. Однак, якщо вам хочеться неймовірно прекрасних слів про кохання і розбитих сердець, і ви готові миритися з тим, що не розумітимете до кінця, що відбувається в сюжеті, тоді ця книга точно припаде вам до душі 🙌 Якби "1984" Орвелла, "Макова війна" Кванг і якась книга типу "Гордість і упередження" Остін мали дитину, то напевно вона була б схожа на цю книжку 😅

Що спільного у американського автора фентезі та канадської поетки й письменниці спекулятивної фантастики? Престижні премії Hugo, Nebula та Locus за спільну книжку про вічне: любов і ворожнечу Дві найкращі агентки найзапекліших ворогуючих організацій, які, на подив, знаходять на полі бою не свою смерть, але своє кохання Їхні листи, які кожна з них знаходить у найхимерніших місцях, рідкісних тваринах, зернах рослин, золі, здавалося б неможливо розпізнати для оточуючих, та Червоній і Блакитній вдається прокласти цей таємничий зв'язок, непомітний навіть для найуважніших спостерігачів Їхні подорожі крізь просторові пасма і нитки часу щоразу більше відкривають для них самих почуття любові і ніжності одна до одної, й будучи ворогами, вони стають втіленням найпрекраснішого з почуттів Та з кожним листом смерть відчувається все ближче, бо хтось із цих двох має перемогти Вони кажуть, що "є речі важливіші за перемогу", та хіба їм знати, що перемога для кожної - це і є залишитися живим, та й не існує нічого важливішого за перемогу Прекрасна стилістика, розкішний переклад і текст, який, на мою думку, зрозуміють сповна лише ті, хто живе у пеклі війни

Частково наукова фантастика, частково магічний реалізм, частково епістолярний роман, частково книга про кохання - її вкрай важко класифікувати, вона про все і одночасно ні про що. Дещо нагадує "Море Спокою" Емілі Сент-Джон Мандел.

Не люблю книги, які до кінця не можу зрозуміти. І ще більше не люблю, коли мені подобаються такі книги, бо я не можу пояснити що ж саме захопило мене. Одже ми маємо історію в якій дві організацію боряться у часі. За що конкретно йде війна, як давно вона триває та які причини розпочали цю боротьбу ми не дізнаємося, бо головне в цій історії зовсім інше. Це історія двох агенток Блакитної та Червоної які починають листуватися, відкривають одна одній свої серця та врешті решт розуміють як вони виграють цю війну часів. І якщо ви мене спитаєте: як же вони це зроблять, то я вам не скажу, бо не зрозуміла🤣. І тут ми повертаємося до того що ця історія мене заворожила насамперед втіленням. Книга написана дуже гарною мовою, хоча сюжет від цього не стає легшим. Читання затягує, бо слова як потік з якого важко вирватись і ти не розумієш куди тебе несе, але з радістю пливеш тим потоком. 200 сторінок читацької насолоди, яка з'явилася ні звідки і так само зникли в нікуди... Цікавий досвід читання, але навряд я таке ще раз захочу прочитати, бо все ж мені до душі більш конкретні сюжети, навіть якщо їх втілення незвичне ( палкий привіт циклу "Розламана Земля" Н. К. Джемісін).

"Під каштаном під розлогим виліпили ми себе, я - тебе, а ти - мене" Амаль Ель-Мохтар - канадська письменниця, поетка, викладачка, редакторка та рецензентка ліванського походження ♥️ Працювала викладачем в Карлстонському та Оттавському університетах, була співведучою в відомому подкасті. Макс Гледстоун - американський письменник, працює в жанрі фентезі. Тривалий час працював в Китаї, зокрема й вчителем. У світі точиться Часова війна, розв’язана двома ворожими організаціями: тоталітарним Управлінням під керівництвом Комендантки й Едем. Їхні агенти, Червоні та Блакитні, повинні мандрувати крізь час і простір, аби вибудувати таку схему подій у минулому, яка буде для них найкращою в майбутньому. Одного разу агентка Червоних знаходить лист від Блакитної, та замість того, аби знищити лист, читає, ба, навіть відповідає на нього. Спілкування, яке спочатку складається виключно з колкощів та насмішок, поступово перетворюється на щось надзвичайно інтимне та важливе. Але війна є війною, а викриття їхнього листування призведе до загибелі кожної з них… Відгук: Ця книга нагадала Джорджа Орвела, 1984, щоб відчути книгу, потрібно обміркувати її глибше, але післясмак залишається на довгий час, або ще один приклад, в мене є свекор, він як окрема планета (культура, виховання, мова, менталітет), але він батько мого чоловіка, і тільки за це він мені вже подобається. Ось і в цій історії переписка двох, Червоної та Блакитної, це як ти знайомишся з людиною в інтернеті, і не розумієш вона геніальна, чи навіжена. Тут стираються рамки часу та простору, але їх листи наповнені почуттями, де дві ворогуючі організації ніколи не пробачать зради. Дивна історія, як і співавторство двох таких різних людей. Ці дві пташки, як двоє письменників, такі різні культури, менталітет, але життя непередбачуване. Я не все зрозуміла, але раджу оцінити вам.