Вам точно знайоме це відчуття, коли книга обіцяє бути ідеальною... Загадковий маєток, що зберігає родинні таємниці, атмосферний, зловісний ще й загорнутий у ідальної краси обкладинку...Та чи часто Ваші очікування виправдовувались?

Це історія про Опал, дівчину, що одержима снами про будинок, в якому ніколи не була і книгою написаною Ліанор Старлінг, що жила і зникла у будинку сто років тому... І Артура, чоловіка, що хоче стати останнім вартовим будинку Старлінгів, будинку, що як і книга, повний чудовиськ....

Далі мої емоції, вирішуйте, чи близькі вони Вам...

🐦‍⬛Крізь сюжет постійно проглядає відчуття відсутності чи втрати місця , яке б можна було назвати домом, де можна впасти у люблячі обійми або навпаки наглухо закрити усі ставні. Та чи можна сховати своїх демонів за зачиненими дверима, чи вона як імла розповзатимуться з довгими кігтями і впадинами замість очей?
🐦‍⬛Чи можна зцілити себе від минулого, яке своєю чорнотою вже поглинуло тебе і породжує нових і нових чудовиськ, що рвуться на волю убивати....?

🐦‍⬛Що з людськими серцями робить відсутність любові? З чого зроблені кайдани, у які вона їх заковує?... із сили, злоби і самопожертви...і наші герої такі: зболені, та все ж мусять нести на своїх плечах, як меч, своє життя і відповідальність за життя інших....а що буде, коли таке серце зустріне інше, не менш зранене...

Не розраховуйте на динамічний трилер, темп розвитку подій тут не стрімкий, це радше повільне занурення у темну істрію...мені постійно бракувало відчуття напруги від загадки, яку потрібно розкрити. Це книга не про шалене гортання сторінок з думками "ну що ж там далі", але історії персонажів щемкі і резонуючі, тому обирати кожному до смаку.

Я купила цю книгу, бо вона видалась мені ідеальним метчем цікавого сюжету і красивого його оформлення. Та чи стався цей метч? У мене не зовсім, на 7/10

"Зимове сонцестояння" це некваплива розповідь, яка переносить нас у невелике шотландське містечко, де особиста трагедія, дружній порив, сімейні чвари і снігова буря поєднують під одним дахом головних героїв на Різдво...

Особисто мене книга не те щоб розчарувала, але і не зачарувала...Читається ніби і легко, тут доволі проста конструкція речень, але от бажання зачитуватись годинами, не відриваючись, книга у мене не викликала

В історії немає особливої динаміки, немає кульмінаційних моментів, сюжетних поворотів... тут просто описане життя, як воно є, з любов'ю до досить буденних деталей і, на жаль, частих повторень уже раніше написаного (що трохи закочувало мої очі)...

Герої не викликають ні захоплення, ні обурення, їхні дії чи роздуми, хоч і здаються інколи близькими чи зрозумілими, але зазвичай вони для мене просто були, я читала, особливо не переймаючись. В книзі піднімаються теми втрати, зради, батьківської любові, але все якось не надто яскраво, ну от я не змогла співпереживати сповна...

Та все ж, варто визнати, це і дуже комфортна історія. Я впевнена, що книга знайде свого читача, адже комусь неодмінно сподобається саме розміреність і неквапливість оповіді, спокійна атмосфера, те що називають "затишними читаннями". Також, мабуть, варто читати саме у новорічно-різдвяний період, тоді атмосфера книги буде більш доречною 💫

Для мене це 7/10

Тарі Вестовер 38 років, вона має науковий ступінь доктора філософії, який здобула у Кембриджському університеті...а ще Тара вперше сіла за шкільну парту у 17 років, до 7 років не мала ні свідоцтва про народження ні медичної картки і разом з батьками готувалась до кінця світу.
І Тара не художній персонаж, а цілком реальна людина ...

Прочитати цю книгу мене спонукали самі ці, здавалось би непоєднуванні між собою факти, хоча зізнаюсь, що сам жанр мемуари викликав величезні сумніви і побоювання, тож я щиро радію, що цікавість таки перемогла!
Ця книга варта читання! Більше того, ви її потребуєте!

Я не знаю як авторка наважується так відверто показувати своє життя, своє дитинство, свою сім'ю — все таке сокровенне, інтимне і дороге кожному... ця відвертість дуже підкупляє, Ви дивуєтесь, насправді Ви в шоці! Мені особисто здавалось, що я всю історію знаходилась поруч : за дверима, на задньому сидінні авто, часто пориваючись обійняти, захистити, допомогти...
Я вірила у щирість написаного, сприймала текст, як секрет, який мені довірили, щоб вказати шлях, підтримати, надихнути...

Ми сприймаємо багато речей як данність і насправді знаємо про це, та не беремо до голови поки такі історії, як ця, не нагадують нам, що навіть така базова необхідність, як батьківська любов і підтримка, не завжди даються за замовчуванням, іноді саме твоя сім'я — це і є найбільший виклик

Це історія не про мормонізм. Це історія про становлення особистості. Через біль, через травми фізичні і моральні, через самопізнання і освіту. Це історія про силу і світло, що кожен з нас в собі несе. І якщо йти на світло, то можна вийти з найбільшого мороку...

Книгу рекомендую, особливо, якщо шукаєте натхнення і поштовху до дії. Я відчула себе сильнішою ніж "до".

9/10❤️

Цю книгу я смакувала... Бігла до неї вечорами, щоб пірнути у цю головоломку і забутися на години...

Мізансцена: старовинний маєток серед лісу, в якому рипить кожна сходина, прокидаєтесь не знаючи ні хто, ні де Ви....з єдиним іменем на вустах...тут щовечора рівно об 11, в усіх на очах помирає молода дівчина і саме Вам необхідно розгадати таємницю вбивства Евелін Гардкасл...та і це ще не все, цей день повторюватиметься знову і знову, змінюватиметься тільки Ваша подоба...

Уууух, закрутив автор і дуже майстерно...найбільша моя насолода це точна продуманість подій: все так філігранно сходиться, сюжетні лінії персонажів точно переплітаються, створюючи цілісну картину одного-єдиного дня у десятках перспектив

Кожен персонаж має виразні особливі риси, які як допомагають, так і шкодять розслідуванню...мандруючи тілами герой справді перевтілюється, він діє, думає та відчуває інакше і це захопливо!

Мене підкорила образність письма, складність речень і багатсво порівнянь, я змогла відчути себе у цій атмосфері: відчути сирість стін, і ваготу тіла, і горстроту леза, і холод, і страх...

На жаль, є тут і розчарування, для мене це фінальний поворот, тут я максимально не згодна з автором...є якась вища ступінь зла, звідки немає вороття

Моя оцінка 9/10❤️‍🔥

Друга книга переносить нас із засніжених вершин просто на піщаний пляж, проте, не менш смертоносний...стається нещасний випадок, який можливо не така вже і випадковість, особливо зважаючи на моторошну історію самого острова і скелю, що нависає над ним...
Елін, наша головна героїня, вже більш професійна, активна і залучена, чого не скажеш про її бойфренда, що з суперпідтримуюючого і розуміючого перетворюється на нервового стороннього наглядача....може це тому, що в Ретрит вплетена вже його сімейна історія
Сюжет такий же динамічний, навіть занадто, на мій смак. Авторка максимально заплутує, накидує нових зачіпок чи не щоглави і нашаровує події.
Однак, не усі сюжетні лінії знайшли логічні розв'язки, що є прямим натяком на третю книгу, та я не люблю такого ні в книгах, ні у фільмах, коли розумієш, що читаєш/дивишся щось проміжне😤
Ну і головне розчарування: не прописано посекундно як "це" сталось...цього я не можу пробачити, я обожнюю коли пазлики аж клацають коли складаються докупи
Двоякі відчуття від читання: непогана атмосфера, закручений сюжет з відсилками до минулого героїв, гнітюча і навіть страхітлива таємниця місця
подій і водночас дуже "притягнута за вуха" ізольованість самого острова...лавину із Санаторію ще розумію, ну, але відсутність вільних детективів 🙄 Ну ок, потім ще й шторм...
Мої враження на 6/10
Динамічно, інтригуюче? Так.
Та є і багато "але"