Сюжет веде нас класичними дорогами усіх ромкомів - сильні, але зранені герої потрапляють у незвичні для себе умови, де знаходять нові сенси ну і звісно кохання всього життя... бла...бла...бла ...та не поспішайте з висновками, бо мені насправді книга сподобалась!

📙 По-перше, гумор...авторка, випереджує нас і вустами головної героїні сама іронізує над "банальністю" усіх книжкових любовних тропів, адже Нора Стівенс - літературна агентка, такого читала-перечитала...і все ж доля (в особі її сестри Ліббі) таки приводить її у маленьке містечко, де вона і матиме шанс самій стати героїнею із книги...
Гумор між персонажами - він ....дотепний, якийсь такий життєвий, непідробний, я щиро посміхалась і то багато... переписки Нори і Чарлі - це було прекрасно

📙 Попри те, що "Книголюби" - це ромком, авторці вдалося майстерно вписати драматичну лінію...відносини сестер, що лишились сиротами, їх співзалежну любов, почуття самотності і надмірної відповідальності, гіперопіки і контролю емоцій...на диво я зробила багато позначень саме місць, де мені дуже близькі були емоції і болі Нори, я співпереживала ...

📙 Еротика...у книзі вона є, проте саме стільки, щоб не затьмарювати ані гумор, ані драму. Ну звісно нас мучатимуть думки типу "ну ж ясно, що ви закохані....ну давайте, будьте разом, що ж ви ходите околяса...?" Та мені було приємно спостерігати за динамікою відносин Нори і Чарлі, особливо тому, що в них їм було безпечно, бо хто любить героїв -"поганців", той не я...🫣 Це було гаряче, але не "на попіл", ще один плюс

📙 Це було приємне читання, майже на одному диханні...якщо Ви шукаєте книгу, щоб прожити гарну історію кохання, перемкнутись від серйозних і важких книг.... це саме вона, мені дуже навіть сподобалась! Я обов'язково читатиму Емілі Генрі ще

"Принцип номер 1: що б не сталося, нічого з того, що вам доведеться пережити, не є реальністю. Це гра."....
...або ні, бо Ви ж не бачили принцип номер 2:.....

🗝 Я читала «Пазл» з таким виразом обличчя, ніби хтось обернув мій мозок у вузол. І це не перебільшення...Франк Тільє виявивя майстром психологічного трилеру...
🗝Все починається максимально інтригуюче:
ми дізнаємось про моторошне групове убивство у горах, підозрюваного у психіатричній лікарні і паралельно знайомимось з головними героями, Іланом і Хлоєю, які одержимі інтелектуальними іграми, вхід до найзагадковішої з яких вони щойно знайшли...
далі автор поставить під сумнів кожеш факт, який сам же і розповість нам... ми вже у грі "Параноя"...
🗝Я йшла за героями, мов у тумані. Спочатку — цікавість, потім — тривога, а далі вже страх і майже фізичне відчуття, що ти теж частина цього експерименту...ніби хтось натискає на твої больові точки: пам’ять, логіка, довіра до себе...
🗝Увесь час було те дивне відчуття, що щось тут не так.... але Тільє не дає жодного шансу зупинитися, він грається з твоїм мозком, немов диригент: нагнітає, обманює, змушує сумніватися у кожному русі...
Я з самого початку здогадувалась що до чого, але кожна новий розділ був як нова тріщина в реальності, ще один шматочок пазлу, який чомусь нікуди не підходить...і знову сумніви, не розумієш, що правда, а що гра...
🗝Мені сподобалось майже все: реальне відчуття параноїдальності того, що відбувається,
глибокі психологічні переживання персонажів і те, як це відображалось на моїх власних почуттях...я вмикала скрізь світло і боялась навіть свого кота 🫣
🗝 Книга - насолода для тих, хто любить загадки, психологію і не боїться трохи втратити ґрунт під ногами...

Книга з атмосферою повоєнного Лондона 1920-х, зі смаком віскі, ароматом сигар і брудних вулиць, приправлена танцями, вбивствами і таємничими зникненнями...ласкаво прошу до "Храму веселощів"

🌹Ми опиняємось серед яскравих контрастів післявоєнного життя: розкішних нічних клубів і розпустних розваг багатіїв і, напротивагу, смороду та небезпеки темних вулиць, де вартість життя просто нікчемна
У центрі сюжету — сильні жінки і вишукані чоловіки: цілеспрямовані, волелюбні, понівечені війною, проте незламні:
🌹Неллі Кокер — королева нічних клубів, яка покидає стіни тюрми, щоб знову нести на плечах імперію, прямолінійна і різка, навіть до своїх 6(!) дітей, мабуть саме такі і можуть відчувати підступи і холоднокровно їм протистояти... цю жінку точно не треба рятувати
🌹Юна Фреда — акторка-мрійниця, що помчала на світло софітів, ладна витримати голод і холод заради сцени, надто молода для всього бруду світу, таких метеликів нічне місто "їсть на сніданок"...
🌹Гвендолін Келлінг — птаха, що вирвалась з клітки... жінка, повна чару і життєвої енергії, яка вирвавшись із сірих стін провінційної бібліотеки, отримує шанс прожити життя зі смаком пригод, кохання і небезпеки...
🌹Детектив Фробішер — чесний і героїчний, прагне покласти край корупції і поліцейському свавіллю, чоловік, що проживає непростий шлюб і стикається з новими почуттями, яким важко протистояти...
Мені подобалось бути у цій книзі, її п'янкій атмосфері...розслідувати злочини і їхати на ретро-карі, розкошувати в готелі і лякатись хтивих доторків, тягнути трупи з Темзи і слухати оркестр у підвалі клубу...смакувати цитати із "Сну літньої ночі" Шекспіра
Так, сюжет місцями "провисає", кількість персонажів заплутує, часові стрибки у розповіді часом збивають з пантелику, тай любовна лінія просить більшого розвитку, проте я все прощаю, книга сподобалась...на 8/10❤️‍🔥
Думаю, Ви теж розумієте з декількох сторінок, що стиль письма подобається...у мене так сталось з "Храмом Веселощів", тому буду знайомитись і з іншими книгами авторки

⏳️Одного дня раптом усе змінюється...на порозі дому кожен знаходить дерев'яну коробку, в якій можна знайти відповідь на найбільшу таємницю життя — його тривалість...Чи відкриєте Ви її, чи хочете знати скільки часу Вам залишилось?...
Здається, відповідь однозначна — ні!, проте книга "Мірило" показує нам, що насправді правильної відповіді не існує, як знання, так і незнання матиме свої наслідки...

⌛️Ми зустрічаємо світанок нового дня, в якому людство стикається з новою формою ідентичності — довжиною струни, яка вмить поділяє людей на два світи: довгострунних і короткострунних...
Проживаючи цю нову реальність крізь призму життя сімейної пари, лікаря, військового, політика і пари закоханих, ми бачимо наскільки багатогранним може бути вибір, коли запитати себе:
- ⌛️А що якщо людина, яку Ви кохаєте матиме коротке життя? Піти чи лишитись...? Чи варто взагалі закохуватись...?
- ⏳️Чи довірите Ви своє життя людині, якій вже нічого втрачати, бо їй залишились лічені дні? Наскільки небезпечна вона?
- ⌛️Чи варто рятувати людину, чиє коротке життя наперед визначено?
- ⏳️Натомість якщо жити рік-два, може гайнути в мандри, провести час з сім'єю, стрибнути з парашута, почати справді "жити"?
- ⏳️Та й який би вибір Ви не зробили, вибір інших людей впливатиме на вашу реальність, то може краще взяти життя під свій контроль?...Вже не так однозначно, правда?

⏳️Авторка показує нам світ, де ніби відбувається соціальний експеримент, але без чітких правил і можливості вийти з гри. Ми бачимо, як суспільство розколюється і об'єднується з тих самих причин: дискримінація, кохання, політичні маніпуляції...яким шляхом врешті підемо?

⏳️ "Мірило" - це книга про ціну днів, про те, чи можна поставити знак рівності між жити довго і жити щасливо... Мені загалом сподобалась, книга змусила задуматись, не надто динамічна, трохи романтична, з цікавим, хоч і не надто ригінальним задумом...на 8/10 ❤️

Це книга, яка залишає після себе слід – гострий, як вітер з півночі, і пекучий, як вогонь багаття...

🔥Чи доводилося вам читати книгу, яка ніби простягає руку крізь століття й стискає ваше серце? „Відьми з Варде” – саме така...вона не просто розповідає про полювання на відьом у Норвегії XVII століття, а дає голос жінкам, яких історія намагалася забути...

🔥1622 рік, норвезьке узбережжя...вітер розриває море, чоловіки гинуть у штормах, а жінки залишаються самі...Вони рибалять, виживають, тримають на собі світ – і раптом стають ворогами для тих, хто не може їх контролювати..."п'є забагато елю", "заохочує інших жінок танцювати", "спокусила чужого чоловіка проти його волі" – ВІДЬМА 🔥

🔥Мені хотілось заламувати руки, вити з туги, плакати з відчаю і кричати від гніву...Авторка нам дає своїх персонажів на суд, не захищаючи... я їх і любила, і зневажала, і жаліла, і засуджувала... для мене це було дуже емоційне читання...

🔥Зачепила лінія "матір-дочка-сестра", боліла до останніх сторінок...чи ж може материнська любов бути не абсолютною? Наскільки сильно можна ранити найріднішу людину і які фатальні це може мати наслідки...чесно, я плакала...

🔥Це роман про неправду, яку приймали за віру, і про жінок, які ставали жертвами чужого страху... Він болісний, але важливий. І якщо ви думаєте, що полювання на відьом – це далеке минуле, просто згадайте, як часто жінок і сьогодні засуджують за їхні слова, вибір чи свободу бути собою...Наше начало сягає їхніх згарищ, з їхнього попелу постала наша свобода...

Моя оцінка 9/10🔥 І щира рекомендація❤️‍🔥