Я дуже хотіла полюбити цю книгу, та майже одразу відчула, що ця любов може бути невзаємна...

🪻«Так програють вiйнy часів» це історія з просто фантастичними тропами: міжчасова війна, інтимне листування, заборонене кохання... я починала читання з передчуттям чогось глибокого, болісного й прекрасного. І певною мірою це справдилось...

🪻У центрі сюжету дві агентки з ворогуючих організацій: Червона і Синя. Вони подорожують у часі, змінюючи історію, кожна на користь своєї сторони. Уявіть: одна рятує видатного математика, інша топить Атлантиду; одна створює революції, інша гасить їх ще до іскри. Але щось іде не за планом, бо з'являються перші листи. Обережні...а потім ніжні...

🪻Це листування і є серцем книги. У ньому розгортається найповільніше й найпоетичніше кохання, про яке я коли-небудь читала...мова написання розкішна...це рідкісний випадок, коли хочеться перечитувати фрази не через складність, а через красу...

🪻Але за всією поетикою ховається порожнеча структури...Світобудова ніби накидана в чорновику: щось там про технократичну фракцію і щось там про органічну... мені страшенно хотілось знати більше, хоча б як і чому світ дійшов до цієї дуальності

🪻Я не знала, за кого вболівати...не знала, чого героїні прагнуть, окрім одна одної...не відчувала необхідності цієї "вiйни" для кожної зі сторін...я не могла зрозуміти з чого саме виникло те велике почуття...
Та головне, я не вірила у конфлікт...він був заданий, але не прожитий. А тому кульмінація, яка мала б бути катарсисом, таким не стала...

🪻Книга зачаровує стилем письма, але якщо шукаєте ґрунтовну історію, зі зрозумілим конфліктом і глибокими мотиваціями, Вас може спіткати розчарування...
Я б радила її тим, хто готовий не розуміти, але відчувати... тим, хто шукає історію про те, як слова можуть бути і зброєю, і спокусою...

А я залишилась десь посередині між захопленням і втраченим потенціалом...

Я зупинила фільм, щоб прочитати книгу...і нітрохи не шкодую, це був надзвичайно-незвичайний читацький досвід....

⚕️Історія Белли Бакстер починається з абсурду: жінка, яка вкоротила собі віку, воскресає з мозком власної дитини...погодьтесь, звучить божевільно. Але це божевілля — геніально написане... Те, що звучить як моторошна байка,  насправді — гостра сатира на суспільство, патріархат і колоніалізм

⚕️Белла — творіння геніального хірурга Богвіна Бакстера, з кожною сторінкою пізнає світ — через тілесність, еротику, жорстоку політику, несправедливість суспільства. Читати, як вона сприймає війну, бідність, класову нерівність, — це як знову побачити світ дитячими очима, але вже з гірким дорослим післясмаком

⚕️Наша героїня живе без соціальних гальм і шаблонів. Вона не визнає мораль, яку їй нав'язують, не вірить у традиційну любов чи шлюб — натомість досліджує себе і світ навколо з безстрашною жагою до життя. Її сексуальність не сором'язлива, а смілива, навіть революційна...та вона не "розпусна", як хочуть її бачити чоловіки — вона вільна...

⚕️ Мені дуже сподобалась незвична форма оповіді: книга в книзі, з псевдонауковими передмовами, фальшивими документами, ілюстраціями та авторськими примітками.
Автор грає з формою, з читачем і з самою ідеєю правди...

⚕️А який "смачний" у книзі гумор, дотепний, саркастичний.... ну просто насолода, читала із захопленням, те відчуття, коли читаєш "інтелектуальну прозу"
У 1992 році London Review of Books назвав роман «надзвичайно жвавою, смішною, брудною, розумною книгою» - підписуюсь під кожним словом

Це феміністичний роман, соціальна критика і красива, дивна історія про любов, волю і пошук себе. Додаю до "Топ улюблених книг" і Вам рекомендую❤️‍🔥

Сюжет веде нас класичними дорогами усіх ромкомів - сильні, але зранені герої потрапляють у незвичні для себе умови, де знаходять нові сенси ну і звісно кохання всього життя... бла...бла...бла ...та не поспішайте з висновками, бо мені насправді книга сподобалась!

📙 По-перше, гумор...авторка, випереджує нас і вустами головної героїні сама іронізує над "банальністю" усіх книжкових любовних тропів, адже Нора Стівенс - літературна агентка, такого читала-перечитала...і все ж доля (в особі її сестри Ліббі) таки приводить її у маленьке містечко, де вона і матиме шанс самій стати героїнею із книги...
Гумор між персонажами - він ....дотепний, якийсь такий життєвий, непідробний, я щиро посміхалась і то багато... переписки Нори і Чарлі - це було прекрасно

📙 Попри те, що "Книголюби" - це ромком, авторці вдалося майстерно вписати драматичну лінію...відносини сестер, що лишились сиротами, їх співзалежну любов, почуття самотності і надмірної відповідальності, гіперопіки і контролю емоцій...на диво я зробила багато позначень саме місць, де мені дуже близькі були емоції і болі Нори, я співпереживала ...

📙 Еротика...у книзі вона є, проте саме стільки, щоб не затьмарювати ані гумор, ані драму. Ну звісно нас мучатимуть думки типу "ну ж ясно, що ви закохані....ну давайте, будьте разом, що ж ви ходите околяса...?" Та мені було приємно спостерігати за динамікою відносин Нори і Чарлі, особливо тому, що в них їм було безпечно, бо хто любить героїв -"поганців", той не я...🫣 Це було гаряче, але не "на попіл", ще один плюс

📙 Це було приємне читання, майже на одному диханні...якщо Ви шукаєте книгу, щоб прожити гарну історію кохання, перемкнутись від серйозних і важких книг.... це саме вона, мені дуже навіть сподобалась! Я обов'язково читатиму Емілі Генрі ще

"Принцип номер 1: що б не сталося, нічого з того, що вам доведеться пережити, не є реальністю. Це гра."....
...або ні, бо Ви ж не бачили принцип номер 2:.....

🗝 Я читала «Пазл» з таким виразом обличчя, ніби хтось обернув мій мозок у вузол. І це не перебільшення...Франк Тільє виявивя майстром психологічного трилеру...
🗝Все починається максимально інтригуюче:
ми дізнаємось про моторошне групове убивство у горах, підозрюваного у психіатричній лікарні і паралельно знайомимось з головними героями, Іланом і Хлоєю, які одержимі інтелектуальними іграми, вхід до найзагадковішої з яких вони щойно знайшли...
далі автор поставить під сумнів кожеш факт, який сам же і розповість нам... ми вже у грі "Параноя"...
🗝Я йшла за героями, мов у тумані. Спочатку — цікавість, потім — тривога, а далі вже страх і майже фізичне відчуття, що ти теж частина цього експерименту...ніби хтось натискає на твої больові точки: пам’ять, логіка, довіра до себе...
🗝Увесь час було те дивне відчуття, що щось тут не так.... але Тільє не дає жодного шансу зупинитися, він грається з твоїм мозком, немов диригент: нагнітає, обманює, змушує сумніватися у кожному русі...
Я з самого початку здогадувалась що до чого, але кожна новий розділ був як нова тріщина в реальності, ще один шматочок пазлу, який чомусь нікуди не підходить...і знову сумніви, не розумієш, що правда, а що гра...
🗝Мені сподобалось майже все: реальне відчуття параноїдальності того, що відбувається,
глибокі психологічні переживання персонажів і те, як це відображалось на моїх власних почуттях...я вмикала скрізь світло і боялась навіть свого кота 🫣
🗝 Книга - насолода для тих, хто любить загадки, психологію і не боїться трохи втратити ґрунт під ногами...

Книга з атмосферою повоєнного Лондона 1920-х, зі смаком віскі, ароматом сигар і брудних вулиць, приправлена танцями, вбивствами і таємничими зникненнями...ласкаво прошу до "Храму веселощів"

🌹Ми опиняємось серед яскравих контрастів післявоєнного життя: розкішних нічних клубів і розпустних розваг багатіїв і, напротивагу, смороду та небезпеки темних вулиць, де вартість життя просто нікчемна
У центрі сюжету — сильні жінки і вишукані чоловіки: цілеспрямовані, волелюбні, понівечені війною, проте незламні:
🌹Неллі Кокер — королева нічних клубів, яка покидає стіни тюрми, щоб знову нести на плечах імперію, прямолінійна і різка, навіть до своїх 6(!) дітей, мабуть саме такі і можуть відчувати підступи і холоднокровно їм протистояти... цю жінку точно не треба рятувати
🌹Юна Фреда — акторка-мрійниця, що помчала на світло софітів, ладна витримати голод і холод заради сцени, надто молода для всього бруду світу, таких метеликів нічне місто "їсть на сніданок"...
🌹Гвендолін Келлінг — птаха, що вирвалась з клітки... жінка, повна чару і життєвої енергії, яка вирвавшись із сірих стін провінційної бібліотеки, отримує шанс прожити життя зі смаком пригод, кохання і небезпеки...
🌹Детектив Фробішер — чесний і героїчний, прагне покласти край корупції і поліцейському свавіллю, чоловік, що проживає непростий шлюб і стикається з новими почуттями, яким важко протистояти...
Мені подобалось бути у цій книзі, її п'янкій атмосфері...розслідувати злочини і їхати на ретро-карі, розкошувати в готелі і лякатись хтивих доторків, тягнути трупи з Темзи і слухати оркестр у підвалі клубу...смакувати цитати із "Сну літньої ночі" Шекспіра
Так, сюжет місцями "провисає", кількість персонажів заплутує, часові стрибки у розповіді часом збивають з пантелику, тай любовна лінія просить більшого розвитку, проте я все прощаю, книга сподобалась...на 8/10❤️‍🔥
Думаю, Ви теж розумієте з декількох сторінок, що стиль письма подобається...у мене так сталось з "Храмом Веселощів", тому буду знайомитись і з іншими книгами авторки