Дует наш темний

Одна з найкращих історій за цей рік!

Огаст здається зламаний, а Кейт здається нарешті починає шукати шлях до зцілення.
Ворожнеча між частинами міст стала питанням виживання. Багато загинуло, але основні втрати ще попереду.

Питання людяності, яке постало в першій частині, тут забарвлене в сірий колір апатії та депресії. Ще ніколи Огаст не відчував себе таким самотнім та непотрібним. Він загубився та втратив віру у власні принципи. Віру в те, що може і хоче бути кращим, аніж є.
А що Кейт? Вона не менше за Огаста розгублена. Дівчина тікає від свого минулого, яке наздоганяє її досить жорстким способом.

Вони знову зустрілися. Знову боротьба, пошук себе та відчай. В цій частині відчаю більш ніж достатньо.

Фінал розбив мені серце. Мені стало дуже сумно, бо кінець і мав бути таким. Я це розуміла, але при цьому не полишала надій.

Щиро рекомендую всім.

"Хто змагається зі страховищами, тому слід стерегтися, щоб самому не обернутись на страховище. І коли довго дивишся у прірву, прірва також зазирає в тебе". Я навіть не знаю, чи можна знайти якийсь кращий епіграф до книги Вікторії Шваб "Дует наш темний", ніж ця цитата Ніцше, адже вона ідеально описує події заключної частини дилогії "Чудовиська Істини"

Події другої книги розгортаються за 6 місяців після закінчення першої. І все, що я скажу про другу частину, щоб не заглиблюватись в сюжет, так це те, що герої кардинально змінюють спосіб свого життя і частково свої характери

Початок книги йшов трохи важко, але вже з середини неможливо було відірватися, тому що сюжет затягнув і було дуже цікаво дізнатись чим вже закінчиться історія

Фінал здивував. Того, що сталося з головними героями, я не змогла передбачити, але після того, як пройшло трохи часу після прочитання, я розумію, що така кінцівка характерна для Вікторії Шваб і напевно іншого фіналу в її виконанні я навіть не уявляю. Втім, те що сталося з головним антагоністом здалося надто простим. І загалом його арка завершилась надто швидко і надто легко, як для його вчинків

Підсумовуючи, скажу, що ця антиутопічна історія сподобається, можливо, не всім, бо події переважно розгортаються плавно і спокійно, зрідка чергуючись з моментами динаміки. Але загалом дилогія наповнена багатьма сенсами, змушує задуматись і залишає після себе приємний після смак

Після прочитання пройшов тиждень, а я все не можу зібрати думки докупи 💔💔⠀
⠀
Я була захоплена першою частиною і це було 10/10🤍 Дует наш темний мав би бути про пару, про єднання, я надіялась навіть про любов. А книга розбила серце вщент 🥺🥺⠀
⠀
Маємо більше політичних моментів, оскільки Межа впала, люди апокаліптичного міста Істина мають обʼєднатися проти спільних монстрів, а на ділі все одно є поділ на Північ і Південь. Я ніколи в житті не хотіла б опинитись в такій реальності.⠀
⠀
Після подій першої книги Кейт полишає минуле, сімейні руїни і біжить від себе самої шукати кращого життя. А Огаст лишається …. Він стає тим, ким намагався не стати. Він лідер, він наставник, він старший брат, він смерть зі скрипкою в руках…⠀
⠀
Нові часи — нове протистояння. Ніби людям мало існуючих монстрів, які живуть в темряві і чекають на твою плоть, кров, і душу - зʼявляється нове чудовисько. Кейт повертається, щоб врятувати людей. Вона краще версія свого батька, але її власна душа заплямована…⠀
⠀
Герої підлітки, які мали би проживати своє найкраще життя в мирі і спокою з однолітками, але вони ведуть свою боротьбу, щоб тьма не захопила те, що вони ще мають.⠀
⠀
Я протягом двох книг дивилась на трансформацію Кейн та Огаста, і можу сказати, що горда які вони стали. Неймовірних зусиль і жертв доклали обоє, не завжди злочин це кінець, і монстри теж мають душу і почуття.⠀
⠀
В кінці читала зі сльозами на очах 😭😭😭⠀
Не вірила що це кінець…⠀

Багато думала над сюжетом, над поняттям зло, гріх і покарання…. Без друзів, сімʼї, однодумців не можливо побороти навіть власних демонів…⠀