Вікторія Елізабет Шваб

Ця книга розбила мене. Вперше. І вдруге. І, певно, ще не раз.

«Невидиме життя Адді Лярю» — це не просто роман. Це відлуння. Це тінь у кімнаті, це той біль, що не кричить, а сидить глибоко всередині. Я читала її двічі — і кожного разу знаходила себе.
У Адді — коли хотілося не зникнути, навіть якщо за це треба було заплатити всім.
У Генрі — коли хотілося, щоб хтось полюбив тебе, не намагаючись змінити.
У Люку — коли було важко визнавати свою потребу в чиємусь світлі, навіть якщо ти — сама темрява.

Ця книга — про жагу до життя, навіть коли воно ріже. Про свободу, яка приходить не з крилами, а з самотністю. Про тінь, яка залишає слід навіть там, де її не мали б пам’ятати.

Я ненавиджу відкриті фінали. Але ця відсутність крапки — це теж частина магії. Бо Адді не мала бути завершеною. Вона мала залишитися між рядками. Між пам’яттю і забуттям.

І я… я її пам’ятаю.

Ця книга без динамічних подій, все відбувається поступово, вона спокійна. Комусь вона може здатися нудною, а мені сподобалось.
Незважаючи на її розмір (543 сторінки) хочеться більше, мені не вистачає історії яка відбулася навколо Адді. Вона продала три століття, війни, появу технології і це не було показано. Були зазначені деякі історичні діячі, але мимохіть.
Персонажі добре прописані, їх характери, виникає враження що це реальні люди.
Про любовну лінію казати нічого не буду так як це будуть спойлери.
Кінцівка гарна, це як і відкритий кінець, але і як крапка в цій історії.
Із-за того як написаний текст складається враження що це реальна історія, але звичайно такого не може бути в реальності. Ще мені подобається те ще перед кожною частиною є витвір мистецтва які реальні, але пов'язані з Адді.
Отже, можу сказати що ця книга точно буде в списку улюблених книг. Оцінюю її на 4,5 з 5, але поставлю 5 з 5, так як те що вона не вмістила всього це напевно не недолік, а перевага і можна поміркувати про життя Адді.
Можливо відгук не дуже об'ємний та детальний, але я писала без спойлерів та і це мій перший письмовий відгук. Дякую за те що подарували цю книгу. Можу прислати два моменти які я виділила в книзі, якщо ви хочете.

Прочитала за кавою комікс «Надзвичайна», і от не знаю, як мені воно?..

Про що? Про школярку, яка потрапила в аварію, вижила і отримала надздібності й тепер бачить смерті (у тому числі свою😅). За нею полює секретна організація (як без цього), і щоб вижити, потрібно прибрати вбивцю (супермегакрутого) першою. Все звучить епічно, але на справді... Що є, то є🦮

Малюнки...ВАУ💥 Детальні, соковиті, атмосферні, можна просто сидіти й роздивлятись. За це вже плюс.

А от з історією… ну, трохи не зрослось. Ідея є, динаміка є, супергерої теж є, але якось усе дуже стисло. Не встигла повірити героям, щоб хвилюватись й вболівати. Хоча, може, це вже я така, не дуже ведусь на підлітків, які миттєво стають мегакрутими😉

Тож якщо хочете класну картинку й історію на раз, щоб красиво й швидко, спробувати варто. Але я б на багато не розраховувала👀

[Серед людей чимало чудовиськ. І чимало чудовиськ уміє прикидатися людьми...]

Цей уривок буквально асоціюється у мене з головною ідеєю книги, в якій події розгортаються в антиутопічному майбутньому. Війна між людьми поділила США на окремі держави, а тривале насильство привело до появи монстрів — корсаїв, малахіїв та сунаїв. Чудовиськ, що з'являлися на місцях злочинів різної тяжкості, скоєних людьми.

Шість років боротьби закінчилися перемир'ям, що розділило Межею місто І-Сіті на Північне та Південне. Щоправда, це лише зупинило війну людей, а не знищило чудовиськ, тому кожна правляча родина продовжила боротися з ними по-своєму. Але виявилося, що не всі люди добрі, а монстри — лихі.

📖
Головні герої книги, як ті Ромео та Джульєтта, — діти ворогуючих правлячих родин.
Кейт — донька мера Гаркера. Понад усе вона хотіла стати такою ж безжальною, як і батько. Це прагнення ледь не зробило з дівчини монстра.
Огаст — один із трьох сунаїв родини Флінн, що керую Півднем. Понад усе він хотів допомагати невинним, захищати їх. І, як на мене, цей монстр був більшою людиною, ніж справжні люди.
Головні герої розкриті не те що добре, а просто неймовірно. Запальна, зухвала, відважна Кейт, та протилежність їй — добрий, щиросердий, вірний Огаст. А як ми знаємо, протилежності завжди притягуються. Так, тут немає романтики між героями, але їхня взаємодія справжня, щемка, моментами до сліз.

Дуже сподобалося, як розвивався сюжет. Щойно у мене виникало питання стосовно світоустрою, як відразу знаходилася відповідь. І я не стямилася, як історія поглинула мене. Не було жодного абзацу, який було б не цікаво читати. У сюжеті не обійшлося без інтриг, зрад та болючих викриттів. Власне, уся історія далеко не легка, особливо, якщо вдалося спіймати головну ідею.

"Пекельна пісня" — 1-а частина дилогії "Чудовиська Істини" про те, що насильство породжує лише насильство. Глибока, емоційна історія, яка торкнулася моєї душі. Тож дуже раджу прочитати👌

Стендалон — роман від Вікторії Шваб про містичний будинок. На жаль сподобався трохи менше, ніж романи її інших серій. Було просто не дуже цікаво особисто для мене, доволі короткий, без нормального розгону та який завершився, просто щоб завершитись.
8\10

Сюжет захоплює не лише через цікаві магічні елементи, а й через складні стосунки між героями, які змушують їх зважати на власні моральні переконання та боротьбу з внутрішніми демонами. Особливо варто відзначити емоційну глибину і складність персонажів, що робить їхній шлях і внутрішню боротьбу значущими для читача.

Тема темної магії та моральних дилем є однією з основних у книзі, і вона дозволяє поглиблено розкрити важливі питання про вибір, наслідки і силу людських почуттів.

“Дует наш темний” сподобається тим, хто любить складні фентезійні світи з відтінками темної магії та глибокими персонажами, чиї дії та вибори залишають вплив на сюжет.

Головна героїня стикається з численними випробуваннями, намагаючись розгадати таємниці свого життя та сімейного минулого, при цьому намагаючись зберегти свою душевну рівновагу. Книга занурює читача в атмосферу тривоги, невизначеності і постійного страху перед тим, що може статися.

Беннет майстерно будує атмосферу напруженості, використовуючи різні елементи психологічного трилера, що робить кожну сторінку ще більш захоплюючою. Персонажі добре прописані, а їхні емоційні переживання сповнені правдоподібності.

Ця книга сподобається тим, хто любить мрачні історії з містичним підтекстом, де кожен сюжетний поворот може привести до несподіваних наслідків.

трохи не такі мала очікування від цієї книги, але мені подобається Шваб😩
вона пише так, що хочеться думати про життя, про сутність людей, про все-все-все. головні герої — підлітки, які живуть у незвичайному світі серед чудовиськ, як-от корсаї, малхаї та сунаї.
досить легко йшла сама книга, але розтягнулася на багато днів(
обов'язково читатиму продовження🙂‍↕️

Дуже естетична історія в жанрі готичної прози з елементами детектива. Попри те, що історія розрахована на підліткову аудиторію, мені сподобалася.

Написана доволі просто і лінійно, тож можна повністю заглибився в сюжет і слідкувати за подіями. Іноді мені були незрозумілі дії головної героїні, але це пояснюється її дитинством, та життям в притулку. З Метью авторка дуже гарно описала, на які жертви йому доводиться йти, щоб виконувати призначення їхньої родини.

Загалом історія трохи стиснута, наче авторка була обмежена в обсязі, але дуже підходить для атмосферних читань — великий сімейний маєток, родинна таємниця і постійна небезпека. Але не очікуйте від книги нічого серйозного.

Я починаю любити фентезі)) Сюжет має дві часові лінії. Перша - 1714 року, коли молода дівчина, що має величезне бажання подорожувати, пізнавати світ, а не одружуватись з вдівцем, що має дітей, — укладає угоду з мороком, який пропонує їй таку можливість і вічне життя в обмін на її душу в кінці шляху. Друга — наші дні, 2014 рік, це та ж дівчина, вона дійсно не старіє, але має гіркий присмак від дарованої свободи, бо як виявилось, її ніхто не може запам'ятати, як тільки вона щезає з поля зору, вона сама не може вимовити своє ім'я, звідки вона та розказати свою історію. Врешті-решт вона привчилась жити так і смакувати життям, розбиратись в мистецтві, читати цікаву літературу, подорожувати насолоджуючись містами, аж одного дня вона зустрічає хлопця, який не забув її коли вона вийшла з книжкової крамниці, і тоді для неї все змінюється. Мені дуже сподобалась ця книжка, вона захопила з першої сторінки і тримала до останньої.

Ця частина розбила моє серце.
Насичені події, боротьба з "наслідками" власних дій, пітьма всередині, близькість душ головних героїв, і навіть Після. В кінці розумієш, що було боляче, але інакше ніяк. Ця історія "застрягла" в моїй пам'яті і 100% буду перечитувати не один раз.
А Шваб після цієї прекрасної дилогії стала улюбленою авторкою.

Ця книга познайомила мене з В.Е.Шваб — кохання з першого погляду.
Дистопія з аромантичною лінією (ну майже) була насичена монстрами та їх історією, сірою мораллю, боротьбою та почуттями, які прокидаються в тобі під час прочитання. Різносторонність характерів героїв дає зрозуміти, що Шваб не пише тільки про хороших або поганих людей.

1 частина була такою захопливою, зі своїм особливим вайбом, тому, не втрачаючи час, одразу взяла 2 в руки.