Опівнічна бібліотека

Нора Сід втомилася від самотності та повсякденних проблем, що постійно навалюються на неї, тому вирішує піти з життя. Коли жінка опиняється на межі смерті, їй дають шанс спробувати всі можливі варіанти життя. В одному з них вона олімпійська чемпіонка з плавання, в іншому - відома музикантка, ще в іншому - займається гласіологієї. Варіантів безліч. Що ж обере Нора?

Кінцівка трохи передбачувана, але від того книжка не менш цікава. Вона наповнена роздумами про життя, про пошук себе. Нічого особливого не очікувала від прочитання, але мені сподобалося.
А ще тут багато фраз, які можна розібрати на цитати.

🔸"Навіть поганий досвід для чогось потрібен, розумієш?"
🔸"Кожне життя, яке вона випробувала поки що, відколи зайшла в бібліотеку, було насправді чиєюсь чужою мрією".
🔸"- Я просто не розумію життя.
- Його не потрібно розуміти. Його треба жити".

“…вона просто ні хріна не вміє. Не вміє жити…” Нора зазирнула в інстаграм - і побачила, що всі навчилися жити, крім неї. Після вина вона зрозуміла все абсолютно чітко. Що більше людей приєднуються до соцмереж, то вищий у суспільстві рівень самотності. Вона не призначена для цього життя. Нора вирішила померти. Нора хотіла, щоб її життя щось означало, хотіла робити щось хороше. Вона не змогла стати по-справжньому хорошою чи по-справжньому щасливою людиною. На довершення, ще й не змогла стати мертвою.

Не хвилюйтеся, Норі було запропонована «Опівнічна бібліотека» - не зовсім реальність, це щось проміжне: не життя і не смерть. Не справжній світ, де життя - як книжки, завжди є ще. Кожна з цих книжок (усі книжки) цієї бібліотеки - це версії життя Нори. Кожне життя може завершитися в нескінченну кількість способів.

Хто хоче, той відчуває брак чогось. Іноді, якщо ми заповнюємо порожнечу, де чогось бракує, чимось іншим, то зникає й те хотіння, з якого це починалося. Може, Нора хоче не померти, а їй бракує іншого. Може, десь є таке життя, яке вона справді захоче прожити. Для розуміння цього потрібен досвід у вигляді Опівнічної бібліотеки. Це не бібліотека привидів. І не бібліотека трупів. Це бібліотека - можливостей.

Головна ідея: що вибрати ми можемо тільки напрям, а не те, що буде в результаті. Вибір був хороший. Просто сталося не те, чого хотілося. Неможливо жити так, щоб нікому не зробити погано. Життя не треба розуміти, його треба жити.

Зізнайтеся, чи розмірковували ви колись про те, що життя могло б скластися зовсім інакше? Якби обрали іншу професію, якби не порвали стосунки чи навпаки - наважилися їх почати? Якби здійснили свою мрію, а не піддалися на вмовляння батьків/родичів/тих-хто-краще-знає? Якби, якби...

Таких "якби" - малесеньких і величезних - протягом життя стається безкінечна кількість. Будь-який вибір веде стежку життя в іншому напрямку і хто зна, до чого іноді може призвести одне єдине рішення.

Норі Сід не надто потрібне її життя. Загубившись в сірості реальності і власних темних буднях, дівчина вирішує, що їй абсолютно немає для чого і для кого жити. А значить і продовжувати цю невдячну справу недоцільно. Але замість назавжди покинути світ, їй відкриваються безліч інших і всі - варіації її власного життя з тим горезвісним "якби". Якби стала рок-зіркою, якби досліджувала льодовики, якби вийшла заміж... Можна продовжувати довго, підставляючи власні варіанти і помічаючи в героїні себе.

Читала і ловила себе на думці, що Нора занадто перебірлива, але в той же час розуміла, що на її місці будь-яка людина, напевно, хотіла б ще більшого. Хотіла б не просто змінити "шило на мило", але дійсно відчути щастя - абсолютне, безмежне, відчути себе на своєму місці і зупинити пошуки. Саме тому Нора і не могла обрати одне життя, проживши безліч варіантів, допоки не зрозуміла головну і єдину істину.

Насправді фінал більш, ніж передбачуваний. Але в цій історії стільки життєвого, що неможливо відірватися. І навіть попри те, що героїнею не проникаєшся, бо майже не знаєш її, все ж із цікавістю спостерігаєш за її пригодами і висновками.

А ще дуже сподобалася аналогія з бібліотекою і книгами. Але тут, думаю, всі книголюби були у захваті.

До речі, цю книгу також читала моя мама і погодилася, що в ній дуже багато життєвих моментів попри фантастичні елементи. Все ж людська психологія і звичайні щоденні проблеми в книзі постають куди яскравіше за елементи магічного реалізму.

До того ж фінал сповнений надії, а сама історія виглядає настільки щирою, що шукати прогалини зовсім не хочеться. Плюс читається на одному подиху - я подужала 400 сторінок за півтора дні, а це щось та й означає ✨