Метт Гейґ

«Життя не треба розуміти. Його треба жити.»

«Але ти ніколи не будеш жити, якщо займатимешся пошуками сенсу життя.»
А. Камю

Ось ці дві важливі, провідні думки, які варто взяти з цієї книжки.

Задум книги цікавий, дійсно, не схожий на всі інші.
Читається дуже легко, не дивлячись на те, що вона життєстверджуюча і мотиваційна, тут немає мозкового штурму.

Все ж, в якийсь момент, я також захотіла потрапити в Опівнічну бібліотеку, щоб просто спробувати поблукати усіма можливими сценаріями свого життя.

Та чи є в цьому сенс, якщо всеодно ти зрозумієш, що живеш найкраще своє життя сьогодні?

Мені здається ми самі себе так підвантажили якимись пошуками сенсів, що, дійсно, просто не вміємо жити спокійно.
Просто жити.

У мене це взагалі програється на 100%, я не можу заспокоїтись, бо кожного дня думаю, що моє життя має бути не просто існуванням як факт, а воно має бути для чогось. Має бути сповнене якоїсь божественної мети.

Та нікуди ці пошуки мене поки що не привели.
Окрім одного.

Я відчуваю, що найлегше дихається тоді, коли я живу в моменті.
Коли я не планую наперед, коли не засмучуюсь наперед, коли просто розумію, що є сьогодні, тут, зараз, в цю секунду.

Тупо, чи непрактично?
Не знаю.

Але, можливо, це і є життя?

Книжка, яку я дуже хотіла, від якої чекала: "Буде серед улюблених". Але не так сталось.

Нора хоче померти, але опиняється в доволі цікавому місці і зустрічається там з цікавою особою. Не хочу писати детальніше, щоб не було спойлерів, але ж навіть ту бібліотеку можна було прописати чимось таємничим і незвичним, щоб віяло магією. Ну бо ж обирати стільки життів, скільки книжок — не кожен день трапляється, правда ж?))

Діалоги Нори і місіс Елм мене аж дратували. Наче фрази з мотиваційних нонфікшн. Про все і ні про що. З роману можна виписати цитати відомих філософів ще))

І що цікаво: є книги, де милий і передбачуваний фінал навпаки очікуєш, бо того логічно вів сюжет, а тут не вірилось у правдоподібність. Бо Нора, як за інструкцією чи сеансом у психіатра, робить на кожному етапі потрібні висновки і в результаті все стає зрозуміло. Все горить, палає, а Нора оживає.

Мені було мало емоцій, не вірилось героям. Та й загальна картинка могла б бути кращою...

Не пам’ятаю точно, скільки років тому вперше прочитала цю книгу, але вона досі входить до мого святкового читання щороку. Ця завершальна частина трилогії про Батечка Різдво та його помічницю Амелію Вішарт знову дарує магію, теплоту та віру в дива. ✨

Амелія, яка вже врятувала Різдво у другій частині, тепер мешкає у Ельфгельмі разом із Батечком Різдвом і своїм чорним котом. Здавалося б, нарешті настав час спокою і затишку. Але ні — магія Різдва знову під загрозою, і цього разу проблема набагато серйозніша. Навіть листи дітей до Батечка Різдва губляться дорогою. Усі надії на Амелію, але дівчинка твердо вирішує залишити Ельфгельм. Чому? Це таємниця, яку ви відкриєте під час читання. 🧝‍♂️

Гейґ підіймає важливі теми, які резонують із реальністю: неприйняття «інших», ксенофобія, маніпуляції та фейкові новини. Амелія, яка не схожа на ельфів, стикається з упередженнями, і це змушує її задуматися про своє місце у світі. Але навіть серед важких випробувань історія наповнена добром і вірою, що любов і співчуття здатні подолати будь-які труднощі. ❤️

Завершення книги було зворушливим і водночас символічним: доросла Амелія залишилася вірною ідеалам Різдва, ставши втіленням добра та любові.

«Батечко Різдво і я» — це книга, яка чудово доповнює серію і завершує її на високій ноті. Ідеальна для зимового читання, вона повертає святковий настрій і нагадує, що справжня магія живе у наших серцях. Рекомендую цю трилогію всім, хто хоче знову відчути себе дитиною під час свят! ❄️

Не пам’ятаю точно, скільки років тому вперше прочитала цю книгу, але вона вже давно стала частиною моїх щорічних святкових читань. Щоразу, коли повертаюся до цієї історії, вона дарує мені теплі, магічні відчуття й переносить у світ дитинства, де віра в дива здається такою реальною. ✨

«Хлопчик на ім’я Різдво» — це не просто казка про походження Санта-Клауса 🎅, це історія про силу надії, доброти й віру в себе, навіть коли життя підкидає найважчі випробування. Метт Гейґ відкриває перед нами непростий шлях Ніколаса — бідного хлопчика, який живе у холодних фінських лісах із батьком-лісорубом. Втрата матері, суворі умови життя, жорстока тітка й самотність формують його характер, але не здатні вбити в ньому мрії та доброти. ❤️

Книга змальовує магічний світ 🧝‍♂️, який наповнений ельфами, тролями та духом справжнього Різдва. Водночас це історія для всієї родини: вона буде цікавою як дітям, так і дорослим. Хейґ майстерно показує, що навіть найменші вчинки можуть стати початком великих змін, а добро завжди має шанс перемогти. 🌟

Читання цієї книги — це як знову загорнутися у теплий плед, насолоджуючись запахом свіжої ялинки та гарячого какао. 🎁 Вона не лише повертає магію Різдва, але й нагадує про справжню цінність людяності та любові. 💖

Ця історія вже стала класикою різдвяного читання й, певно, залишиться такою ще на довгі роки. Якщо ви шукаєте книгу, яка зробить ваші свята ще теплішими, «Хлопчик на ім’я Різдво» — ідеальний вибір. ☃️

Це історія про маленьку дівчинку Амелію, яка живе у суворій реальності вікторіанського Лондона. Амелія — сажотруска, сирота, яка рано дізналася, що таке біль і втрати. Але навіть у найтемніші дні вона зберігає іскру надії. І саме ця надія, як виявляється, є ключем до справжньої магії Різдва.

Метт Хейг створив казку, яка сплітає сум і радість, випробування й перемогу. Він майстерно переносить читачів у чарівний світ, де ельфи, тролі й феї співіснують з такими реальними історичними постатями, як Чарльз Діккенс та королева Вікторія. Проте головне тут — людські почуття: співчуття, віра, любов і, звісно, надія.

Це історія для сімейного читання, яка здатна подарувати затишок і відчуття свята навіть у найсуворіші дні. «Дівчинка, яка врятувала Різдво» нагадує, що надія — це найбільша сила, яка є у кожного з нас.

⏳️Давненько вже я не читала книг із такою швидкістю і цікавістю, що боялася відкласти навіть на мить.

⏳️Життя 35-річної Нори Сід пішло наперекосяк. Її батьки померли, з рідним братом не спілкується, з одруженням не склалося, власне як із мріями про спорт, музику чи геологічні дослідження. Вона загрузла в депресії, її звільнили з роботи, а на додачу ще й кота збила машина. Дівчину ніщо не тримає на цьому світі, тож вона вирішує попрощатися з ним...

⏳️Та опинившись десь на межі між життям і смертю вона потрапляє до Опівнічної бібліотеки, де час зупинився. У цьому місці зберігається купа книг з різними можливостями. Відкриваючи їх дівчина мандрує власними мультижиттями, намагаючись зрозуміти, де і який вибір вона зробила неправильно. І тільки знайшовши те саме, ідеальне життя, зможе лишитися у ньому. Сама ж Опівнічна бібліотека існує доти, доки існує Нора або доки годинник не почне свій хід...

⏳️Цей твір варто читати у тому віці, коли вже починаєш озиратися назад, жалкувати про втрачені можливості і задумуватися, як би все склалося, якби... Коли стоїш на роздоріжжі і не розумієш, куди і навіщо маєш рухатися далі. Коли життя втрачає сенс і здається чередою одноманітних, нікому не потрібних дій.

⏳️ А Ви вже побували в Опівнічній бібліотеці? Якщо ні, то спробуйте разом з Норою відшукати власне щастя.

Бібліотека існує між життям та смертю. Це та мить, коли один крок вирішує, повертаєш ти назад або перетинаєш межу небуття. І головна героїня Нора Сід опиняються у цьому моменті щоб спробувати обрати інший шляХ ЖИТТЯ.

Все починається зі шляхів, про які Нора шкодує. Але кожне нове прожите життя не дає відповіді, який варіант був правильним. Нора просто блукає, щоб зрозуміти, що не буває варіанта, де ти цілковито щасливий. Тоді чи варто шкодувати про втрачені можливості?

Живи тут і зараз, не озирайся назад - такі прості істини. Але як часто ми про них забуваємо. Зізнаюся чесно, я теж часом поринаю у роздуми що було б якби... ? І добре, що є такі книги, які повертають мене до реальності. Я оцінила таку зрозумілу мудрість, але це скоріше вплив моменту)

Нора Сід втомилася від самотності та повсякденних проблем, що постійно навалюються на неї, тому вирішує піти з життя. Коли жінка опиняється на межі смерті, їй дають шанс спробувати всі можливі варіанти життя. В одному з них вона олімпійська чемпіонка з плавання, в іншому - відома музикантка, ще в іншому - займається гласіологієї. Варіантів безліч. Що ж обере Нора?

Кінцівка трохи передбачувана, але від того книжка не менш цікава. Вона наповнена роздумами про життя, про пошук себе. Нічого особливого не очікувала від прочитання, але мені сподобалося.
А ще тут багато фраз, які можна розібрати на цитати.

🔸"Навіть поганий досвід для чогось потрібен, розумієш?"
🔸"Кожне життя, яке вона випробувала поки що, відколи зайшла в бібліотеку, було насправді чиєюсь чужою мрією".
🔸"- Я просто не розумію життя.
- Його не потрібно розуміти. Його треба жити".

Чи влаштовує вас ваше життя? Можливо ви б хотіли щось у ньому змінити? Жалкуєте за втраченими можливостями? Сумніваєтеся, що обрали вірний шлях чи ту людину, яка має бути поруч з вами? Тоді - ця книга для вас.

Нора Сід - самотня 35-літня жінка, що вважає себе повною невдахою. Проте доля їй дарує неймовірну можливість - прожити безліч життів, спробувавши себе в різних ролях, втіливши всі свої мрії. В якому житті Нора вирішить залишитись?

Книга цікава, дуже захоплююча. Сторінки я перегортала з неймовірною швидкістю - так хотіла знати, чим все скінчиться. Ближче до завершення Нора мене вже дратувала, бо ніяк не могла обрати ідеальне для себе життя. Виявляється, що це зовсім нелегко.

Цей твір вчить цінувати те, що ми маємо. Насолоджуватись моментами, радіти новому дню, адже він дарує безліч можливостей. На кожного з нас всесвіт має свій план, а сумніви - це те, що роз'їдає душу, краде радість сьогоднішнього дня. Минуле вже не змінити, майбутнє нам ще невідоме, а теперішнє - воно прекрасне, лише треба вміти це помітити.

"Важливо не те, на що дивишся, а що бачиш".

Чи хотіли б ви потрапити в бібліотеку і пережити своє із життів знову? Я впіймала себе на думці, що заздрю Норі через цю можливість.

Автор пише неймовірно легко про страшенно серйозні речі. Ми маємо задумуватися над своїм життям та проживати його із вдячністю за цю можливість.
Я із захопленням читала книгу і мені дуже сподобалось, як автор інтерпретував всесвіт! Головна героїня Нора переживає безліч своїх життів, в яких шукає своє щастя.
Читаючи цю книгу, я прожила її разом з Норою, спочатку мене охопив такий сум за неї, а пізніше історія мене зігріла, я відчула прилив тепла… душу ніби огорнуло чимось світлим і теплим!
Це потужна книга, хочу продовження! Хто знає чи є воно чи буде?

Ви вірите в те, що проживаєте одне з своїх життів, але паралельно існують інші ваші життя, залежно від ваших дій саме в моменті «зараз»?

“…вона просто ні хріна не вміє. Не вміє жити…” Нора зазирнула в інстаграм - і побачила, що всі навчилися жити, крім неї. Після вина вона зрозуміла все абсолютно чітко. Що більше людей приєднуються до соцмереж, то вищий у суспільстві рівень самотності. Вона не призначена для цього життя. Нора вирішила померти. Нора хотіла, щоб її життя щось означало, хотіла робити щось хороше. Вона не змогла стати по-справжньому хорошою чи по-справжньому щасливою людиною. На довершення, ще й не змогла стати мертвою.

Не хвилюйтеся, Норі було запропонована «Опівнічна бібліотека» - не зовсім реальність, це щось проміжне: не життя і не смерть. Не справжній світ, де життя - як книжки, завжди є ще. Кожна з цих книжок (усі книжки) цієї бібліотеки - це версії життя Нори. Кожне життя може завершитися в нескінченну кількість способів.

Хто хоче, той відчуває брак чогось. Іноді, якщо ми заповнюємо порожнечу, де чогось бракує, чимось іншим, то зникає й те хотіння, з якого це починалося. Може, Нора хоче не померти, а їй бракує іншого. Може, десь є таке життя, яке вона справді захоче прожити. Для розуміння цього потрібен досвід у вигляді Опівнічної бібліотеки. Це не бібліотека привидів. І не бібліотека трупів. Це бібліотека - можливостей.

Головна ідея: що вибрати ми можемо тільки напрям, а не те, що буде в результаті. Вибір був хороший. Просто сталося не те, чого хотілося. Неможливо жити так, щоб нікому не зробити погано. Життя не треба розуміти, його треба жити.

«Якщо ви ставите мету стати кимось, ким ви не є, ви завжди зазнаватимете поразки. Хай ваша мета буде стати собою. Виглядати, діяти і думати так, як можете тільки ви. Майте на меті найсправжнішу версію себе».

На цю книгу натрапила абсолютно випадково, побачила у топ-продажів, зацікавилася спочатку обкладинкою, потім – анотацією, одразу ж поїхала за нею до книгарні і жодного разу не пошкодувала. 💜

Книга заявлена як «фантастика», хоча я би, скоріше, назвала її «романом-притчею». Історія про багатовимірність часу, простір варіантів і світ потенційних можливостей. Якось так співпало, що цей твір потрапив до мене у найбільш відповідний для цього час і мандруючи разом з героїнею, я й сама відчувала певне полегшення своєї «книги жалів».

Історія філософська, наповнена глибокими сенсами та цікавими думками. З самого початку трішки важко давався стиль написання автора, проте я швидко вчиталась і з часом перестала помічати цей дискомфорт, а фінальні глави взагалі наче не читала, а дивилася фільм на одному диханні.

Книгу дуже сильно раджу, але для того, аби максимально її відчути і пропустити через себе – потрібен певний стан. Якщо захочете почитати «просто щось фентезійне» - вам не зайде. Але якщо у вас є певні внутрішні запити: про сенс життя, устрій світу або вам просто потрібна підтримка – вона попаде у ваше серце, дасть відповіді на важливі питання і, впевнена, надихне на Життя. 💫

«Щосекунди, щодня ми вступаємо до нового всесвіту. Ми стільки часу витрачаємо на те, щоб шкодувати за тим, як склалося наше життя, на те, щоб порівнювати себе з іншими людьми чи з собою за іншого вибору, а тим часом у більшості життів є певна міра хорошого і певна міра поганого.»