Здається, я знайшла місце в українській літературі, де мені хочеться копнути глибше. Знайшла ще одного автора, з яким мені завжди приємно. Якщо у вас не було ще нагоди прочитати "Місто" Валер'яна Підм...читати далі →
Для мене Підмогильний залишається однією з найвидатніших постатей в українській літературі 20 століття, його твори - те, до чого завжди повертаюся з великим задоволенням. Дана збірка є чудовою можливі...читати далі →
✍️ "життя складається з двох сил: великих обставин і маленького «я». маленьке «я» робить людину частиною великих обставин життя. хто має «я», рівне нулеві, той не живе, а додається" після Невеличкої ...читати далі →
Після прочитання іншого твору автора "Місто", який мені сподобався, я вирішив прочитати й інші твори Підмогильного, тому й купив збірку. Тепер можу з радістю сказати: це мій найулюбленіший український...читати далі →
Мала проза Валерʼяна Підмогильного про людський стан та сутність. Письменник майстерно вивертає душу особливо міркуваннями про смерть та національний орієнтир. Оповідання «Смерть» уявлення про смерть ...читати далі →
«Повість без назви». Неймовірно красива повість про духовне зубожіння та бажання відчувати життя. Перед нами типовий представник 20-х рр. ХХ сторіччя. Він має роботу, жінок, і плани на «щасливе» та т...читати далі →
Валер’ян Підмогильний (1901–1937) — український письменник і перекладач, представник покоління «Розстріляного відродження», життя якого обірвав сталінський режим.
Творче сонце прозаїка зійшло рано: у дев’ятнадцять років видав свою першу збірку, у двадцять — дебютував з перекладом роману «Таїс» Анатоля Франса. Саме завдяки Підмогильному вийшли твори Бальзака, Стендаля, Дідро, Гюго, Вольтера, Меріме українською мовою. Як автор Валер’ян Підмогильний показав себе майстром глибокого психологізму, інтелектуалізму. Він тонко зобразив проблеми міста й села, людини й обставин... Попри різноманіття сюжетів ці риси притаманні всім його творам.
Насолодитися мовою, глибиною образів, авторського стилю можна у добірці, куди входять твори: «Сонце сходить», «Важке питання», «Гайдамака», «Остап Шаптала», «Військовий літун», «Історія пані Ївги», «Смерть» та «Повість без назви...» — останній незавершений твір, який називають унікальним прикладом інтелектуального й психологічного роману в українській літературі XX ст.
Котолог
