Якщо любите творчість Стівена Кінга, тоді обов’язково варто читати його роман «Долорес Клейборн». Якщо ще ніколи нічого у нього не читали, тоді теж можете починати знайомство з цієї книги, але пам’ятайте, що перша половина книги – це свого роду розігрів перед найцікавішим💭
Для мене ця історія не є класичною у Кінга, але від того вона стає не менш цікавою. Особливо, коли події починають стрімко розвиватися.
Наша головна героїня, Долорес Клейборн – жінка, яку звинувачують у вбивстві свого чоловіка та іншої жінки, у якої вона працювала багато років. Весь роман – це свого роду розповідь-сповідь про її складне життя та вибори, які вона у ньому зробила.
Сподобалося ще й те, що у цій книзі автор дає посилання на інший свій роман, а саме «Джеральдова гра», який я вам теж дуже раджу прочитати. Шикарний твір і класна екранізація!
Також хочу звернути увагу на переклад та мову головної героїні – як на мене, перекладач чудово передав манеру поведінки та характер Долорес й стиль самого Стівена Кінга.
• Деколи життя надто смішне, що ну просто мусиш посміятися.
• Мені шістдесят п’ять, і десь п’ятдесят із тих років я знаю, що бути людиною – то робити вибір, а потому платити рахунки, як вони приходять. Деякі вибори страшенно паршиві, але то не значить, що людина може просто так їх лишити і піти – особливо як та людина має когось, хто від неї залежить і сам не дасть собі ради. В таких випадках просто мусиш зробити найліпший вибір, а далі за нього платити.
• Проблема з невинністю в тім, що ти так чи так лишаєшся з правдою.
• Час – то також протока, знаєте, як та, що між островами й материком, але єдиний пором, що її перетинає, – то пам’ять, і вона як корабель-привид – якщо хочеш, шоби вона пропала, з часом так і буде.
🌒 "Я ж просто стара баба з пакосним характером і ше пакоснішим язиком, але таке вже буває, коли в тебе пакосне життя"
🌒 "Інколи, щоб вижити, доводиться бути гоноровою сукoю, - каже вона. - Іноді бути сукoю - єдине, що жінці лишається"
🌒 Заможна Віра Донован загадково помирaє у власному маєтку. В її вбивcтві підозрюють Долорес Клейборн, яка вже тридцять років працює домогосподаркою у Віри, адже це не перша таємнича смeрть, що пов'язана з Долорес
🌒 Ця книга це сповідь, розмова по душах, щира розповідь пані Клейборн. Доля не жаліла цю жінку, життя було до неї жорстоке. Але не так просто зламати цю панянку. Вона робить все можливе, аби вижити, аби влаштувати майбутнє своїм дітям. Терпляче тягне своє ярмо, як і міліони таких же жінок по всьому світу. Але колись її терпець увірвався. "... всьо, шо я зробила, я робила з любови...любови, яку фактична мама має до своїх дітей. То найсильніша любов, шо є на світі, але й найсмертоносніша. Нема такої cуки на світі, як мама, шо боїться за своїх дітей."
🌒 Маємо тут нетипового Кінга. Ніяких містичних і потойбічних чудовиськ. Всі жахи цілком реальні, життєві. Цей Кінг про стосунки між людьми. Але автор так глибоко копає, так тонко відчуває людську натуру, що книга не викликає нічого, крім захвату! Спершу трохи заважала говірка, але коли я її розпробувала, то зрозуміла, яких кольорів вона додає персонажу. Книга складна морально. Тут підіймається безліч важких соціальних тем. Але вона дійсно змушує задуматись, дещо переоцінити
"Долорес Клейборн" — це потужна історія, що досліджує людські стосунки, але легкий стиль Кінга іноді знижує емоційний вплив оповіді. Це справді цікава книга з чудово прописаними персонажами, зокрема головною героїнею, яка викликає співчуття. Проте, у поєднанні з відсутністю динаміки, події іноді виглядають одноманітно.
Несприятливі обставини, в яких опиняється Долорес, створюють напружену атмосферу, проте, попри громіздкі елементи, вона не є особливо страшною. Сюжет прогресує повільно, і цьому бракує гостроти, що дозволило б заглибитися в психологічні аспекти героїні. Судячи з цього, "Долорес Клейборн" залишається цікавим прочитанням для тих, хто шукає більше драми, ніж жахів. Тим не менш, для мене ця книга залишила змішане враження.
