Мізері

«Мізері» Стівена Кінга — книга, в якій немає привидів 👻, надприродних істот, монстрів чи навіть клоуна з «Воно» 🤡
Але це не робить її менш страшною. Адже найжахливіше зло тут — людина. Людина, яка здатна на такі речі, що кров стигне у венах.

Пол Шелдон, успішний письменник, потрапляє в автомобільну аварію. Знаєте, хто його рятує? Енні Вілкс, його «найпалкіша шанувальниця». Але не поспішайте радіти, сподіваючись на щасливий фінал.

Після того як Пол приходить до тями, він розуміє, що Енні не просто доброзичлива рятівниця. Вона — психопатка, яка не збирається його відпускати. Він потрапив у пастку, і тепер єдиний шанс вижити — це зібрати всі свої фізичні та психологічні сили, щоб витримати її гру і знайти спосіб перехитрити маніячку.

Попри те, що майже всі події відбуваються в одному замкненому просторі, історія тримає в напрузі до останньої сторінки. Чим далі читаєш, тим більше ловиш себе на думці: «Що ж надумає ця схиблена жінка цього разу? І чи може бути щось ще гірше?».

Ця книга — доказ того, що найжахливіші монстри не завжди ховаються у темряві. Іноді вони живуть поруч із нами, під маскою звичайної людини.

Який можна зробити висновок : немає більшого монстра, ніж людина.

Шелдон-один з найпопулярніших письменників,котрого прославили романи про таку собі Мізері Честейн. По завершенні чергової книги,якою письменник ,так скажемо, завершує історію,чоловік попадає в аварію. Рятує його жінка на ім‘я Енні Вілкс,котра є його «фанаткою номер один» і буквально переслідує письменника. Чим обернеться цей порятунок і лікування у відлюдному будинку фанатки-читайте у книзі .

Офігєзно. Я не втомлююся дивуватися таланту Кінга. Цього разу це була дещо інша історія.

Тут немає сімейних відносин, соціального булінгу , того шо ми звикли бачити в більшості книгах короля жахів.

За те тут є залежність. Маніакальна і хвора. І неперевершена у відсутності рамок.

Я капець як переживала за головного героя при кожній його …спробі вийти з ситуації (з усіх сил мінімізую спойлери).

Доречі. Це той випадок коли чітко видно хто хороший хто поганий. Немає розмиття і вивертання чорних сторін. Фактично все що є темне і гидке воно одразу на прверхні.

Взагалі тема фанатів і їх кумирів дуже цікава. Відомо дуже багато випадків дурних наслідків фанатизму по типу самогубства вбо навпаки вбивства свого кумира,щоб він не дістався нікому. Ця книга яскравий тому приклад.

Доречі те,що головний герой письменник, дає причину допустити що деякі його якості Стівен списав з себе,і це,місцями,помітно.

Сподобалося знайомство з трохи іншим Стівеном.

Відкладала цю історію на «потім» довгий час, бо відштовхувала чомусь назва.Та книга виявилась крута, легко читається,не гидка і до останнього тримає в напрузі адже фінал може виявитися, знаючи Кінга, яким завгодно

'Мізері' - стала моїм першим знайомством з творчістю Стівена Кінга, і це вражаючий досвід. Я постійно сиділа в напрузі з відкритим ротом і перехопленим диханням місцями, не могла відірватись. Психологічна глибина і непередбачуваність сюжету тримали мене в захваті до останньої сторінки. Це справжній шедевр, який підтвердив чому кіно вважається королем жанру трилера. Рекомендую всім, хто шукає дійсно захопливий психологічний роман.