Знищ мене (книга 1)

Вкотре переконалася, що мені деякі книги не варто перечитувати. Вони вже не є актуальними, бо не несуть ні емоцій, ні важливих думок, ні хоч якогось відпочинку. Але я знову повелася на розголос навколо цього перевидання і вирішила ризикнути (спойлер: ризик не виправдав себе).

Вперше я читала цю книгу у 2013 році і з того часу пам'ятала тільки те, що в книзі дуже специфічний стиль: занадто багато пафосних метафор та епітетів. Було враження, що я читаю щоденник постійно страждаючої дівчинки-емо і від цього страждаю я.

Якщо відкинути весь оцей своєрідний стиль з повторюванням, підкреслюваннями або закреслюваннями фраз, то від історії майже нічого не залишиться. Світ, в який ми потрапляємо, змальовано декількома фразами тому не чекайте хоч якихось логічних пояснень силам які побачите; події здебільшого відбуваються так хаотично, що важко зрозуміти чи з попередньої сцени пройшло три хвилини, а може три дні. Варто також згадати про шаблонність абсолютно всіх героїв, але цей пункт я не відношу до великих мінусів книги, бо можливо у 2011 році вони були чимось новим і неординарним. Але зараз мега сильна, сексуальна та приваблива героїня на яку западають всі гарні хлопці, то вже старезний і не цікавий прийом.

Колись я прочитала три частини цього циклу, але наразі він не дає мені нічого окрім тренерування у закочуванні очей, бо для мене він застарілий як сюжетно так і за виконанням. А може він просто нагадує мені яка я стара😅.

Як на мене, ця історія буде ідеальною для тих, хто тільки знайомиться з підлітковими антиутопіями, або для прихильників жанру.

Приємно здивована тим, наскільки мені зайшла ця книга. Чомусь були сумніви, що може бути прям вау, але саме так і відчувається - я в захваті!

Так, вона більш підліткова (головній героїні 17 років), але дуже сподобався особливий стиль авторки - деякі слова чи речення у неї перекреслені, а інші фрази повторюються декілька разів поспіль, що підсилює враження. Ну а хімія між головними героями - це щось! Обожнюю, коли авторки романтичних книг заходять з ніжності й простої приязні між героями, це так мило і чуттєво, моє серденько завмирає на кожній сцені, де присутні ці двоє.

Ну і постапокаліпсис, тоталітарна держава (дуже схоже, що надихались совком) в якості великого зла і звісно ж, хороші = опір. Тут лише зав'язка всієї історії, бо це перша книга великої серії, але приємно, що ксд випускає продовження доволі оперативно.

Якщо ви скучили за антиутопіями з сильними героїнями та суперсилами - вам варто придивитися до цієї серії 🔥
⠀
Я ведуся на книжкові тренди і мені не соромно в цьому зізнатися 😂. Так, інколи світові бестселери можуть мене розчаровувати, проте найчастіше я насолоджуюся читанням і розумію, чому книга така популярна. Власне, так і сталося з серією "Знищ мене".
⠀
Все починається з Джульєтти. 17-річної дівчини, яка відчайдушно потребує любові і обіймів, але все це неможливо через її здатність вбивати і завдавати болю доторком. Прокляття, якого вона не може позбутися і через яке опинилася у закладі для безнадійних цього світу.
⠀
Проте все змінюється, коли у неї нарешті з'являється друг і співкамерник Адам, з яким її пов'язує минуле. Але попереду ще стоїть головне питання, хто він: друг чи ворог.
⠀
Розповідь про мої враження я почну з того, що це було цікаво. Мені подобається читати про життя людей після певного "апокапсису", який стає початком нового світу. В цій серії у нас є світ після знищення природи, і він дуууже похмурий, проте не без інтриг)
⠀
Зізнаюся, першу частину читати було важко. Завжди складно пристосовуватися до нової історії зі своїм окремим світом, правилами та персонажами. "Знищ мене" наповнена розпачем і роздумами Джульєтти, і через це йшла довго.
⠀
Потрібно розуміти, що одна з особливостей книжок Тагере Мафі - це велика увага до внутрішнього світу персонажів. З Джульєттою ми проходимо через багато етапів усвідомлення власної сили і себе. І перші дві частини тільки початок шляху до прийняття.
⠀
Щодо того, що мені не зайшло - нестача емпатії у Джульєтти. Я можу її зрозуміти, фактично свої підліткові роки вона провела у самотності. Але мене дивувало, що навіть потрапивши до СПОЙЛЕР! схожих на себе людей вона все одно закривалася в своїй мушлі відмовляючись приймати допомогу і усвідомлювати, що можливо, не у неї однієї є проблеми.
⠀
Це засмучує, адже хто як не Джульєтта потребує людей поруч, які сприйматимуть її такою, яка вона є. У неї були ці люди, але вона занадто зациклилася на власних проблемах, будучи сліпою до проблем інших.
⠀
Ну і про хороше - кажуть, що третя частина має перевершити дві попередні. Я в це вірю і дуже чекаю 😍