Вкотре переконалася, що мені деякі книги не варто перечитувати. Вони вже не є актуальними, бо не несуть ні емоцій, ні важливих думок, ні хоч якогось відпочинку. Але я знову повелася на розголос навколо цього перевидання і вирішила ризикнути (спойлер: ризик не виправдав себе).
Вперше я читала цю книгу у 2013 році і з того часу пам'ятала тільки те, що в книзі дуже специфічний стиль: занадто багато пафосних метафор та епітетів. Було враження, що я читаю щоденник постійно страждаючої дівчинки-емо і від цього страждаю я.
Якщо відкинути весь оцей своєрідний стиль з повторюванням, підкреслюваннями або закреслюваннями фраз, то від історії майже нічого не залишиться. Світ, в який ми потрапляємо, змальовано декількома фразами тому не чекайте хоч якихось логічних пояснень силам які побачите; події здебільшого відбуваються так хаотично, що важко зрозуміти чи з попередньої сцени пройшло три хвилини, а може три дні. Варто також згадати про шаблонність абсолютно всіх героїв, але цей пункт я не відношу до великих мінусів книги, бо можливо у 2011 році вони були чимось новим і неординарним. Але зараз мега сильна, сексуальна та приваблива героїня на яку западають всі гарні хлопці, то вже старезний і не цікавий прийом.
Колись я прочитала три частини цього циклу, але наразі він не дає мені нічого окрім тренерування у закочуванні очей, бо для мене він застарілий як сюжетно так і за виконанням. А може він просто нагадує мені яка я стара😅.
Як на мене, ця історія буде ідеальною для тих, хто тільки знайомиться з підлітковими антиутопіями, або для прихильників жанру.
Книга, яку я вперше читала у 2018 році й тоді вона мені сподобалась, я чекала продовження, але є одне але... На той момент мій багаж дистопій, ромфентезі, фентезі та й фантастики загалом був набагато меншим, ніж нині, тому і враження різняться.
Що ми маємо?
Світ, який вже на грані: кліматичні катастрофи, зникнення різноманіття тварин та рослин, проблеми з їжею для населення та інше. Не дуже весела перспектива.
Але в цій реальності живе наша головна героїня, Джульєтта, яка має цікаву особливість – доторк її шкіри спричиняє пекельний біль та смepть. Мати таку "зброю" буде цікаво багатьом, тож дівчина потрапляє в коло уваги лідера "правлячої верхівки".
Джульєтта не сприймає себе, вважає монстром, до певного моменту, коли станеться поворот в її історії, коли з'явиться хтось, хто здатен торкатись її і вижити, ба більше, не відчути нічого особливого – жодного болю, жодних страждань...
Як читалось?
Загалом досить бадьоро, беручи до уваги те, що тут всього 256 стрінок. Перші 20 розділів були цікавими, бо ми розбираємось в новому світі, знайомимось з персонажами, отримуємо зав'язку, але потім історія просідає, починають вилазити недолугі порівняння, зайві описи і сюжет фактично зупиняється, ми з героями "топчемося на місці", хоча насправді вони весь час кудись біжать. А от все найцікавіше відбувається після 200 сторінки, от там стає прям 🔥
Що не сподобалось?
⏩️ Головна героїня попри свій юний вік якось забагато тупить, проявляє нездоровий максималізм і готова бити себе лівою п'яткою у груди, що вона буде голодна, обірвана і нещасна, але тільки не співпрацюватиме з "ворогом" (чого вона взагалі так вирішила?)
⏩️ Любовна лінія якась трохи недолуга, але я підозрюю, що в другій частині нас чекають зміни
⏩️ Описи, які вводять в оману, наприклад, "... я одягнена в сукню кольору мертвого лісу й старих консервних бляшанок" (спойлер, вона зелена, а про який колір подумали ви?)
⏩️ Світ прописаний слабо, замало деталей, можливо це зміниться далі 🤷🏼♀️
Проте, плюси теж є:
⏩️ Суперсили – це дуже цікавий момент, очікую більше деталей далі, але зі старту вже круто 🔥
⏩️ Фінал. Розказати без спойлерів не вийде, але дійсно фінал досить потужний і попри всі нюанси я буду читати далі
⏩️ Світ. Про нього сказано дуже мало, але те, що нам відкривають може бути дуже крутим (ви ж пам'ятаєте, я люблю антиутопії)
⏩️ Мені сподобались другорядні персонажі, тут вони "тащать", а ще мені здається, що головний антагоніст не такий вже й антагоніст 🤔
Отож, книга для мене поки на 3.5 з 5, але має шанси стати краще далі, тому продовжу знайомство.
Приємно здивована тим, наскільки мені зайшла ця книга. Чомусь були сумніви, що може бути прям вау, але саме так і відчувається - я в захваті!
Так, вона більш підліткова (головній героїні 17 років), але дуже сподобався особливий стиль авторки - деякі слова чи речення у неї перекреслені, а інші фрази повторюються декілька разів поспіль, що підсилює враження. Ну а хімія між головними героями - це щось! Обожнюю, коли авторки романтичних книг заходять з ніжності й простої приязні між героями, це так мило і чуттєво, моє серденько завмирає на кожній сцені, де присутні ці двоє.
Ну і постапокаліпсис, тоталітарна держава (дуже схоже, що надихались совком) в якості великого зла і звісно ж, хороші = опір. Тут лише зав'язка всієї історії, бо це перша книга великої серії, але приємно, що ксд випускає продовження доволі оперативно.
