Ця книга цікавіша, адже тут події починають набирати більших обертів. Є досить цікаві моменти із взаємодії героїв. І закінчується так, що скоріше хочеться взяти наступну частину

Я обожнюю серію «Знищ мене», але довго відкладала цю книгу, бо просто не хотіла прощатися з героями, які так полюбилися мені. Та зрештою вчора я здалася і проковтнула цю крихітку, а потім засинала з усмішкою на обличчі ? «Повір мені» — це справжній подарунок для всіх, хто пережив з Джульєттою та Аароном шалену емоційну гойдалку попередніх книг і, так само як і я, хотів зазирнути у світ після «щасливого кінця». Мої булочки — Джульєтта та Аарон — показані у цій новелі у новому світлі. Вона — молода лідерка, яка намагається поєднати кохання та відповідальність, зберегти баланс між силою й людяністю. Він — харизматичний, складний, часом надмірно суворий, але безсумнівно відданий. Їхня взаємодія — це суцільний контраст: ніжність переплітається з сумнівами, жарти з ревнощами, а моменти довіри — з новими випробуваннями. Саме ця динаміка робить історію живою: герої не ідеалізовані, вони сваряться, сумніваються, але завжди знаходять шлях одне до одного❤️ Сюжет розгортається довкола підготовки до весілля Джульєтти та Аарона, і здавалося б, що може бути простішим? Та Мафі вміє навіть у романтичному «після» створити дрібку драми: відновлення світу, обов’язки лідерів, відповідальність перед іншими людьми стають новими бар’єрами для їхнього щастя. Авторка показує нам не ідеальне кохання, а справжнє, яке вимагає зусиль і компромісів. Втім, тематика новели глибша, ніж може здатися: це історія про довіру, про боротьбу зі страхами, про пошук стабільності у світі, де завжди є виклики. Авторка порушує питання того, що означає «бути разом» не тільки в моменти пристрасті, а й у буденності, з усіма її проблемами та непорозуміннями. Як завжди, майстерність Тагере Мафі вражає: вона показує емоції героїв так щиро й детально, що я буквально проживала їхні сумніви, образи, кохання і ніжність. Я сміялася з жартів Кенджі, сумувала разом з Аароном і відчувала безмежне щастя Джульєтти. «Повір мені» — це ніжна й відверта (не дарма там є позначка 18+) фінальна «крапка» в циклі «Знищ мене». І я щиро раджу вам цей цикл до прочитання?

Це мій гілті-плежа) Розумію, що доволі простий янг-едалт, але вже так прикипів до цих персонажів, що читаю наступні книги автоматом. І вони мені подобаються

«Знайди мене» — це емоційна мозаїка з двох новел «Затіни мене» та «Звільни мене», які відкривають перед читачем глибші пласти характерів та внутрішніх переживань героїв із всесвіту «Знищ мене». Тагере Мафі вкотре доводить, що уміє не лише писати динамічний сюжет, а й тонко проникати у внутрішній світ своїх персонажів — навіть тих, хто в основній серії залишався трохи в тіні. У цих новелах головний фокус на Кенджі Кішімото, чию постать тут нарешті видно не лише як дотепного друга з жартами «на випадок апокаліпсису», а й як глибоку та уразливу людину. ~ У «Затіни мене» Кенджі проходить через внутрішній конфлікт: намагається бути опорою для Джульєтти, водночас приховуючи власні тривогу, розгубленість і біль. Його гумор — це щит, і в цій новелі ми виразно бачимо, як Кенджі важко тримати його на собі, коли все навколо руйнується. У «Звільни мене» Кенджі отримує більше простору для самовираження — і не лише як боєць, а як хлопець, здатний кохати, сумніватися й втрачати контроль. Його взаємодія з Назірою додає нової глибини як йому, так і всьому емоційному тлу історії. Це не просто романтична лінія — це пошук себе, бажання бути побаченим, прийнятим, навіть коли здається, що весь світ тримається на твоїй усмішці. Та й саму Назіру ми пізнаємо краще. ~ Теми, які порушує Мафі в цих новелах, — самотність, ідентичність, потреба в емоційній безпеці — складні й болючі, але звучать щиро й пронизливо. Авторка майстерно передає внутрішні монологи, емоційні зриви та навіть ніяковість, не вдаючись до пафосу. У цих новелах Кенджі відкривається з нового боку — з сумнівами, з болем і маленькими надіями, які проростають попри все. «Знайди мене» — це емоційне доповнення до основної серії, власне, як і попередні новели. Тут менше вибухів і більше внутрішнього світла, яке з’являється тоді, коли хтось нарешті наважується бути собою? Ну і Кенджі... Це ж просто моя булочка з корицею❤️ Дуже, ну дуже рекомендую до прочитання? Особливо, якщо ви тільки почали читати основні книги серії "Знищ мене".

Це була найемоційніша з трьох частин! Мої відчуття просто виходили за берега, стрибаючи від болю до розчарування, потім до гніву і спантеличення, обурення від вчинків декого, потім знов до болю, а далі до захоплення та ейфорії. Я не знаю, що відчувати до героїв. З одного боку, мені було дико шкода Адама, бо авторка жорстока до нього і я дуже сподіваюсь, що далі все буде краще. Водночас я просто в невимовному захваті від того, як нам розкривають Варнера, його вчинки і їхні причини, його почуття, емоції. Нам показують хто він насправді і чому він той, ким є. Джульєтта нарешті теж стає собою і вилазить зі своєї мушлі, приймає себе такою, якою вона є. Кенджі -то окрема любов, як і раніше, то мій улюблений персонаж. Це просто максимально крутий друг, сильна людина і я щиро захоплююсь ним. Багато подій мене змушували просто сидіти і дивитись у стіну, не розуміючи як так... Цю частину мені найважче оцінити, бо з однієї сторони вона просто змусила мене стільки відчути і пережити, а з іншої саме фінал мене дуже розчарував. Наче авторка просто скомкала завершення і впхала в декілька розділів. Мені було мало, хотілось, щоб закінчення було більш вибуховим, яскравим і розписаним. Але маємо, шо маємо. Я безсумнівно буду чекати на наступні частини, бо все таки я полюбила цей цикл та героїв, але сподіваюсь, що надалі таких от кінцівок ми не побачимо.

"Ми нічого не повинні робити, щоб померти. Ми можемо ховатися в шафі під сходами все життя, але смерть все одно нас знайде" І знову я закохана. Тепер я вважаю, що перша книга була слабкою в порівнянні з цією. Стільки емоцій я давно не переживала. Це той випадок коли я проживала кожну емоцію разом з Джульєттою. Переживала за персонажів, їхні відносини і сміялась вголос з жартів Кенджі. Він неймовірно харизматичний і взагалі крутезний персонаж. Ще більше розкрились персонажі, особливо Аарон і Кенджі. Да і загалом в цій частині ми набагато більше дізнаємось про все, що відбувається. Я просто не могла відірватись від читання, це було неймовірно захопливо і динамічно! Мене звичайно час від часу підбішує головна героїня, але я постійно нагадую собі, що їй всього 17 і вона довго пробула в ізоляції. Хоча мені дуже сподобалось, як вона виросла за цю книгу, як міняється її характер, і як вона потроху набирається впевненості в собі. Сюжетні повороти були просто ВАУ! Такого я не очікувала, хоча спойлерів набралась давно і багато. Це знов таки ввійде в найкраще прочитане мною за рік. Фінал змушує просто жадати скоріше взятись до прочитання наступної частини.

"Просто розгорнувши книжку, я могла на кожній сторінці спостерігати історії, які стікають кров'ю. Спогади вигравіювані на папері. Я жила між сторінками книжок. Не маючи живих людських стосунків, я укладала союзи з паперовими образами. Я відчувала любов і втрату з оповідей, вичитувала їх з історій. Мій світ - це переплетена павутина слів, нанизаних кінцівка до кінцівки, кістка до сухожилля, думки до образів - усе разом. Я складаюся з літер, образів, сформованих у речення, чиїхось дотепних вигадок." Це просто ВАУ! Я ще не читала чогось подібного. Авторка дуже вміло використовує мовні засоби. Її стиль письма вражає! Ти наче не читаєш, а проживаєш кожну сторінку, кожну емоцію разом з героїнею, поринаючи в її емоції, почуття, біль який вона відчуває. Ці закреслені речення, то щось незвичне, що допомагає ще більше зрозуміти головну героїню. Книга вражає своєю емоційною глибиною і непередбачуваним сюжетом, який тримає в напрузі до самого кінця. Захопливі, унікальні персонажі, протистояння, розвиток відносин між героями - це все викликало в мене купу емоцій. Я була в такому захваті від того як гарно пише авторка, що хотіла виділити буквально кожний рядок в книзі, але десь на половині вирішила перестати і просто насолоджуватись. Я проковтнула книга за трошки більше ніж день, якщо б не справи, то я б читала не відриваючись. Не знаю, як втрималась, щоб не почати читати другу частину. Хоча впевнена, вона не буде чекати довго свого часу.

Одна з найулюбленіших книг. Атмосфера - похмура, але для цього світу підходить ідеально. Події описані дуже добре, все зрозуміло. В деяких моментах героїня дуже дратувала своєю поведінкою, проте не часто. Красиве оформлення і шрифт в цій серії . Якщо ви дивилися серіал "Сотня" і він вам сподобався, обов'язково прочитайте книгу "Знищ мене".