Це мій гілті-плежа)
Розумію, що доволі простий янг-едалт, але вже так прикипів до цих персонажів, що читаю наступні книги автоматом. І вони мені подобаються
Анонім
«Знайди мене» — це емоційна мозаїка з двох новел «Затіни мене» та «Звільни мене», які відкривають перед читачем глибші пласти характерів та внутрішніх переживань героїв із всесвіту «Знищ мене».
Тагере Мафі вкотре доводить, що уміє не лише писати динамічний сюжет, а й тонко проникати у внутрішній світ своїх персонажів — навіть тих, хто в основній серії залишався трохи в тіні. У цих новелах головний фокус на Кенджі Кішімото, чию постать тут нарешті видно не лише як дотепного друга з жартами «на випадок апокаліпсису», а й як глибоку та уразливу людину.
~
У «Затіни мене» Кенджі проходить через внутрішній конфлікт: намагається бути опорою для Джульєтти, водночас приховуючи власні тривогу, розгубленість і біль. Його гумор — це щит, і в цій новелі ми виразно бачимо, як Кенджі важко тримати його на собі, коли все навколо руйнується.
У «Звільни мене» Кенджі отримує більше простору для самовираження — і не лише як боєць, а як хлопець, здатний кохати, сумніватися й втрачати контроль. Його взаємодія з Назірою додає нової глибини як йому, так і всьому емоційному тлу історії. Це не просто романтична лінія — це пошук себе, бажання бути побаченим, прийнятим, навіть коли здається, що весь світ тримається на твоїй усмішці. Та й саму Назіру ми пізнаємо краще.
~
Теми, які порушує Мафі в цих новелах, — самотність, ідентичність, потреба в емоційній безпеці — складні й болючі, але звучать щиро й пронизливо. Авторка майстерно передає внутрішні монологи, емоційні зриви та навіть ніяковість, не вдаючись до пафосу. У цих новелах Кенджі відкривається з нового боку — з сумнівами, з болем і маленькими надіями, які проростають попри все.
«Знайди мене» — це емоційне доповнення до основної серії, власне, як і попередні новели. Тут менше вибухів і більше внутрішнього світла, яке з’являється тоді, коли хтось нарешті наважується бути собою😌 Ну і Кенджі... Це ж просто моя булочка з корицею❤️
Дуже, ну дуже рекомендую до прочитання👌 Особливо, якщо ви тільки почали читати основні книги серії "Знищ мене".
Анонім
Це була найемоційніша з трьох частин!
Мої відчуття просто виходили за берега, стрибаючи від болю до розчарування, потім до гніву і спантеличення, обурення від вчинків декого, потім знов до болю, а далі до захоплення та ейфорії.
Я не знаю, що відчувати до героїв.
З одного боку, мені було дико шкода Адама, бо авторка жорстока до нього і я дуже сподіваюсь, що далі все буде краще. Водночас я просто в невимовному захваті від того, як нам розкривають Варнера, його вчинки і їхні причини, його почуття, емоції. Нам показують хто він насправді і чому він той, ким є.
Джульєтта нарешті теж стає собою і вилазить зі своєї мушлі, приймає себе такою, якою вона є.
Кенджі -то окрема любов, як і раніше, то мій улюблений персонаж. Це просто максимально крутий друг, сильна людина і я щиро захоплююсь ним.
Багато подій мене змушували просто сидіти і дивитись у стіну, не розуміючи як так...
Цю частину мені найважче оцінити, бо з однієї сторони вона просто змусила мене стільки відчути і пережити, а з іншої саме фінал мене дуже розчарував. Наче авторка просто скомкала завершення і впхала в декілька розділів.
Мені було мало, хотілось, щоб закінчення було більш вибуховим, яскравим і розписаним. Але маємо, шо маємо.
Я безсумнівно буду чекати на наступні частини, бо все таки я полюбила цей цикл та героїв, але сподіваюсь, що надалі таких от кінцівок ми не побачимо.
Анонім
