Ірина Вільде

Мені надзвичайно подобається, що нарешті почали надавати достатньо уваги прозі українських авторок. Збірка класна, можна відкрити для себе різних авторок і зрозуміти, як жилося нашим українським жінкам у різні епохи.

Максимально раджу!

Цікавий роман. У кожного з багатьох героїв є своя історія, яка розвивається поступово.
Також підіймається тема комунізму, я цей момент пролиснула.
Загалом не дивлячись на кількість сторінок читається легко

Мені дуже сподобалася ця книга. Прочитала її вдруге (перший раз читала 20 років тому, коли навчалася в інституті). Зараз з висоти нового життєвого досвіду образи героїв бачаться зовсім по-іншому. Мені сподобалося, що в романі представлені різні за характером, світоглядом жінки, що авторка відстоює феміністичні погляди. Взагалі, хоч книга написана століття тому, вона легко читається і викликає аналогії з нашим сьогоденням...

Катерина, перша донька у сімʼї, не обдарована красою, але має гострий розум. Однак, це не допомагає їй уникати дурних вчинків. Про Софію нічого сказати не можу, її мало згадували у творі.
Ольга сподобалась мені більше за Катерину: трошки наївна, але порядна, вона хоче знайти роботу та бути незалежною. Неля сподобалась ще більше: її доля не щадить, та і вона не обирає легких шляхів.
Слава - моя улюблена сестра, вона знає чого хоче, добивається свого, дуже мила дівчина та має чудову історію кохання, яка під кінець тому не виглядає настільки райдужно. З головних дійових осіб залишаться Теофіл, Суліман, Бронко, який є найадекватнішим з них, але не без нюансів
Читала книжку дуже дозовано, від 30 до 120 сторінок на день. На початку було дуже важко, багато діалектів, дивної побудови речень у діалогах, багато персонажів/персонажок, було важко зрозуміти, що до чого. Головний мінус цієї книги для мене в тому, що занадто багато часу було приділено стороннім людям. Навіть на похороні, коли я хотіла побачити згуртованість сімʼї в період горя або навпаки, нам показували діалоги якихось людей, не зрозуміло для чого
У другій половині книги мені почало дуже
подобатись, набагато легше сприймався текст,
стало більше сестер, та й читати було цікавіше. До кінця книжки нам розкрили характери майже всіх персонажок/персонажів, окрім Софії, що дивно, як по мені, обсяг книги дозволяв це зробити. Також мені дуже сподобалась атмосфера роману, опис будинків та речей. Прекрасно показаний оунівський рух та молодих людей, які боряться за свої права

Перший том роману Ірини Вільде "Сестри Річинські" захоплює з перших сторінок, занурюючи читача в складну та багатогранну реальність західноукраїнської Галичини першої половини 20 ст. Ця частина могла б називатися "Бронко Завадка і трошки сестри Річинські". Безсумнівно, я розумію історичний контекст, в якому він був написаний, і той факт, що в умовах того часу, коли твір побачив світ, він не міг не бути певною мірою пристосованим до вимог соціалістичного реалізму. Але навіть з урахуванням цього, мені важко змиритися з тим, що в центрі історії, яка повинна була б зосереджуватися на головних героїнях, фактично опиняється чоловічий персонаж — Бронко Завадка.

Можливо, це пов'язано з тим, що роман написаний на зламі епох, і тому більшою мірою розповідає про трансформацію суспільства, а не про особисті долі. Така картина цілком відповідає історичному контексту: Перша світова війна, польська окупація, буремні зміни в українському суспільстві. Тому мені здається, що цей роман більше нагадує широкоформатний пейзаж епохи, ніж класичну сімейну сагу.

Життя родини Річинських, що змушена зіткнутися з реальністю після раптової смерті батька та голови родини — священника Аркадія Річинського, стає центральною темою першого тому. Відчуття нестабільності, викликане смертю батька, який виявився банкрутом, привносить глибоке випробування для матері Олени і п'яти дочок, які не були підготовлені до суворого реального життя. Тепер їм доведеться навчитись виживати, вперше зіткнувшись із ситуацією, коли гроші та соціальний статус більше не гарантують їм безтурботного існування.

Про попередні покоління родини Річинських ми дізнаємося вкрай мало, лише стільки, щоб не виникло відчуття порожнечі в їхньому родоводі. А от дитинство сестер — ще більшою мірою залишається загадкою. Що саме сформувало їх такими, як вони є на момент описаних подій? Це питання залишається відкритим, і навіть не маючи чіткої відповіді, я не можу не захоплюватися тим, як Вільде вміло й майстерно тримає інтригу, занурюючи нас у життя героїнь через їхні відносини з іншими персонажами та через їхні переживання в контексті буремної епохи. Можливо, це і є основною метою першої частини — створити полотно, яке поступово дозволить нам розкрити деталі у наступних томах.

Тим не менш, Вільде пише майстерно. Кожен розділ, кожна сцена, попри зовнішню лінійність сюжету, захоплюють і не відпускають. Персонажі роману надзвичайно багатогранні і неоднозначні, вони є продуктами своєї епохи, на яких впливають події, що відбуваються навколо них. Роман безумовно заслуговує на увагу, хоча особисто мені хочеться побачити більше розвитку образів сестер Річинських у наступних томах.

Шалені авторки — це добірка текстів від неймовірно талановитих українських письменниць🇺🇦
⠀
Тут ми знайомимося із надзвичайно сильними творами різних епох не схожих між собою за стилем, естетичною складовою і гумором. Але є у них спільне — важка жіноча доля.
⠀
В добірці ми зустрінемо і класичні, і сучасні історії. Також побачимо, що і в епоху Марії Маркович (Марко Вовчок), і в теперішні часи Оксани Забужко жінки — це про силу і міць.
⠀
Жінки ще з давнини хотіли бути незалежними і коханими, прагнули змінити світ на краще.
⠀
І таки змінили!
⠀
Прочитавши книгу, неможливо не замислитися над тим, яку ж важку роботу проробили жінки минулих століть. Бо зараз ми дійсно рівні!
⠀
Кожна історія важка. Кожну пропускаєш через себе і проживаєш її разом із ГГ.
⠀
Видавництво Віхола чудово попрацювало для того, щоб ми з вами змогли познайомитися із такими важливими патріотичними текстами!
⠀
Я раджу читати її не тільки дівчатам, а і чоловікам також! Бо кожен знайде тут щось для себе!
⠀
А ще дуже важливо, що книжка підготовлена у співпраці з yuotube каналом «Шалені автор(к)и», туди також раджу зазирнути😉

“Сестри Річинські” - це класична сімейна сага.
Неперевершений роман, написаний Іриною Вільде.

Чому його варто читати?

1. В романі яскраво відображений устрій в першій половині 20століття. Починаючи від опису побуту до прав жінок. Про їх настрій, думки, світогляд.
2. Історія кожної сестри, а їх - п’ять, ілюструє 5 різних особистих шляхів. Кожна із сестер має свою бачення щастя та успіху, за яким слідує.
3. І. Вільде створила яскравих героїнь, часом вони дратують, часом їх хочеться щиро пожаліти. Проте вони “живі”, ти віриш у їх слова та дії.
4. В українській літературі достатньо романів та оповідань про село. Міських романів, а тим більше, де головні героїні жінки не так багато.

Незважаючи на чималий об’єм роману, читається достатньо швидко та захопливо.

Збірка яка запалила в мені вогонь. Бо прочитавши ці твори, зрозумівши суть, важко не переоцінити своє життя. Жінкам завжди було важко, жінок недооцінювали, жінок не вважали рівними з чоловіками. Але, жінки мудріші, винахідливіші та міцніші.

Збірка творів двох століть. Різні письменниці. Різні стилі. Але простежується закономірність - важка жіноча доля.

Та попри це, у творах відображається ще дещо. Половина проблем жінок створена іншими жінками. Матерями, подругами, сусідками. Чомусь усім потрібно дати пораду. Усі знають як краще, питання тільки - для кого?😅

Інша половина проблем це стереотипи та гендерна нерівність. Жінка комусь щось повинна🤨Зберігати честь, чистоту, вірність і бла-бла-бла🙄 Наразі, я розумію, яку велику роботу над собою і світом зробили жінки. Бо читаючи цю книгу, відчуваю наскільки зараз ми стали вільнішими та рівними.

Не можу сказати, що усі твори було легко читати, та вони мені сподобалися. Але, я відкрила для себе письменниць з творчістю яких продовжу знайомитися й надалі.

Чудова книга, події якої розгортаються на території Румунії на тлі складних історичних подій.

Цей період завжди був для мене цікавий, тому я в захваті читала кожну сторінку. Книга про те, як становилась одна особистість, який вплив на неї мали різні ідеї, погляди, групи. ЇЇ кохання, навчання, зростання - дуже цікава історія. Дізналась про цю книгу ще під час навчанняв університеті, конкретно її порадив викладач літератури як такУ, що є показовою для творчості тієї доби та цієї авторки. І я не помилилась, дослухавшись до рекомендації! Тут чудово розгортається і історичне тло, і сюжет, герої розкриваються цікаво та захопливо, кожен в своїй історії.

Хто любить YouTube-випуски "Шалені авторки" - той знає трохи більше про витоки цієї книги, її ідеї, зміст та значення, а не лише про влучний неймінг!

Під одним корінцем цієї книжки зібрався цілий всесвіт української прози, а саме нашого неймовірно талановитого жіноцтва, передмова Віри Агеєвої, проникливі та глибоко психологічні твори плеяди українських письменниць ХХ і ХХІ століть! Це просто шалена концентрація жіночого духу і письменницького хисту, яким треба вміти насолодитися... "Пити", як солодкий нектар 🐝, занотовувати окремі цитати ✍️, як глибокі чуйні одкровення думки та писаного слова...

Ця книга ваш щасливий лотерейний квиток у подорож жіночими світами, де ви знайдете для себе власний прихований код і мету!

Антологія. Тексти. Сенси. - це про "Шалених авторок" 🧡

Рекомендую ⭐️, я її зачитала :)

Книга-дорослішання, книга-зростання. Книга, яку варто було б читати не в 32, а в 16.
Тільки дочитавши, усвідомлюєш, як мало було цього в твоїй шкільній програмі з української літератури - оцих прикладів трансформації, яка відбувається у свідомості дівчинки-підлітка, коли вона стає студенткою, а потім зовісм дорослою. Роздуми про дружбу, любов, політику, побудову світу і його очікувань від тебе та твоїх - від світу. І все це ще й в атмосфері Чернівців минулого століття.

Найбільше мене вразила точність метафор, якими авторка описує емоції, сильні, непереборні інколи відчуття. Настільки тонко і влучно! На певних уривках так і хочеться вигукнути "Вона знає!".

Мені було цікаво дізнатися трохи більше про Буковину, і про часи її окупації румунами. Про те яке відношення у румунів було до української мови і загалом до українців на прикладі навчання головної героїні у гімназії. Ну і трошки побутових штук, які мені теж були цікаві.
А ось що мені не сподобалося, головна героїня підлітка і в неї ну дуже підліткові емоції, через які мій здоровий дорослий скептицизм просто не міг прорватися. Бо емоцій було забагато, якщо любов то звісно драматична і на все життя, якщо завинила перед мамою, то одразу мама ніколи не буде більше розмовляти з дочкою. Ну і таких моментів було дуже забагато. І загалом це нормально, але особисто я така дивилася і думала, тобі лише 14 років, знайшла через що перейматися, усі ці дитячі проблеми вони такі мінливі)