Поки Міріам Марголіс радить фанатам всесвіту Гаррі Поттера "подорослішати" і "переступити через це" , я тільки потроху довідуюсь що ж там і як 😅

Я читаю потроху, відкладаю на потім, знову повертаюсь до читання, коли відчуваю потребу відпочити від реальності. На полиці лежить ще одна красуня з неповторними ілюстраціями Джима Кея та Ніла Пакера, а далі доведеться чекати 🙈

Я знаю, що все закінчиться добре, але немалою кров'ю обійдеться перемога

А поки що я розтягую читання цієї неймовірної історії. І не дивлюся фільми, щоб не зіпсувати враження від прочитаного 🤫

Якщо у перших частинах я більш-менш знала, що відбуватиметься, то "Келих Вогню" був для мене повною таємницею

Я була вражена не менше за Гаррі, коли його ім'я вилетіло з Кубка Вогню 😳

Я, власне, була вражена і тому, що існують інші школи магії 🤭

Я хаотично пробігала рядками, щоб швидше вичитати з ким же Герміона піде на бал🤭

Дуже переживала за Гегріда 💔

Загалом, ця книга - суцільні здивування і переживання

І наче все ок, добро перемагає. Гаррі з друзями крок за кроком стають сильнішими чаклунами, здатними здивувати навіть досвідчених майстрів. Але попередні книги по завершенню давали відчуття легкості і спокою, а ця залишила наростаюче напруження. Герої дорослішають і ворог набирається сил 👀

"Справжня дружба" - це книга із серії "Зворушливі книжки". Усі вони мають яскраві ілюстрації і важливий щемкий зміст. А ще аудіосупровід 🎧

❗❗❗Переповідаю сюжет повністю, щоб ви розуміли особливість книги.

"Справжня дружба" розповідає про вигадників кролика і борсучка. Їм ніколи не буває нудно разом. Але одного дня кролик так і не дочекався друга на змайстрованому піратському кораблі. Бо той, як пізніше з'ясувалось, втрапив у сильце і довгий час перебував у лікарні. А звідти повернувся вже без лапки 😔. Кролик не знав, як на це реагувати, тому втік 😳. Звичайно, він же дитина.
Мама пояснила, що борсучок насправді зовсім не змінився. Він такий, як і був, але зараз ще більше потребує кроликової дружби.

Тема важлива, до неї треба підходити обережно, але треба. Дітей треба вчити толерантності ♥️. І не тільки дітей.

Кожен з нас прагне визнання

Хочеться бути почутою, хочеться, щоб тебе побачили справжню, таку, якою не бачить ніхто інший. Іноді таке бажання переростає у комплекси, або змушує створити з себе іншу особистість.

Ванесса і Ніна належать до різних світів, різних соціальних можливостей, але обидві вони прагнуть любові, самоствердження, відчуття потрібності у цьому світі. Обидві оповідачки намагаються викликати у читача жалість до себе, виправдати свої промахи тим, що життя було до кожної з них по-своєму суворим.
Мені подобається цей стиль написання. І хоча деякі повороти сюжету були досить очікуваними, читати все одно було цікаво. І переклад мене потішив. До прикладу, фраза "катюзі по заслузі" така смачна і, на мій погляд, могла б стати епіграфом до цього твору.
Мені подобається, що одні і ті ж сцени подаються з різних точок зору. Так і в житті, ми не завжди розуміємо, чому людина зреагувала саме так, бо не знаємо якою вона бачила цю ситуацію.

Мені подобається, що тут є багато ліній: стосунки між партнерами, батьками і дітьми, братом і сестрою, молодятами, ворогами.
Мені подобається, як показано шалену владу красивого чоловіка над невпевненою у собі жінкою(жінками). Між рядків читалось "не робіть так!"
Мені подобається, що будинок теж є персонажем, таким похмурим, гоноровим і нав'язливим.
Мені подобається фінал, у якому всі отримали по заслузі👌, навіть якщо він дещо ідеалізований, я хочу, щоб саме так усе і було.

Мені НЕ подобається син р***ого олігарха - гидкий бездумний виродок заднього плану, який згадується на початку і в кінці, і ще згадка Ванесси про "анну карєніну" - хотіла здивувати світовою класикою🙄. Ці моменти цілком виправдані, але про них варто знати, щоб не пересмикувало від несподіванки, як мене😬

Після "Смажених зелених помідорів" я не здивувалась величезній кількості героїв і ще більшій кількості їхніх проблем. І фінал був, цілком очікувано, щасливим.

Освальд дізнається про страшний діагноз і вирішує переїхати. У новому місці сонячно і тепло, усі всіх знають, у магазині живе маленька пташка червоний кардинал - життя Освальда суттєво змінюється, аж настільки, що у це важко повірити.

Зазвичай, я такого не люблю але..
Бувають такі періоди в житті, коли дійсно потребуєш казки, де переїзд і щире спілкування вирішують проблеми зі здоров'ям, пташка стає найкращим другом і підтримкою, скалічена дитина починає нове життя у новій родині. І дива трапляються саме тоді, коли вони життєво необхідні.
Мені сподобались і доброзичливі сусіди, які вміють бачити і чути уподобання інших, враховують їх, щоб зробити найкращий подарунок.

Тож раджу читати тим, хто готовий до гепіенду і дуже його потребує♥️

Діти люблять тварин. А ще діти люблять ставити запитання. Та ще й такі, на які батьки довго шукатимуть відповіді🙈.
"Такі, як ми" розповідає про тварин цікаво і невимушено, сучасно, з жартами, ненав'язливо порівнюючи тварин з людиною, бо так цікавіше і зрозуміліше для дітей.
Пояснення стереотипів і стійких словосполучень у кінці кожного розділу також полегшує батькам роботу😉

Чому раджу цю книгу:
Весело і цікаво подані наукові відомості.
Фрази на зразок "ми класні, з нами весело" або "серед лисиць є такий тренд" дуже мотивують дітей до читання і вже подальшу інформацію вони сприйматимуть з більшим бажанням.
Сучасні технології: скануєш зображення тварини і дивишся ролик про неї.
Тварини різні: домашні і дикі, екзотичні і притаманні нашим територіям.
А ще книга дуже естетична🥰 зображення красиві і яскраві.

Тварини наче рекламують себе. Кожна розповідає яка вона класна і , можливо, навіть цікавіша за когось іншого. Згадки про, наприклад , "Енріке з попереднього розділу" викликали безліч емоцій і спогадів у моєї дитини.
Щиро рекомендую. Впевнена, що Ви не пошкодуєте, придбавши цю книгу.