Гадес і Персефона. Книга 1: Доторк темряви

Непоганий роман-фентезі, дуже сподобалось що фентезі написано у наші часі, легкий у читані, приємно читати за чашечкою зеленого чаю💕🫶🏼

«Хочу чогось легкого, емоційного і.. spicy», – подумала я і без сумнівів потягнулася за «Доторком темряви» на моїх поличках, бувши впевненою, що ця книга повноцінно вдовольнить бажанку моєї читацької душі.

І… так і сталося 🙌🏻

Це той самий щасливий випадок, коли, окрім того, що очікування/реальність були ідентичними, книга чітко потрапила мені під настрій. Я жодним чином НЕ чекала отримати глибоку, проблематично нашаровану історію з сотнею відтінків драматизму стосунків. На що власне хочу налаштувати і вас, щоб позбавити можливих розчарувань. Хотіла суміші емоційності та хтивості – отримала й розписалася 🙌🏻

Ще з дитинства я палко прихильна до грецької міфології, тож обожнюю її трактування в сучасній художній літературі. Скарлетт Сент-Клер вирішила створити ретелінг історії пари Гадеса та Персефони, і хоч кардинально нічого нового вона не презентувала [правда, чомусь в авторки боги в своїй істинній подобі щеголяють з рогами, і цей хід мені зайшов 😈], роман читається легко та захопливо.

Так, тут достатньо поверхневості.
Я не раз ловила себе на думці «чому ви чините так? де ваша логіка?!». 
А в деяких сценах взагалі фейспалмила так, що в мене слід на лобі лишився.

But I liked it.

Це тільки 1-ша книга серії про Гадеса та Персефону, але особлива приваба цієї частини в тому, що її абсолютно спокійно можна читати відокремлено, але логічну крапку тут поставлено. Тож жодних обрубаних фіналів з нестерпним очікуванням «а де ж продовження?».

Тому маєте настрій на подібні історії – доторкайтеся до темряви 🖤

Вибачте, але це найгірше, що я читала в цьому році🙃

Я усвідомлювала, що це за книга, не очікуючи на якусь глибину, продуманість світу, деталей і т.д. Ця історія мені потрібна була, щоб розвантажити голову чимось ненапряжним. Такі книги теж мають право на життя й інколи їх варто читати.

Але навіть для такого легкого чтива це погано написано. Наші дівчата-початківиці пишуть значно краще, а це ж книга, яку продають в магазинах за гроші.

Дуже тупі і нелогічні вчинки дорослих людей і богів. За богів подвійне фу, бо вони мали б бути мудрими, проживаючи сотні років, але поводяться, як підлітки.
Персонажі сухі, гг для вирішення проблем все просто падає на голову. Розв’язка всього конфлікту вискочила з кущів.

Авторка на початку повигадувала купу правил для гг і світу загалом, але потім успішно про них сама ж і забула.

Якщо беретесь читати подібне тільки через спайсі сцени, то є книжки, де і це прописано краще.

Плюсик тільки за Гадеса, який тут не виконував роль типового для таких книг аб’юзера, а виявився нормальним чоловіком.
Ще Гермес топ, його б хотілось частіше бачити.

Ще один плюсик за мораль - не можна судити людину за плітками, а треба з’ясовувати самостійно за рахунок спілкування, що і до чого.