Соціальна
Панас Мирний змалював на сторінках цієї драми красивенні краєвиди степів України та тяжку долю українського народу.
Хіба ревуть воли, як ясла повні? Хіба мало тобі мати те, що ти маєш? Хіба не достатньо простого затишного життя з люблячою дружиною та гарними друзями по сусідству. Здавалось, чого ще треба?... Але не для нашого головного героя Чіпки. Доля Чіпки дуже складна. Його не приймало суспільство з малечку, а подорослішавши Чіпка вже й сам не став сприймати його. Панщина, соціальна несправедливість, загострене почуття справедливості зламало нашого героя. Не зміг він справитись з неправдою і занапастив своє життя, життя своєї чарівної дружини Галі, яку любив понад усе і життя своєї матері Мотрі.
Панас Мирний, розкрив цю драму повністю, заглиблюючись у дитинство головного героя. Всі наші біди йдуть звідти. Дорослі негаразди це - дитячі травми. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" - доволі складний твір, який наштовхнув мене на роздуми, ЩО ми, як батьки, можемо дати нашим дітям.
Тож наша задача зараз, виховати нове суспільство. Здорове, розумне, освічене і головне з любов'ю до свого краю!
Протягом майже двадцяти років я чула від знайомих, що «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — це приклад класичної української літератури, яка лише відбиває охоту її вивчати. Мовляв, і твір надто драматичний, і часи інші, і тема не актуальна та й проблеми вже не ті.
Вперше я прочитала цей роман влітку перед 10 класом. Зараз, вдруге — у форматі аудіокниги. І знову залишилася в захваті.
Панас Мирний — один із моїх улюблених українських письменників. Він майстерно пише соціально-психологічні романи (роман «Повія» ще одна моя велика літературна любов), розкриваючи внутрішній світ героїв: їхні страхи, мрії, внутрішню боротьбу, поневіряння, психологію поведінки. Саме ця уважність до душевного стану персонажів робить твори Панаса Мирного такими живими й щирими.
До того ж, теми, які підіймаються у «Хіба ревуть воли…», досі не втратили своєї актуальності. Земля як цінність і як символ — ключова у цьому романі, як і в багатьох інших творах української класики: «Земля» Ольги Кобилянської, «Камінний хрест» Василя Стефаника тощо. Земля є важливим атрибутом і сучасного життя, особливо в селі. Моя прабабуся навіть у 92 роки засаджувала невеличкий клаптик городу не тому, що мусила, а тому що могла і хотіла.
Коли в Чіпки відібрали землю, її повернення залежало не від справедливого рішення суду, а від хабара у 50 карбованців. Хіба це не перегукується з темами корупції та безправ’я, які ми спостерігаємо і сьогодні?
Втративши землю, Чіпка втратив віру в майбутнє та мотивацію працювати далі. Слідом зʼявились погана компанія, згубні звички (алкоголізм), маргінальна поведінка (крадіжки, розбої). Чи є такий моральний занепад особистості новим для сучасного суспільства? Навряд чи.
Цей роман — це не пережиток минулого, і не просто трагічна історія однієї людини. Це багатошарове полотно, у якому переплітаються соціальні, моральні та психологічні теми. Панас Мирний показує, як особистість формується під впливом (а інколи й під тиском) обставин, як система здатна ламати навіть найкращі наміри, і як важко зберегти людяність та порядність у світі, повному несправедливості.
«Хіба ревуть воли…» — твір, який не варто оминати, лише тому що він «класичний» чи «застарілий». Його емоційна глибина та актуальність тем роблять його важливим і сьогодні. Пора подивитися на українську класику без упереджень, адже це не нудна «література про селян» — це література про людину.
"Так оце та правда?!"
Соціально-психологічний роман "з багатьма прибудовами і надбудовами", який вперше в українській літературі змальовує майже столітню історію українського села і на прикладі головного героя, Ничипора Вареника, показує, яка тонка межа проходить між вибором жити по совісті чи ступити на на шлях "пропащої сили"
Народжений у гріху, Чіпка змалечку гостро відчував на собі несправедливість тих, хто його оточує
Він зростав у злиднях і в атмосфері недоброзичливості й ворожості
Його називали байстрюком, а рідна мати аж ніяк не проявляла до нього ні материнської ласки, ні тепла, ні доброго слова
Єдине хороше, що було в його дитинстві - баба Оришка й дід Улас, а в дорослому житті - дружина Галя, які пішли з життя через його запальну вдачу і постійні "пошуки справедливості"
Щоправда, шукав він цю несправедливість різними способами, поступово рухаючись на "слизьку дорогу".
Чіпка щоразу втрачав віру в людей, звинувачуючи їх у тому, що з ним трапляється, і стрімко котився до страшного морального краху
Крадіжки, підбурювання, пияцтво, грабунки, убивства - хіба про таке життя він мріяв?
Чи мав він інший вибір?
Чи належно скористався ним?
Чи дійсно оточення аж так вплинуло на його становлення?
І чи справді у всьому винні люди?
Хто ж він насправді: правдошукач-бунтар чи вбивця і злодій?
Впевнена, після прочитання знайдуться відповіді на всі запитання
