Панас Мирний

Протягом майже двадцяти років я чула від знайомих, що «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — це приклад класичної української літератури, яка лише відбиває охоту її вивчати. Мовляв, і твір надто драматичний, і часи інші, і тема не актуальна та й проблеми вже не ті.

Вперше я прочитала цей роман влітку перед 10 класом. Зараз, вдруге — у форматі аудіокниги. І знову залишилася в захваті.

Панас Мирний — один із моїх улюблених українських письменників. Він майстерно пише соціально-психологічні романи (роман «Повія» ще одна моя велика літературна любов), розкриваючи внутрішній світ героїв: їхні страхи, мрії, внутрішню боротьбу, поневіряння, психологію поведінки. Саме ця уважність до душевного стану персонажів робить твори Панаса Мирного такими живими й щирими.

До того ж, теми, які підіймаються у «Хіба ревуть воли…», досі не втратили своєї актуальності. Земля як цінність і як символ — ключова у цьому романі, як і в багатьох інших творах української класики: «Земля» Ольги Кобилянської, «Камінний хрест» Василя Стефаника тощо. Земля є важливим атрибутом і сучасного життя, особливо в селі. Моя прабабуся навіть у 92 роки засаджувала невеличкий клаптик городу не тому, що мусила, а тому що могла і хотіла.

Коли в Чіпки відібрали землю, її повернення залежало не від справедливого рішення суду, а від хабара у 50 карбованців. Хіба це не перегукується з темами корупції та безправ’я, які ми спостерігаємо і сьогодні?

Втративши землю, Чіпка втратив віру в майбутнє та мотивацію працювати далі. Слідом зʼявились погана компанія, згубні звички (алкоголізм), маргінальна поведінка (крадіжки, розбої). Чи є такий моральний занепад особистості новим для сучасного суспільства? Навряд чи.

Цей роман — це не пережиток минулого, і не просто трагічна історія однієї людини. Це багатошарове полотно, у якому переплітаються соціальні, моральні та психологічні теми. Панас Мирний показує, як особистість формується під впливом (а інколи й під тиском) обставин, як система здатна ламати навіть найкращі наміри, і як важко зберегти людяність та порядність у світі, повному несправедливості.

«Хіба ревуть воли…» — твір, який не варто оминати, лише тому що він «класичний» чи «застарілий». Його емоційна глибина та актуальність тем роблять його важливим і сьогодні. Пора подивитися на українську класику без упереджень, адже це не нудна «література про селян» — це література про людину.

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — монументальний соціально-психологічний роман Панаса Мирного у співавторстві з Іваном Біликом, що став справжнім етапом в історії української прози. Це глибоке дослідження людської душі, впливу середовища та історичних обставин на формування особистості.

Історія Чіпки Варениченка — складна, багатовимірна і болісна. Від надії до зневіри, від благородних поривів до страшного злочину — автори показують, як несправедливість, соціальне приниження й моральна криза можуть зламати навіть щиро добру натуру.

Особливо вражає структура твору — він побудований як своєрідна епопея: із широкими історичними екскурсами, розгалуженою сюжетною лінією, майстерно виписаними портретами як основних, так і другорядних персонажів. Окрема сила роману — в його мові: живій, насиченій фольклорними елементами, соковитій та емоційній.

Попри похмурість багатьох сторінок, роман не позбавлений надії — у ньому відчутна віра в можливість змін, у силу правди й совісті, навіть якщо їх не завжди чує світ.

«Хіба ревуть воли...» — це не лише літературний твір, а й моральний виклик, заклик до осмислення людської природи й соціального ладу. Його сила в тому, що він залишається актуальним, незалежно від часу.

Пам'ятаю цю книгу ще зі школи, й досі дуже приємно перечитувати!

Чарівна різдвяна книга! Оповідання Олени Пчілки «Маскарад» – тепер моє улюблене! Я наче побувала в зимовому сніжному Києві 1900-х років. Звісно, в книзі є й інші атмосферні оповідання, які особливо приємно читати в різдвяний період. Таку книгу хочеться берегти і перечитувати улюблені твори перед святом Різдва.

Нещодавно перечитала твір повністю. Це один із шедеврів української літератури з різними новаторськими моментами.
Чому взагалі варто перечитати/прочитати цей твір у 20, 30, 40 років?

• усвідомити становище українців у пореформену добу
• зрозуміти, наскільки важливою була думка суспільства і до чого воно може призвести
• як жага справедливості може вбити людину
• кохання не здатне виправити, напоумити жорстоких людей

Багато тем для роздумів, особливо в наші дні. Змінилися роки, але чи змінилося все інше? Навряд чи. Люди досі борються за свою землю, за право жити в своєму домі, за рівність. Так, часто можна почути думки, що українська класика — це лише негатив. Але ж люди писали про реальність, що ж робити, якщо вона настільки жахлива і жорстока? Може для того й писали, щоб ми це усвідомили, щоб розуміли, хто наші вороги? Українська класика обов’язкова для прочитання, я вважаю. Не знаючи нашого минулого, ми не збудуємо щасливе майбутнє.

Вже, можливо, не дуже актуальний цей відгук, адже зима добігає кінця, але от дочитала лише вчора. Бо знайомство з цією збіркою тривало понад 2 місяці. Я відкривала та читала 1-2 оповідання про Різдво. Звичайно, "Ніч перед Різдвом" Гоголя відома усім, а далі величезна кількість нових історій від відомих для мене та навіть не дуже авторів. Олена Пчілка, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий та багато інших писали про Різдво. Часто сумні, але зворушливі та щирі історії про очікування свята, про ялинки, гостини і голодні роки, традиції та 12 страв, про час іноді веселий для когось, а для інших трагічний. Кожне оповідання відгукнеться, знайдуться улюблені.

Дуже приємно, що додали кілька творів від сучасних авторів — Юрія Андруховича та Тараса Прохаська. Любко Дереш, Лариса Денисенко, Марина Гримич, Надійка Гербіш та Галина Осадко написали спеціально для збірки. Сучасне Різдво багатьох українських родин — із сумом, болем, втратами та очікуванням перемоги над ворогом.

"Різдво,1972" Дереша про свято у Калинців мене вразило до глибини душі. Ворог нищив українські сім'ї не з 2014 і 2022, а десятки років до цього. Та навіть століття.

Неймовірне видання, яке варте бути в кожній домашній бібліотеці, доповнюють красиві атмосферні ілюстрації. Недарма наклад у 8100 примірників просто розлетівся.

А як тільки побачите, що є новий, то купуйте, щоб потім не жалкувати.

Соціальна

Панас Мирний змалював на сторінках цієї драми красивенні краєвиди степів України та тяжку долю українського народу.
Хіба ревуть воли, як ясла повні? Хіба мало тобі мати те, що ти маєш? Хіба не достатньо простого затишного життя з люблячою дружиною та гарними друзями по сусідству. Здавалось, чого ще треба?... Але не для нашого головного героя Чіпки. Доля Чіпки дуже складна. Його не приймало суспільство з малечку, а подорослішавши Чіпка вже й сам не став сприймати його. Панщина, соціальна несправедливість, загострене почуття справедливості зламало нашого героя. Не зміг він справитись з неправдою і занапастив своє життя, життя своєї чарівної дружини Галі, яку любив понад усе і життя своєї матері Мотрі.

Панас Мирний, розкрив цю драму повністю, заглиблюючись у дитинство головного героя. Всі наші біди йдуть звідти. Дорослі негаразди це - дитячі травми. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" - доволі складний твір, який наштовхнув мене на роздуми, ЩО ми, як батьки, можемо дати нашим дітям.
Тож наша задача зараз, виховати нове суспільство. Здорове, розумне, освічене і головне з любов'ю до свого краю!

«Різдвяна класика» від «Віват» — справжній різдвяний скарб, який одразу став хітом! 🎄 Мені вдалося придбати її ще на старті продажу, і всі зимові свята я провела за читанням чудових історій українських класиків і сучасних авторів.

Збірка об'єднує близько 60 творів:

✨ добре відомих ще зі школи класиків: Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий, Панас Мирний;

✨ маловідомих авторів, таких як Михайло Косач, Осип Маковей;

✨ і сучасних письменників: Лариса Денисенко, Марина Гримич, Надійка Гербіш, Любко Дереш.

Це видання вражає: великий формат, дивовижні ілюстрації й неймовірна обкладинка, яка одразу створює святковий настрій. Неможливо було відірватись від цієї магії на папері! Оповідання Олени Пчілки, особливо «Три ялинки», торкнули до глибини душі.

"Так оце та правда?!"

Соціально-психологічний роман "з багатьма прибудовами і надбудовами", який вперше в українській літературі змальовує майже столітню історію українського села і на прикладі головного героя, Ничипора Вареника, показує, яка тонка межа проходить між вибором жити по совісті чи ступити на на шлях "пропащої сили"
Народжений у гріху, Чіпка змалечку гостро відчував на собі несправедливість тих, хто його оточує
Він зростав у злиднях і в атмосфері недоброзичливості й ворожості
Його називали байстрюком, а рідна мати аж ніяк не проявляла до нього ні материнської ласки, ні тепла, ні доброго слова
Єдине хороше, що було в його дитинстві - баба Оришка й дід Улас, а в дорослому житті - дружина Галя, які пішли з життя через його запальну вдачу і постійні "пошуки справедливості"
Щоправда, шукав він цю несправедливість різними способами, поступово рухаючись на "слизьку дорогу".
Чіпка щоразу втрачав віру в людей, звинувачуючи їх у тому, що з ним трапляється, і стрімко котився до страшного морального краху
Крадіжки, підбурювання, пияцтво, грабунки, убивства - хіба про таке життя він мріяв?
Чи мав він інший вибір?
Чи належно скористався ним?
Чи дійсно оточення аж так вплинуло на його становлення?
І чи справді у всьому винні люди?
Хто ж він насправді: правдошукач-бунтар чи вбивця і злодій?
Впевнена, після прочитання знайдуться відповіді на всі запитання

Заручниця важких обставин чи результат власного вибору?!

Хай там як, а навколо цієї книги я ходила околяса дуже довго
Зрозуміло, читати подібні книги боляче, а якщо це про нашу минувшину, то й поготів
Становище жінки у тогочасному суспільстві було жахливим і шокуючим, та що там, ми й зараз маємо непоодинокі випадки подібного розвитку сюжету
Можливо, тому й був присутній внутрішній супротив продовжувати читати цю вражаючу історію бідної дівчини
Та попри все, я подолала цей шлях, прочитавши класичний твір української літератури Було цікавезним і, зрозуміло, деяких речей я не розуміла, бо сучасні українські дівчата знайдуть вихід чи не з будь-якої ситуації
Окрім розповіді про гірку долю Христі, у творі чудово змальовано сільський колорит, з детальними описами традицій та побуду
Перлина української класики, написана 140 років тому, продовжує захоплювати і вражати
Та не бійтеся братися за її прочитання!
Насправді книга прекрасна!
Попри жахіття, які в ній описані!

Дуже класна книга 😍
Купила на подарунок, але тепер хочу ще одну для власної бібліотеки.
Яскраво автентично оформлена і занурює у різдвяну атмосферу як своїм змістом, так і виглядом.
#zymovyi_marafon

"Так оце та правда?!"

Соціально-психологічний роман "з багатьма прибудовами і надбудовами", який вперше в українській літературі змальовує майже столітню історію українського села і на прикладі головного героя, Ничипора Вареника, показує, яка тонка межа проходить між вибором жити по совісті чи ступити на на шлях "пропащої сили".

Народжений у гріху, Чіпка змалечку гостро відчував на собі несправедливість тих, хто його оточує. Він зростав у злиднях і в атмосфері недоброзичливості й ворожості. Його називали байстрюком, а рідна мати аж ніяк не проявляла до нього ні материнської ласки, ні тепла, ні доброго слова.
Єдине хороше, що було в його дитинстві - баба Оришка й дід Улас, а в дорослому житті - дружина Галя, які пішли з життя через його запальну вдачу і постійні "пошуки справедливості". Щоправда, шукав він цю несправедливість різними способами, поступово рухаючись на "слизьку дорогу".

Чіпка щоразу втрачав віру в людей, звинувачуючи їх у тому, що з ним трапляється, і стрімко котився до страшного морального краху
Крадіжки, підбурювання, пияцтво, грабунки, убивства - хіба про таке життя він мріяв?
Чи мав він інший вибір?
Чи належно скористався ним?
Чи дійсно оточення аж так вплинуло на його становлення?
І чи справді у всьому винні люди?
Хто ж він насправді: правдошукач-бунтар чи вбивця і злодій?
Впевнена, після прочитання знайдуться відповіді на всі запитання