Крістіна

Тепер у мене ім'я Крістіна асоціюватиметься лише з романом Кінга. В книзі Крістіна - це автомобіль, містичний, по-своєму прекрасний, загадковий, такий, що викликає залежність і неадекватну прив'язаність.
⠀
Ця книга дуже насичена емоціями! Такими різними, багатогранними і реальними. Адже в ній є:
🍃любов
🍃ненависть
🍃гнів
🍃вірність
🍃кохання
⠀
І все так атмосферно вплітається в настрій Америки минулого століття! Підлітки тут - живі, справжні, розмови - максимально натуральні, такі, які ми чуємо від справжніх дітей.

Неймовірно майстерно вплітається в канву реального життя містичний компонент сюжету: читач відчуває з перших сторінок, що щось тут не те - як би не так! Ми то знаємо, на що здатний Стівен Кінг! А от хлопці півкниги нічого не підозрюють - лише натяки, побіжні думки: "А раптом..? Хіба це можливо...?". Через це часом виникало бажання мов прокрутити сюжет трішки вперед, прискорити розвиток подій.
⠀
Не був би Кінг Кінгом, якби в цьому романі була лише машина і її демонічність. В книзі безліч "міжрядкових" ідей, власнивих всім його романам. Того, про що я завжди говорю, коли мені закидають, що в Кінга "жахи і тільки жахи і взагалі читати страшно".
⠀
💡Тут надзвичайно тонко виписані стосунки в родині, де батьки намагаються контролювати кожний крок дитини, прикриваючись словами "ми-бажаємо-тільки-добра" і наслідки, до яких модель такого виховання може привести.
⠀
💡Дружба. Вона тут така щира! Перший і останній розділи, написані від імені друга головного героя, такі цікаві, життєві, щирі! Я справді відчула симпатію до цього хлопця, перенесла себе на його місце і змогла зрозуміти його біль і переживання.
⠀
💡Стосунки в школі: булінг, складнощі підліткового спілкування, перше кохання, пошуки себе... Такі класичні банальні теми - але як же "по-спражньому" вони змальовані.
⠀
Загальний вирок: "Крістіна" - вартісна книга. Більшість великої прози, написаної до 2000 року, мені заходить просто "на ура". Трііішечки швидше б розвивались події, було б взагалі ідеально!
⠀

Це всього лише четверта книжка Кінга, яку я прочитала, але мені дуже сподобалась ця історія.

Арні - звичайний хлопець, якого в жорстких рамках тримають батьки, з ним не спілкуються однокласники і має єдиного друга Денніса. Одного дня на подвір'ї він бачить її - Крістіну- Плімут - фурію 1958 року.

Арні її купує і різко змінюється. Сварки з батьками, конфлікти, а в голові лише вона. Поступово хлопець реставрує машину, але не все так просто. Крістіна -це не зовсім незвичайна автівка.

Друг Денніс, дівчина Лі, прекрасно прописані інші персонажі і Вона - диво-машина Крістіна.

Все у містечку починає різко змінюватися і атмосфера аж палає.Книжка тримає у напрузі аж до фіналу.

Одна з найвідоміших, та мабуть і найсильніших книг Кінга. Для мене вона безумовно входить до першої десятки. Міцно збита, дуже психологічна, захоплююча і по-справжньому страшна історія.

Тут дуже глибоко опрацьовані персонажі, автору вдалося непомітними штрихами втілити дуже різні типажі. Тут і підлітки, яким щиро співпереживаєш, пам'ятаю і власний досвід, цю невпевненість у собі і відчай від нікчемності, що здається, непопулярності. Постійна емоційна гойдалка та незатишність буття. Тут дуже яскравий колишній власник Крістіни, так і бачиш перед собою цього жовчного та озлобленого старого.

Сама ідея машини, що ожила, далеко не нова, вона у того ж Кінга зустрічалася раніше, але в цьому творі він зробив цю тему філігранною і закінченою. Загалом - відмінна книга, з шикарним фіналом.