Мандрівний цирк сріблястої пані

Ну що ж …і знову мені натрапила книга про цирк, однак не звичайний, а чарівний і знаєте, що найбільше мені тут сподобалось? - Те, що приділяється увага українській міфології 🔥

Тепер щодо героїв, Аріадна (Причинна) - дуже добра і вправна відьма, яка стала моєю улюбленицею разом з сріблястим вовком - Ойґеном. Срібляста пані - фрау Ґріте - директорка цирку, її колишній чоловік Варʼят - дуже неприємна, заздрісна і зла людина, а ще є Подорожній - маг, котрий володіє великими силами і використовує їх не зовсім для добра.

Дуже цікавий сюжет, постійна динаміка, а який прекрасний світ прописала авторка. Мені дуже сподобалась історія, а я так не хотіла читати книгу!

"Легко бути хоробрим тигром. А спробуй-но стати хоробрим кроликом!"
Це історія про власницю мандрівного цирку, пані Ґріте, у якої в житті настала чорна полоса. Під час гастролей її цирк підпалюють, а актори розбігаються хто куди.
Це дуже атмосферна книга, в основі якої лежить українська міфологія - цікаво було познайомитися з нашою, українською, нечистю: потерчатами, повітрулями, домовиками, водяниками та перевертнями.
Тут дуже яскраві персонажі, кожен з яких наділений своїми особливостями.
І, навіть, серед цього буйства міфічних істот знайшлося й місце коханню. Ойґен. Вовк. Ну що він за красень. Ще й відданий та сміливий.
Також це книга про пошуки себе, своєї сім'ї, підтримку.
Дуже цікаво було читати, уява постійно переносила мене до героїв: то на арену цирку, то в ліс, то в кімнати їх житла.
Загалом книга сподобалась, швидко та легко читається, та й відчуття свого, чогось рідного не покидало. Дуже рекомендую, особливо осінніми вечорами, бо книга з осіннім вайбом.

🍦 Отже, це роман... незвичайний. Хто б подумав описати життя мандрівної групи циркачів, приправити його міфологією, слов'янським фольклором і елементами детективу? Наталія Довгопол.

Були миті, коли, здавалось, я проходжу квести десь у Новіграді, граючи у "Відьмака" третього 😊 Надзвичайно атмосферні описи українських міст початку ХХ-го століття, якими хочеться довго і довго блукати: по шинках, готелях, споглядаючи старовинну архітектуру ❤️

Сюжет закручується навколо спалювання цирку молодої пані Ґріте, яка має за супутника величезного і прекрасного вовка Ойґена. Одразу ж після цього їм стрічається маленька дівчинка, Причинна. Так її всі звуть, бо несе біди. Вона прагне долучитися до трупи й подорожувати з ними, обіцяючи, що її здібності стануть у пригоді. Більшість учасників надзвичайно невдоволені цією компаньйонкою, зокрема дехто впевнений, що саме через неї згорів цирк, але фрау Ґріте погоджується прихопити її з собою. Біда в тім, що Причинна зовсім не пам'ятає інформації про себе , тож ось тут і починається довга історія налагодження стосунків із членами трупи, пошуків себе, зведення старих рахунків, дружби і, що найголовніше, кохання ❤️

У тексті багацько образів містичних істот, які її чудово доповнюють і прикрашають. Тут тобі і відьми, і повітрулі, й чугайстри, й русалки, і якісь в біса крикси... Цікаво спостерігати, як авторка змальовує їх характери, й яку роль це відіграє у сюжеті. Не можу оминути й того, як добре прописані персонажі не такі химерні — люди. Мотивація кожного і кожної мені була зрозумілою, вони живі.

Загалом це дуже хороший текст, який має сильні і сміливі образи персонажів: за них переживаєш, їм співчуваєш і за них радієш ☺️ Чудова любовна лінія! Сприймала книгу як захопливу казку: зі своїми темними і світлими сторонами. Особливо раджу читати восени 💞