Наталія Довгопол

Оповідання Беспалова хороше, подекуди трапляються помилки. На враження не вплинуло. Аналогічно сподобалась історія Безверхнього - тут зрозуміла для себе, що із задоволенням би прочитала щось з його повноцінних робіт.
"Back to the 31 грудня" - мені "віяло" стилем Половінка - нічого особистого - просто це геть не мій автор.
Після недочитаної "Вілли у Сан-Фурсиско" і це святкове оповідання авторки мене не зачепило. Мабуть, я любила творчість тієї Литвин, котра створила "Не мій дім" - бо то чудовий роман. Зараз я не впізнаю авторку. Але це суто моя суб'єктивна думка, звісно ж.

Магічно - містичне оповідання Оксани Вєліт теж сподобалось. Люблю такі історії: водночас трешові та ідеальні + відкритий фінал.

Поза конкуренцією робота Федора Рудого - творіння військових завжди читаються із завмиранням серця💔

Ну й топ залишаю на останок) Перше оповідання - Слави Світової - то в саме серденько і душу. Ну не знаю: мені там було ідеальним все.

П.с. ті, про які не згадала, якось геть пройшли повз: не погані, ні, але після яких занадто спокійно- сірі такі трохи

Святкова атмосфера, сімейне тепло й нотки іронії — це те, що робить збірку «Не чіпай, то на свята» такою особливою. Кожне оповідання тут, як маленький подарунок, приховує несподівану історію, наповнену святковим духом і людськими переживаннями.

Автори віртуозно поєднують гумор і серйозність, змушуючи замислитися над тим, що насправді важливе у святковий час. Особливо мені сподобалася гра з типовими різдвяними стереотипами: родинні застілля, хаос із подарунками, несподівані гості. Водночас збірка зворушує й нагадує про справжнє диво свята — близькість, розуміння та прийняття.

Одна з найяскравіших рис цієї збірки — використання діалекту, який додає текстам щирості та особливого національного колориту. Завдяки живій, розмовній мові, герої стають близькими, а їхні історії — справжніми. Відчувається, що ці оповідання написані з любов’ю до української культури й традицій, що додає читанню автентичності.

Книжка ідеально підійде тим, хто хоче відчути свято навіть у звичайні дні, а також знайти тепло і затишок серед сторінок. Рекомендую для читання вдома, із горнятком гарячого чаю та під мерехтіння ялинкових вогників.

Нейкраще, що можна було почитати на канікулах Різдвяних.

«Витязь і Вірлиця» Наталії Довгопол — це дивовижна мандрівка в часи, коли історія й магія перепліталися у загадковий танок. Роман відкриває читачеві не лише сторінки української історії, але й безмежний простір сповнений давніх міфів та стародавньої магії.

Загадковий Дубовий Гай, древлянські ліси й чарівний перстень Смерті створюють незабутню атмосферу казки, що оживає з кожною сторінкою.
У центрі сюжету — незвичні герої, кожен із яких проходить власний шлях перетворення. Купець-гульвіса Андрій, який кидає виклик долі й стає витязем. Своїми вчинками на прикінці книги він демонструє, що навіть у найтемніші часи можливо знайти в собі силу для подвигів. Його історія — це приклад, як віра та мужність можуть змінити не тільки власну долю, а й долю рідної землі.

Образ дівчини-вірлиці Ляльки додає роману особливого шарму. Її вміння перевтілюватися та прагнення свободи символізують зв’язок людини з природою та магією, яка захована у світі навколо нас.

Наталія Довгопол майстерно переплітає міфологію, історичний контекст і романтичне фентезі. Хоча роман наче й казка але одночасно порушує глибокі теми: пошук власного шляху, відданість, боротьбу з темрявою як у зовнішньому світі, так і в самому собі.

«Витязь і Вірлиця» — це не просто історія пригод і чарівництва. Це розповідь про нову епоху героїв, яка надихає вірити, що навіть у найважчі часи є місце для сміливості, любові й надії. Книгу раджу тим, хто цінує яскраве фентезі, насичене національним колоритом і магічною атмосферою.

Загалом збірка дуже сподобалась! Жива мова, соковитий текст, гумор 🔥 тільки декілька історій не відгукнулось. Та решта в саме ♥️

Різдво - моє улюблене свято. Я пам'ятаю змалку ці приготування до Святвечора: мої улюблені тушковані гриби, пампушки, які не смажили в інші дні, мак, який весь день не можна було називати маком 😄
За традицією, у цей день аж до того, як зійде зірка, не можна було їсти, але батьки нас жаліли і дозволяли щось собі з'їсти. Тому "не чіпай, то на свята" у нас не було. А от радість від того, що така книжка вийшла, у мене тепер є.

Це збірка оповідань українських авторів, об'єднана однією темою - Різдвом. І цей той випадок, коли подобаються усі твори, без винятку. Тут є оповідання Ярослави Литвин, Наталії Довгопол, Дмитра Безверхнього, яких я читала раніше і вподобала. А ще Слави Світової, Юлії Мак, Олексія Деканя, Максима Беспалова і Федіра Рудого, яких я вношу к свій список до прочитання на майбутнє.

Збірка різних оповідань про Різдво, як різні усі ми і наші сімейні традиції. Хтось чекає в гості тітку з Канади, яка не була вдома десятиліття і ностальгує за Маланкою. Хтось зустрічає свята з друзями, створюючи власні, сучасні традиції.

Реальність міцною ниткою проходить крізь святкову метушню. Не дає забути, завдяки кому ми маємо можливість збиратися за різдвяним столом. У деяких оповіданнях стержнями сюжету стають моменти, пов'язані з війною: про зниклого безвісти чоловіка, без якого нема свята ("Сірі чаплі завжди стоять осторонь"), про втрату дому ("Найгірший з усіх Миколаїв"), про батька-захисника ("Аватар на Святвечір"), визначальне своєю назвою "Новорічне СЗЧ".

Іноді мені траплялися святкові, різдвяні збірки, де були декілька оповідань ну геть не в тему, як то кажуть. Це могло бути пов'язане з Різдвом хронологічно, але не відповідало моєму настрою. З цією збіркою вийшло точне попадання. Ця книжка підійде вам, якщо вам хочеться дива. Не дошукуватися зачіпок, мовляв , не реалістично, неможливо, занадто позитивно. Такою у моєму уявленні має бути святкова книжка: про добро, родину, яка підтримує тебе, про кохання, дружбу і Диво Різдва.

Беріть і читайте - як адвент, по одному оповіданню чи одразу всю книжку, якщо терміново треба свята на душі. Мої щирі рекомендації!

▫️«Просто... у мене не лишилося мрій. Кажуть, що кожна людина у світі виконує якусь божественну місію. Може, це не про мене?»

Неймовірний цирк фрау Ґріте приїздить дати виступ у невелике село Смородинка. Під час одного номеру з величезним вовком, що має сріблясте хутро, всіх навколо дивує дівчинка, яка має імʼя Причинна.

Чому Причинна? Вона нічого не пам’ятає зі свого минулого життя, та і всі навколо вважають її божевільною…

Проте, дівчинка точно знає, що їй потрібно залишитись з цією театральною трупою попри все🤔

З появою цієї дивакуватої дівчинки, що жила з відьмою, життя артистів кардинально змінюється, та чи в позитивну сторону? 🤫

Чи згадає Причинна про своє минуле? Які пригоди чекають на театральну трупу? 🎭

▫️«— Тесей облишив ту, яка врятувала йому життя?
— А ти чого чекала? Це ж чоловіки. Їм швидко набридають хороші дівчатка, які світ готові віддати заради них»

Зізнаюсь, взяла читати книгу тому, що почула про Черкаси (моє місто), а також про подорожі Одесою, Смілою, Львовом та Нікополем. А ще, одразу привернуло мою увагу, що тут багацько української міфології 😍

Всі ці істоти прекрасно вплетені в сюжет, що зробило його надзвичайно цікавим та новим для мене ✨

На початку мені було складно звикнути до «слова» авторки, але з часом від історії просто неможливо відірватися, а сторінки так і гортаються одна за одною 👀

Тут про внутрішню силу та стійкість, про боротьбу, дружбу та сімʼю 💔

Мені сподобалось! Раджу і вам 🥰

Це не просто збірка оповідань сучасних українських авторок, яка залучає читачів у експерименти зі стилем та жанром, а й занурення у світ української мітології та фольклору, переплетене з болем і надіями сьогодення. Через історії червоною ниткою проходить тема вiйнu, яка додає збірці особливого емоційного звучання.

Мотанка тут — не просто оберіг чи зв'язок із предками, але й метафора сили, стійкості та захисту, якими наповнені наші дні. Кожна історія торкається цих тем по-різному, показуючи, як минуле й сучасне перегукуються у складний час 💔

Мої улюблені історії – "Тримай землю!" та "Дальні покої". Вони відгукнулись мені по-різному, але найбільше.

🫶"Тримай землю!" написана надзвичайно живо, відчувається, що авторка пропустила історію крізь себе й додала дещо з власного досвіду. Цей твір справді захоплює емоційною щирістю да дрібкою абсурду.
🫶"Дальні покої" зайшли моторошною ідеєю та дбайливо продуманою атмосферою, що підкреслює майстерність авторки як у короткій, так і великій прозі.

Водночас були деякі історії, які хоч і не залишили глибоких вражень, та все ж мають свої цікаві моменти та оригінальні деталі. Кожен твір у збірці несе щось особливе, що може відгукнутися різним читачам. Адже кожна учасниця цієї літературної лялечки вклала душу в роботу і це відчутно.

Варто нагадати як важливо читати й підтримувати українських авторів та авторок, адже такі книги як "Мотанка" зберігають та переосмислюють наше культурне надбання, приносячи в літературу щось свіже. А ще це можливість "спробувати" стиль різних авторок і можливо продовжити вже з романом, детективом або фентезі історією 😉

Збірки малої прози – рідкість на моїх полицях. Але «Легендарій» - справжня знахідка. На думку приходить щонайменше три причини купити цю книгу:

- у ній зібрано 9 оповідань молодих українських авторок, що дає можливість познайомитися зі стилем кожної;

- фентезі-ретейлінги поєднують у собі традицію казки з осучасненим сюжетом, завдяки чому кожна історія звучить абсолютно по новому;

- і (очевидне!) ця книга надзвичайно красива!!! Фактурна обкладинка, сріблястий зріз, приємний папір! Видавництво вклало душу в «Легендарій».

Щодо самих оповідань: справжнім відкриттям для мене стала «Залізнокоса» Дарії Піскозуб. Переосмислена історія Яги мені надзвичайно сподобалась. Прочитала її на одному диханні і дуже тішилася б продовженню або новим оповіданням з даної тематики від авторки.
Також сподобалось оповідання «Кет у чоботях» Ксенії Сокульської. Авторка створила справді цікавий світ та персонажів.

Найменше зачепив ретейлінг казки про кобилячу голову Ірини Прасько «Пересади мене через поріг», хоча саму казку я люблю з дитинства.

Повідають, що на землях древлянських ще у часи напасті монголо-татарів люди вірили у язичницьких богів, надприродних істот та справжніх богатирів, які не перевелися на Русі, а лишень поринали в сон на деякий час чи просто ростили своїх дітей. І вони не завжди ставали героями чи чарівниками, а лишень людьми з властивими їм бажанням, амбіціями та мріями, хоча й наділені дрібкою магії. А іноді й з купців-баламутів постають справжні витязі. Буває…

Так і в цій історії, невблаганна Доля пов’яже у клубок хитросплетінь життя купця-серцеїда Андрія Гостенка, юної чародійки Ляльки Богатирівні, жінки Млади з князівською кров’ю княгині, намісника самого Бату-хана Підсокольника, галицького богатиря Бориню та старого, але ще дужого витязя Іллю Богатиря. А ще на шляху героїв постане сила-силенна нечисті, давньозабутих істот та знайомих з дитинства казкових персонажів (чого варта тільки Кобиляча голова).

Як у справжній бувальщині чи легенді: тут добрих людей переслідують зрадливі помисли, надщерблені серця шукають чужих обіймів і потрапляють у пастку хіті, а найрідніші очі покриває пелена байдужості та нерозуміння. І гострий кинжал виявиться менш смертоносним, ніж слова коханих.

Проте, як у кожній справжній казці: добро завжди переможе зло, справжні друзі дадуть руку у найбільшій скруті, а кому призначено бути назавжди разом – ніяка магія чи ворожіння не допоможуть. І справді, скажу вам, що Нерозлучники тут теж ні до чого…

Це не просто збірка оповідань сучасних українських авторок, яка залучає читачів у експерименти зі стилем та жанром, а й занурення у світ української мітології та фольклору, переплетене з болем і надіями сьогодення. Через історії червоною ниткою проходить тема вiйнu, яка додає збірці особливого емоційного звучання.

Мотанка тут — не просто оберіг чи зв'язок із предками, але й метафора сили, стійкості та захисту, якими наповнені наші дні. Кожна історія торкається цих тем по-різному, показуючи, як минуле й сучасне перегукуються у складний час 💔

Мої улюблені історії – "Тримай землю!" та "Дальні покої". Вони відгукнулись мені по-різному, але найбільше.

🫶"Тримай землю!" @o.lena.kuzmina написана надзвичайно живо, відчувається, що авторка пропустила історію крізь себе й додала дещо з власного досвіду. Цей твір справді захоплює емоційною щирістю.
🫶"Дальні покої" @nataly_matolinets зайшли моторошною ідеєю та дбайливо продуманою атмосферою, що підкреслює майстерність авторки як у короткій, так і великій прозі.

Водночас були деякі історії, які хоч і не залишили глибоких вражень, та все ж мають свої цікаві моменти та оригінальні деталі. Кожен твір у збірці несе щось особливе, що може відгукнутися різним читачам. Адже кожна учасниця цієї літературної лялечки вклала душу в роботу і це відчутно.

Варто нагадати як важливо читати й підтримувати українських авторів та авторок, адже такі книги як "Мотанка" зберігають та переосмислюють наше культурне надбання, приносячи в літературу щось свіже. А ще це можливість "спробувати" стиль різних авторок і можливо продовжити вже з романом, детективом або фентезі історією 😉

Окремо відзначу чудове оформлення книги 😍✨️: від оригінальної обкладинки й зрізу до ілюстрацій, які супроводжують кожну історію, додаючи їм ще більше виразності та атмосфери. Тож "Мотанка" – це не тільки читання, а й естетичне задоволення, справжня перлинка на полиці.

"Анатомія письменниці" — це книга путівник у світ жінок-письменниць, які відкривають перед читачем свої секрети, інсайти та особливості творчого процесу.

Однією з найбільших переваг цієї книги є її структурованість. Поради від сучасних письменниць через особистий досвід є справжнім джерелом натхнення для тих, хто мріє писати. Авторки діляться не лише успіхами, а й труднощами, з якими вони стикаються на шляху: творчі кризи, самокритика, боротьба з внутрішніми сумнівами — усе, що знайоме кожній творчій людині.

"Анатомія письменниці" — це, в певному сенсі, терапевтична книга, як джерело підтримки для всіх, хто тільки розпочинає свій творчий шлях, або ж для тих, хто вже встиг зіштовхнутися з труднощами.

Окремо варто відзначити стильне та продумане оформлення книги.

"Анатомія письменниці" — це більше, ніж просто книга про письменство. Це свого роду маніфест жіночої творчості, підтримка для тих, хто прагне знайти свій голос у письмі. Вона стане чудовим доповненням до бібліотеки кожної творчої особистості.