Наталія Довгопол

Хоч за вікном давно не зима, а книга — суто "сезонна", та останні холоди якось по-зрадницьки навіяли бажання загорнутися в плед і почитати щось святкове. Взяла цю книжку з думкою: ну от, зараз буде затишно, з різдвяними дивами ✨, хепі ендами й теплим післясмаком. Але… очікування й реальність не зовсім збіглися 😅
Це збірка, тож як завжди: щось дуже сподобалось, щось — зовсім «не моє». Але саме в цьому й магія антологій — у різноманітті 💫 З 12 оповідань мене зачепили 7 — і я б хотіла їх відзначити окремо ❤️
🔹 Наталія Довгопол — знайомий автор, стиль як ковток теплого чаю ☕ Прочитала з задоволенням!
🔹 Юлія Мак — трошки хаотично, але з хорошим післясмаком 😊
🔹 Дмитро Безверхній — глибока історія, яка зворушила до сліз. У головної героїні — чоловік, який вважається безвісти зниклим… Це болісно близько 💔 Бо мій найкращий друг вважається зниклим безвісті вже півроку, і я щиро сподіваюся, що він живий і повернеться 🙏
🔹 Максим Беспалов — морально важке оповідання, але залишилося в пам’яті теплим, і це цінно.
🔹 Оксана Вєліт — легка містика й доброта водночас🕯️
🔹 Федір Рудий — щемлива й щира історія про наших захисників. Друге місце у моєму серці 💙💛
🔹 Ярослава Литвин — абсолютний фаворит! 😍 Історія про «найгіршого Миколая» виявилась дуже атмосферною, з чудесами, гумором і важливими сенсами. Саме такого я й чекала від усієї книги 🎁

Протягом читання моя оцінка коливалась між 3 і 4, але фінальне враження змусило таки поставити 4 з 5⭐

Збірка 12 фантастичних оповідань наших українських авторок. Збірка про війну, силу роду, жіночу силу, кохання, втрату, віру, надію, вибір та магію з елементами фентезі.

Тамара Горіха Зерня "Потяг."
"Я все ще бачила сни про потяг, але жодного разу він не зніс мене..... Я знаю, що колись це зіткнення відбудеться. Я навіть хочу подивитися, чи зможе він зрушити мене з місця."

Ірина Грабовська "Вогненні серця."
"Усі хочуть жити. Просто є люди, у серці яких - вогонь."

Наталія Довгопол "Левке."
"Мало ж бути хоч щось незмінне, неопалиме в цьому світі. Бо інакше за що нам, людям, триматися, коли вночі, у темряві порожньої кімнати, серце калатає, а душа провалюється в прірву."

Олена Захарченко "Воїн і річка."
"Але річка бігла за своїми вічними природними законами, і війна наша в її тисячолітньому житті була тільки дрібним епізодом."

Дара Корній "Морельковий чай."
"Війну легко розпочати... Війну з собою, війну проти себе, війну проти всіх... А закінчити?"
"Вони лишень чоловіки. Вони не воїни. Жінка ти чи чоловік - для війни й на війні це байдуже. На війні ви в рівних умовах: ти або воїн, або йди додому."

Олена Кузьміна "Тримай землю!"
"Вибору жодна з них не мала. Вони не вибирали цієї клятої війни, не вибирали скажених сусідів, які в один день зруйнували все, що люди будували роками."

Наталія Матолінець "Дальні покої."
"Усе, хай би що діялося, колись мало ся скінчити. Навіть війна."

Анастасія Нікуліна "Трійка. Четвірка. Нуль."
"Перетворила власне світло на темряву. Знищила всіх, хто напав на її дім. Ба більше, знищила пам'ять про них."

Ореста Осійчук "Насіння в моїй кишені."
"Війна відібрала в мене дім...Не війна...Твій дім знищили конкретні люди. У них є ім'я, прізвище, скоріше за все, є сім'я, діти, батьки, куми, друзі, з якими вони збираються на свята, п'ють горілку, жартують."

Дарія Піскозуб "Смертеікло."
"То не страх, а оберіг! Кого дух смерті пильнує, той спатиме міцного!"
"Любов - до землі, до родини, до життя. Лють - до смерті та болю..."

Юліта Ран "Позивний “Мавка”."
"Твоя земля. Ти коріння від її коріння. Нікуди не їдь звідси. Чуєш?"

Світлана Тараторіна "Житія Марії та Ольги. Апокриф нового світу."
"Страх каже: зупинися, не роби нічого. Натомість Любов вимагає дій."

Мені сподобалися не все, але "Позивний Мавка" та "Морельковий чай" я плакала вони в саме серце, ще мене тронули "Насіння в моїй кишені", "Смертеікло!" та "Потяг".

Прочитавши збірку віриш в краще, маєш надію на нашу перемогу, на силу нашого роду, яка обов'язково нас захистить та допоможе. Наш народ не побороти!

"Неймовірні історії, у які буде важко повірити і які колись переповідатимуть подібно до казок минулого." І це ще поки не мої враження, це слова Альони Сіліної із передмови до збірки оповідань у жанрі міського фентезі. Подаю їх як цитату, бо мені здається, що вони найбільш вичерпно і лаконічно описують, про що "Легендарій дивних міст".

Дев’ять ретелінгів, від доволі коротких, і до таких, які легко могли б стати частиною більшої оповіді.

Авторкам вдалося зацікавити та навіть перевершити певні мої очікування.

Класно, що на базі української міфології, відомих нам з дитинства казок чи легенд сучасні автори презентують все більше захопливих історій різних жанрів.

Наталія Матолінець - одна з моїх улюблених фентезі-авторок (дуже люблю "Гессі" і "Всі мої ключі і Ґайя"). Її історія "Ольґерда проти ночі" починається з опису типової молодіжної святкової вечірки. А далі авторка майстерно, попри невеликий обсяг, занурює у історію, в якій є і хлопець у біді, і дівчина, яка може його порятувати, бо володіє чуттям. Але це може бути надто небезпечно для неї, саме від таких учинків її завжди застерігали рідні. Імена головних героїв - Ольґерда і Кай - нагадують про усіма улюблену з дитинства казку "Снігова королева". Та нехай це не наштовхує на думку, що можна наперед передбачити сюжет, бо він самобутній, з незвичайними магічними артефактами, давніми легендами та небезпечними пригодами і складними виборами.

"Голос у моїй голові " від Наталії Довгопол пропонує фентезійно-детективну історію, кожен розділ якої ведеться від імені одного із персонажів, і в певні моменти заплутує в розумінні, хто ж позитивний герой, а хто лиходій. Крім того, тут піднімається проблематика стосунків між батьками та дітьми-студентами, дружні стосунки, трохи романтики та, звичайно, виринає страшна таємниця, яку потрібно розгадати, поки сила магічної сопілки не перетворилася когось з персонажів на вбивцю.
___

У "Кет в чоботях" Ксенії Сокульської магічні істоти у сучасному Києві ведуть бізнес: дістають рідкісні магічні артефакти, як-от перо жар-жайвора, обговорюють пошуки нового троля для Подільсько-Воскресенського мосту, втихомирюють русалок, а також роблять весільні букети або ж зривають весільні домовленості.
Мені сподобався опис побуту магічних істот, які непогано пристосувалися до умов сьогодення. Але виникли і запитання про Чарокрай, про Бранців, про Пагорби чарівного лісу, про це все б із задоволенням прочитала ще.

У історії "Злими відьмами не народжуються" Анастасія Куликова химерно поєднала проклятих зведених сестер, відьму, закляту і ув'язнену у світі мрії, казку про дідову та бабину дочок, а ще цікавих магічних істот: Підземельника, Ліхтарника, Атомницю. Дуже сподобалося трактування відомої казки, поєднання різних часових ліній і сеттинг сучасності.

"Залізоноса" Дарії Піскозуб розповідає про Луцьк, а тому я певною мірою упереджена читачка🫶) Це оповідання про полювання на відьом, яких могутня богиня через війну наділила силами для захисту рідної землі. Але інше породження магії прагне їх знищити, і коли сили виявляються майже рівними, то варто для спасіння дорогих людей, для захисту майбутніх поколінь, для збереження магічних сил вдатися до крайнощів. Надзвичайно здивувала така легенда виникнення відомої з дитинства Баби-Яги.

Два оповідання Ярини Каторож увійшли у збірку, вони невеликі за обсягом, але дуже сенсові та глибокі. "Вишня та її крила" надзвичайно метафорична оповідка, про любов, про зраду та про силу ангельських крил. А "Соловей і його любов" неймовірно щемко розкриває силу юнацької любові, а також наслідки нерозділеної любові, аж до нездатності любити, до порожнечі, що виникає, коли немає здатності кохати. Але дає надію, допоки можна звіритися Садівниці. І знову ж, дуже сучасні Соловей та Мандрівниця, які будуть зрозумілі як дорослим, так і юним читачам. Це, мені здалося, найбільш терапевтична історія.

Світлана Тараторіна для збірки написала про "Бункер", поєднавши Алісу та Комору чи то в історії про Синю Бороду, чи то у часовій петлі. Молода жінка приходить до тями у бункері і намагається згадати або ж зрозуміти з уривків спогадів, що ж сталося у її житті, чи можна довіряти чоловікові поруч, чи справді відбулася екокатастрофа, чи вона стала об'єктом якогось експерименту - дуже моторошно і практично до самого кінця багато незрозумілих моментів, але неочікувано та приголомшливо у фіналі.

І остання у збірці історія Ірини Пасько "Пересади мене через поріг" розповідає про сім'ю Ніни, її складні стосунки з матір'ю, вітчимом, який жахливо дратує дівчину, та ідеальною молодшою сестрою. Не додає впевненості молодій студентці філфаку відсутність будь-якої інформації про рідного батька, а ще незрозумілий дар передбачати майбутнє. А потім у її житті з'являється Олег, і так хочеться зрозуміти, чи він допоможе Ніні, чи ж виявиться черговим розчаруванням. Фінал шокує, як розкриттям сімейної таємниці, так і початком повномасштабного вторгнення.

Захоплююча, з яскравими, кінематографічними описами книга! Згода з попередніми відгуками, що вона буде цікава як підліткам, так і дорослим.
Авторка дуже цікаво пише, її сюжети небанальні — це вже третій роман, який я прочитала, і всі три мені сподобалися.
Кожен із героїв — Катря, панич, Волоцюга, скоромошка, — по-своєму цікаві, самобутні.
Подобається, що розповідь ведеться поперемінно від кожного з головних героїв: так краще розумієш їх мотиви, думки, більше пізнаєш характери.
Цікаво було б побачити екранізацію такого роману!

Почну з того, що я цю збірку читала аж занадто довго. І мова не "дозованість" - мені просто не все і не завжди "йшло"( Трохи відштовхували одруківки. До всього, я от дочитала останнє оповідання, і вже не можу згадати деталей попередніх, хоч є кілька теж прочитаних сьогодні. Дивно якось. Не залишилось того незвичного посмаку, коли ще певний час історія "тримає"...
Щоб сказати, що щось було вкрай поганим, то ні. Мені от дуже сподобались обидва оповідання Ярини Каторож🔥Це моє перше знайомство з авторкою, незважаючи на те, що я маю нечитаний цикл "Палімпсест" та "Алхімію свободи" - тішить, що детальне знайомство зі світами письменниці ще у мене попереду.
Для себе зрозуміла, що я практично не розбираюсь в піджанрах сучасного фентезі 🙊От до прикладу оповідання Світлани Тараторіної "Бункер" мені теж сподобалось, але було відчуття, що це не зовсім моє))) Дивно трохи)

Загалом збірку б радила б брати, якщо що ви жодну з авторок ще не читали. Для мене теж були геть нові імена, наприклад Ірина Пасько.
П.с. про Матолінець і Довгопол навмисне не пишу, бо моє давнє люблене🥰

Цікава збірка, в якій представлені 12 оповідань українських авторок, основною темою яких, так чи інакше, є війна. Тут і любовні історії, відьомство, містика, але все через призму війни. Ну а як інакше? Які часи, такі і голоси.
Деякі оповідання не зачепили зовсім, деякі сподобались, деякі запам'ятались. Ну на те це й збірка оповідань)
Читається, не дивлячись ні на що, досить легко. Все наче зрозуміло, все знайомо.
Для мене оповідання (так, я вже сто разів казала) - найулюбленіша форма, а ще чудовий привід познайомитись з автором. Тож деяких взяла до уваги і тепер буду читати їх об'ємніші твори.
Окреме задоволення — оформлення книги та ілюстрації.

Зміст цілком відповідає назві і більшість оповідань дійсно трохи дивні. Задумка неймовірно цікава – вписати народний фольклор в сетинг різних українських міст 21 століття. Але. По-перше, мені не вистачило розкриття сюжету в половині творів і вони були прям зовсім коротенькі (авжеж, тут збірка саме оповідань, але мені здалося, що вони якісь уривчасті і там ще є де розгулятися). По-друге, саме вибір розташування сюжетних гілок якийсь притягнутий, особливо в тих оповіданнях, де самі міста згадуються лише мимохідь, або використовуються виключно як тло для подій.
Загалом маю середнє враження, щось було цікаво читати, а щось – зовсім нудно, тож тут кожному на свій смак, бо можливо коротка проза, то просто не моє.

Я вперше за багато років проковтнула книгу за добу.
Колись у мене таке було тільки з книгами Дена Брауна.
Книгу купувала таємно, а її розпаковка і принесла мені квиток на концерт ОЕ в подарунок.
Літом я шукала чогось легкого, але було все ж важке.

Ця напевно таки теж досить романтична, з хепі ендом, але я просто не могла відірватися до 2 ночі, під звуки вибухів під вікном читала романтичну історію чарівниці та витязя. Про старих Богів, про воїнів, про довгі шляхи, які могли бути нудними, а ставали цікавими, бо людям разом було цікаво, про битву, в якій перемагає зброя і чари, напевно в тому числі любові, в тандемі.

Короче, не думаю, що таке буде цікаво хлопцям, але дівчата, якщо вам треба свій острівочок аби відключитися на певний час, а ви любите щось романтично-пригодницьке на основі чогось рідного, то напевно ця книга в цьому буде топ.

Книга, що насичена пригодами, авантюрами та шпигунськими іграми. Динамічна, стрімка та непередбачувана історія, що занурює читача у будні юних учениць-шпигунок. Чотири різні долі, різні характери, звички та, взагалі, різні країни. Та одне їх об'єднало: вони разом мають пройти випробування, від якого залежить їхнє подальше життя. Це випробування на сміливість і силу духу, вміння працювати і прислухатися до своєї команди.

Дуже цікаві та привабливі головні героїні. Вони всі сильні та неординарні особистості. Їхні характери гартувалися у складних життєвих ситуаціях. Дівчата різні, кожна має свої сильні і слабкі сторони, та разом вони гармонійно доповнюють одна одну. Не дивлячись на свій егоїзм і деяку ворожість спочатку, юні шпигунки співчували та допомагали одна одній, проявляли емпатію та добросердечність.

Позитивного колориту книзі додає епоха початку 20 століття, а ще широка географія подій. Адже, виконуючи завдання разом з дівчатами, ми переносимося у різні країни. А це, в свою чергу - різні традиції, цінності та спосіб життя.

Щоб закінчити навчання і продовжити вже дорослу кар'єру, дівчата мають розібратися із своїми дитячими травмами, подивитися в очі дитячим страхам. І це, як на мене, властиво і реальному життю. Адже дуже складно жити своє повноцінне доросле життя, тримаючи скелети в шафі, родом з дитинства.
#марафонкнигомам

Чаклунське романтичне фентезі з магією, міфами та українською історією — говорить нам анотація і з нею важко посперечатися, але при цьому мені книга відчувалась казкою.

Казкою для дорослих, які колись зростали слухаючи легенди та історії про богатирів та витязів, злих чарівників та красунь.

В цій історії я бачила Київську Русь крізь густі тумани часу, чула крики завойовників, відчувала магію, дихала лісовими пахощами та пилом доріг.

Герої чіпляють не зразу, принаймні в мене метч стався згодом, але коли вже стався, то все...
Головні герої тут — купець, якому доля натякнула: «Агов, досить швендяти, час рятувати світ!» та дівчина-птаха, сильніша за дужих загартованих боями воїнів. Вони роблять помилки, вагаються, падають, але встають. Саме тому я їм врешті повірила.

Мене підкорила ця книга, бо вона про ті казки, легенди, що живуть дотепер.

Чи є тут недоліки?
Хіба що мені хотілося б більше часу з другорядними персонажами – деякі з них так і просилися на додатковий час "в етері". Але це ніщо в порівнянні з тим відчуттям, яке залишила ця історія.

Якщо ви, як і я, любите казки, що ніби оживають у руках, беріть цю книгу. Вона того варта 📖✨

📚Хроніки незвіданих земель
✍️ Збірка оповідань п'яти українських авторок : Світлана Тараторіна, Наталія Довгопол, Ірина Грабовська, Наталія Матолінець, Дарія Піскозуб

Кожне оповідання збірки має свій часовий проміжок, та місце дій.

Від: І сторіччя до нашої ери, аж до далекого майбутнього. Історії оживають у таких чудових місцях України як: Крим, Донецька область, Київ, Львів, Хмельницька область та навіть Марс

❤️ Найбільше мені сподобалися два оповідання:
✨"Найближчі до пекла" - тут події відбуваються у шахтарському містечку донецької області, зникають шахтарі а потім їх знаходять мертвими. Робітники розгублені та налякані, а причиною всьому, як згодом з'ясовується кровопивця. Хто ж він, з'ясувати буде нелегко. Тай я сама не здогадалася. Але, найбільше залишає слід у цій історії непросте життя шахтарів, ти розумієш наскільки небезпечною та важкою є ця професія
✨ "Спілка порятунку кахлів і людей " - читати про війну хоч і в минулому не легко. Це все трансформується в теперішнє, ти переживаєш кожну мить цієї історії. Тому вона мене дуже захопила, і розчулила. Головне героїня має особливий дар, завдяки йому вона може потрапляти в минуле через дзеркало, так вона вирішила рятувати людей від загарбників які вбивають і руйнують її рідний Львів, усіх кого зможе.

"Мені видається, що коли зараз не вчепитися в те дрібне, що можна зберегти, то потім у нас вирвуть і його. Батько казали мені: найперше, що загарбники роблять, - відтинають пам'ять. Бо як у людей нема пам'яті, вони легше коряться і ніц усередині не бунтує "

Останнє оповідання, "Земля обітована" мені не сподобалося зовсім, і хоч я заставила себе дочитати до кінця, склалося враження що це радше наукова фантастика у якій намішано забагато всього.

Загалом книга чудова, кожна маленька історія дає можливість прожити різні емоції, та моментами просто краде твоє серденько ❤️ Мені дуже сподобалося читати такі оповідання про Україну, хочеться більше таких книг 📚🫶

Що може бути спільного між князівною, шляхтичем, волоцюгою і скоморошкою? Здавалось би геть нічого. Але ні. У кожного з них свій тягар на серці, обрАзи та неприємні спогади з дитинства. Доля звела цих чотирьох докупки для отримання досвіду, відповідей на питання, що їх турбують. Для цього їм треба знайти країну амазонок, які за легендою, живуть там, де закінчується Чумацький Шлях.

Це історія про дорослішання, досвід, зміни, перше кохання, дружбу, зраду, прощення, про родину, стосунки батьків та дітей, про добро та зло.

Персонажі дуже цікаві та харизматичні, мені навіть важко виділити улюбленого. Мова авторки чудова, читається легко й невимушено. Книга чудово зайде як підліткам, так і дорослим.