Гамнет

Розставимо відразу усі крапки над "і"
- "Гамнет і Гамлет — то насправді одне ім'я, написання якого постійно плутається в реєстраційних книгах Стратфорда кінця XVI - початку XVII ст."
⠀
Так, роман про родину Шекспіра, але суперечки про його особу точаться і досі. Авторка на основі побіжного документу написала чудову історію, яка може вам сподобатись. Мені дуже!
⠀
Очікування, що сюжет буде будуватися навколо постаті Шекспіра розвіялись відразу, тому центральною віссю стала дружина Агнес. Вона, прекрасна у своєму образі трішки лісової знахарки, сильної і стоїчної у всіх ситуаціях жінки, яка вміє читати людські душі.
⠀
Також ми не знаємо, читаючи, що це саме Шекспір, такий як ми звикли уявляти його канонічно. Він постає лише у ролях: хлопчика, сина, батька, чоловіка, викладача, шевця та врешті драматурга. І це прекрасний хід, аби сформувати власне бачення на митця як звичайну людину із власними хвилюваннями, мріями та недоліками.
⠀
Головним тригером та темою цієї історії для мене стала втрата та скорбота. Як жити після неї і у що вона трансформується з часом. На довгому описі згасання хлопчика я чесно плакала. Кожна мама знає, як то бути готовою віддавати власне здоров'я і життя лиш би з дитиною все було гаразд.
⠀
Другим моментом, вартим оплесків став опис механізму зараження та поширення бубонної чуми, захопливо і дуже правдоподібно вийшло.
⠀
Читайте цю історію повільно, насолоджуючись майстерністю плетива слів та описів авторки — воно того варте!
⠀
✒️"Звідки вони могли знати, що Гамнет був тією шпилькою, що скріплювала їх? Що без нього всі вони мали розбитися і розсипатися, мов чашка, що впала на кам'яну підлогу?"
⠀
p.s. щиро раджу після прочитання знайти на ютюб відео про будинок-музей та сад Шекспіра, щоб ще глибше проникнутись духом цієї історії.

Книга, що викликала у мене протиріччя у відчуттях. Я читала і не розуміла, що ж не так, адже долі у героїв досить цікаві.

Агнес - виросла з мачухою, її єдиною підтримкою був брат Бартолом’ю, якого я полюбила, він мені дуже приємний. Джон, чоловік Агнес, виріс з батьком-тираном.

Під фінал книги я відчула біль - це був жорстокий материнський біль, що залишив слід в моєму серці. Деякий час не розуміла чоловіка героїні, однозначно те, що трапилося змінило їх всіх назавжди.

Я ще не розповіла вам про головного героя Гамнета - це справжній хлопчик, який дійсно колись жив своє драматичне життя. Він ріс дуже обдарованою дитиною, один його недоліком була неуважність.

З одного боку - це досить серйозна історія про життя двох поколінь, однак читаючи її мені часом було не цікаво. Що дійсно пробудило у мені цікавість - чума та події після неї, мене вони розчулили.

У своєму творі, авторка описує реальну історію 1596 року, коли жив маленький Гамнет і додала туди художнього забарвлення.

Книга написано цікаво, Сюжетні лінії перескакують у часі (а я це не завжди люблю, бо часто плутаю імена і гублюсь в персонажах).
Багато подій ідуть від імені різних персонажів.
Зачіпає, лишає місце для роздумів.
І що цікаво - історія про Шекспіра, і його сім'ю. Але авторка вміло протягом всього сюжету жодного разу не називає його імені. Я не одразу це помітила і не одразу зрозуміла, хто ж з них саме Шекспір.
В сюжеті є магічні сили і здібності людей.
Якщо вам таке не подобається, можливо і книжка теж не зайде.
Хоч і важко читалась, але мені сподобалось.