Меґґі О'Фаррелл

Книга написано цікаво, Сюжетні лінії перескакують у часі (а я це не завжди люблю, бо часто плутаю імена і гублюсь в персонажах).
Багато подій ідуть від імені різних персонажів.
Зачіпає, лишає місце для роздумів.
І що цікаво - історія про Шекспіра, і його сім'ю. Але авторка вміло протягом всього сюжету жодного разу не називає його імені. Я не одразу це помітила і не одразу зрозуміла, хто ж з них саме Шекспір.
В сюжеті є магічні сили і здібності людей.
Якщо вам таке не подобається, можливо і книжка теж не зайде.
Хоч і важко читалась, але мені сподобалось.

Книга, що викликала у мене протиріччя у відчуттях. Я читала і не розуміла, що ж не так, адже долі у героїв досить цікаві.

Агнес - виросла з мачухою, її єдиною підтримкою був брат Бартолом’ю, якого я полюбила, він мені дуже приємний. Джон, чоловік Агнес, виріс з батьком-тираном.

Під фінал книги я відчула біль - це був жорстокий материнський біль, що залишив слід в моєму серці. Деякий час не розуміла чоловіка героїні, однозначно те, що трапилося змінило їх всіх назавжди.

Я ще не розповіла вам про головного героя Гамнета - це справжній хлопчик, який дійсно колись жив своє драматичне життя. Він ріс дуже обдарованою дитиною, один його недоліком була неуважність.

З одного боку - це досить серйозна історія про життя двох поколінь, однак читаючи її мені часом було не цікаво. Що дійсно пробудило у мені цікавість - чума та події після неї, мене вони розчулили.

У своєму творі, авторка описує реальну історію 1596 року, коли жив маленький Гамнет і додала туди художнього забарвлення.

«У кожному житті є своє ядро, своє осердя, свій епіцентр, з якого все проростає і куди все повертається».

Оповідь дуже неспішна і розмірена, до того ж нелінійна, потребує концентрації від читача. Наприклад, ще на початку є згадка про якусь Енн. І треба запам’ятати це ім’я. Щоб коли воно з’явиться знову, зрозуміти чому людина згадувала її, щоб пов’язати її з персонажами в оповіді, кому вона ким доводилася. І так повсякчас у книжці. Тому текст на початку потребує уважного читання. Бо коли говориться, що ось це бабуся чи дідусь дівчат Сьюзен, Джудіт та хлопчика Гамнета, треба ще зрозуміти кому ці бабуся і дідусь доводяться мамою і татом. Ось така це трошки складна оповідь. Але цікава!

“Я все думаю, що колись з’явиться якась зморшка чи складка в часі, і ми повернемося туди, де були, туди, де вона живе й дихає”

Книжка дуже сумна. А місцями безнадійна. Бо правдиво описано, як поширювалась чума. І правдиво описана втрата близької людини! І ми ці емоції переживаємо разом із персонажами. Як пошесть може вмить убити сильну й здорову людину! Це майстерно описано! Але це читання важке, бо нелегко читати про смерть близької людини, а конкретно дитини (авторка, до речі, сама це спойлерить)! І далі правдиво описане, як горе може змінити людину, зломити її. І ти занурюєшся в те горе, згадуючи своє. Згадуючи те, що ти намагаєшся забути. Ті жахливі дні відразу після смерті коханої людини. І божеволієш разом із головною героїнею.
Книжка може нагадати тобі про твої втрати. Про пережите тобою, коли помирали твої кохані, які ніколи не повернуться, і ти теж думаєш про ту «зморшку чи складку в часі». Тому не знаю, як я можу радити читати цю книжку. Мені після неї довелося витягувати себе із сумних спогадів. Якщо готові взятися до читання цієї книжки, я вас попередила, будьте до цього готові.

Можливо, ви знаєте про кого ця книжка. Але якщо не знаєте, ви самостійно почнете про це здогадуватися. Хоча майже всі знають про кого вона, хоч її герой жодного разу не називається. Хоча ні, ця книжка про його сім’ю, яка могла бути в нього. Бо постать ця загадкова, й зараз ще вкрита флером таємничості. Мабуть, можна подати і таку версію подій. Най буде.

На обкладинці книжки птах юнки Агнес.
До речі, коли персонаж володіє такими властивостями, як передбачення, завжди дивуєшся, чому він бачить з майбутнього саме те, а не інше. А це залежить лише від волі автора.

Весь сюжет книги описаний в анотації. Немає ніяких інтриг, ніяких таємниць. Але завдяки атмосфері ця книга є шедевром і дуже мені сподобалася!

В першій частині розповідається про події до смерті Гамнета. Невеликі глави про страшний день чергуються з великими флешбеками про минуле Агнес і Вільяма. З глав про день смерті ми краще дізнаємося про характер і стосунки дітей Сюзанни, Джудіт і Гамнета. Але найбільше приголомшують флешбеки про минуле. Про погане дитинство Вільяма і ще гірше дитинство Агнес. Про їх складні і болючі стосунки з батьками. Про теплі стосунки з братом та сестрою. Містична і казкова легенда про Агнес, її дар бачити майбутнє і душі людей. Палке кохання Вільяма і Агнес до нестями і їх подружнє життя.

В другій частині, вже після смерті Гамнета, оповідь йде лінійно. Авторка майстерно все описує, що все добре відчуваєш: біль Агнес, відчуження Вільяма, лють Сюзанни та розгубленіть Джудіт. Сім'я розділена і розбита. Але поступово всі оговтуються від втрати, знаходять нові для себе сенси, відчуваючи смуток за втраченим Гамнетом. В кульмінації, батько Вільям пише нову п'єсу "Гамлет", яку присвячує своєму синові. Вся ця історія про сім'ю Шекспіра, хоча його відоме прізвище в книзі жодного разу не згадується.

Ця книга про сім'ю та сімейні стосунки, про легенди і історії, про втрату і пам'ять! Буду чекати нову книгу авторки від Vivat)))

Ця книга про біль, втрату, складні стосунки між поколіннями у сім'ї. Але також і про любов, силу духу, пошуки та прийняття себе і свого життєвого шляху.

Мені книга сподобалась, хоч вона й важка, сумна, щемлива. В ній не знайдеш неочікуваних поворотів сюжету чи карколомних подій. Фінал теж не дивує, бо ще не читаючи книгу, ми розуміємо, що хлопчик загине, а його батько напише видатну п'єсу. Однак роман все одно захоплює.

Написано його майстерно, персонажі харизматичні і після прочитання хочеться знайти відомості про Шекспіра, його дружину, дітей та перечитати "Гамлета".

Цікаво, що ім'я Вільям та прізвище Шекспір жодного разу не згадується. Він завжди "чоловік Агнес", "батько Сюзанни, Гамнета і Джудіт", "син Джона і Мері", "брат Елізи".

Тільки будьте готові до того, що хоч це й історичний роман, ви не отримаєте багато інформації про Шекспіра, Гамнета чи історію написання п'єси.

Але знайдете сильних й неординарних жіночих персонажів, цікаві описи тогочасного побуту, ведення господарства.

Наостанок хочу похвалити оформлення книги, вона надзвичайно красива.

Агнес була незвичайною жінкою. Як і її покійна мати, вона знала дію всіх лікарських рослин, могла вилікувати хворобу, яку ніхто не міг, передбачити долю і навіть прочитати думки. Місцеві вважали її дивачкою, мачуха щиро ненавиділа. Проте Агнес ніколи не відмовляла в допомозі нужденним.

Зустрівши Вільяма, вона одразу побачила в ньому незвичайну долю і велике майбутнє.

"Я ніколи не зустрічала подібних людей раніше".

Щире кохання, сімейне гніздечко.Але сталась подія, яка розколола цей світ навпіл: Агнес і Вільям втратили сина.

Ця книга - передісторія виникнення відомої на весь світ п'єси "Гамлет" (Гамнет) Вільяма Шекспіра.

Книга досить детально занурює читача в 16 століття, невелике англійське містечко. Ми бачимо весь побут і спосіб життя тогочасних людей. Цей період також відмітився жахливою епідемією чуми, і авторка наглядно описала механізм зараження і розповсюдження цієї страшної хвороби.

Весь біль і розпач від втрати дитини вилився на сторінки цієї історії.  Шалена туга і біль матері, трагедія, яка змінила життя назавжди.

Чим закінчиться історія Вільяма і Агнес - дізнаємось в кінці. Фінал був сильним і емоційним, але мені його трішки не вистачило, хотілось дізнатись на краплину більше.

Розставимо відразу усі крапки над "і"
- "Гамнет і Гамлет — то насправді одне ім'я, написання якого постійно плутається в реєстраційних книгах Стратфорда кінця XVI - початку XVII ст."
⠀
Так, роман про родину Шекспіра, але суперечки про його особу точаться і досі. Авторка на основі побіжного документу написала чудову історію, яка може вам сподобатись. Мені дуже!
⠀
Очікування, що сюжет буде будуватися навколо постаті Шекспіра розвіялись відразу, тому центральною віссю стала дружина Агнес. Вона, прекрасна у своєму образі трішки лісової знахарки, сильної і стоїчної у всіх ситуаціях жінки, яка вміє читати людські душі.
⠀
Також ми не знаємо, читаючи, що це саме Шекспір, такий як ми звикли уявляти його канонічно. Він постає лише у ролях: хлопчика, сина, батька, чоловіка, викладача, шевця та врешті драматурга. І це прекрасний хід, аби сформувати власне бачення на митця як звичайну людину із власними хвилюваннями, мріями та недоліками.
⠀
Головним тригером та темою цієї історії для мене стала втрата та скорбота. Як жити після неї і у що вона трансформується з часом. На довгому описі згасання хлопчика я чесно плакала. Кожна мама знає, як то бути готовою віддавати власне здоров'я і життя лиш би з дитиною все було гаразд.
⠀
Другим моментом, вартим оплесків став опис механізму зараження та поширення бубонної чуми, захопливо і дуже правдоподібно вийшло.
⠀
Читайте цю історію повільно, насолоджуючись майстерністю плетива слів та описів авторки — воно того варте!
⠀
✒️"Звідки вони могли знати, що Гамнет був тією шпилькою, що скріплювала їх? Що без нього всі вони мали розбитися і розсипатися, мов чашка, що впала на кам'яну підлогу?"
⠀
p.s. щиро раджу після прочитання знайти на ютюб відео про будинок-музей та сад Шекспіра, щоб ще глибше проникнутись духом цієї історії.