Ця історія надзвичайно складна, сумна та песимістична. Вона про життя та боротьбу за виживання. Вона про расову несправедливість та жорстокість. І це все випадає на життя юної героїні Лін Дайю. Вона ...читати далі →
От і трапилася зі мною одна з найважливіших книжок у житті. "Чотири скарби неба" тепер цеглинка храму моєї душі. Почну з того, що я дуже далека до східної, зокрема китайської, культури/літератури. Не...читати далі →
Моя суб’єктивна оцінка цієї книги десь між 3 та 4, або ж 6 та 7 зірочками. Далі можливі спойлерні моменти. Pros: • Перша половина книги йшла прям дуже жваво й захопливо. • Цікава тема каліграфії т...читати далі →
Китай, 1882 рік. Дайю викрали посеред рибного ринку Джифу, коли їй було всього 13. Після цього її відправили в бочці з вугіллям до Сан-Франциско, де вона мала працювати у публічному будинку. Її життя ...читати далі →
Юну дівчинку викрадають вдень на рибному ринку. Саме з цього моменту починається моторошна історія життя. Від бочки з вугіллям у трюмі корабля до борделю у США. Новий світ і зовсім неочікуване життя....читати далі →
Історія, про життя дівчинки на ім'я Дайю. Хоча життям це назвати дуже важко, це скоріше боротьба за виживання. Дівчина та привид, які носять однакове ім'я, і здається поєднані однаковою трагічною доле...читати далі →
Роман про втрату, виживання та пошук власного голосу. Історія Лін Дайю захоплює з перших сторінок і змушує співпереживати її боротьбі в жорстокому світі расизму й насильства. Поєднання реалій Америки ...читати далі →
Цей історичний роман розповідає трагічну історію маленької дівчинки та всього китайського народу. Дайю викрадають, утримують в полоні рік, а потім перевозять до США в бочці з вугіллям, щоб продати в б...читати далі →
Акт про виключення китайців дозволяв в'їжджати до США 105 китайцям на рік. Він діяв до !1943 року. Попри заборони, китайців ввозили до Америки нелегально і продавали їх, як товар. Саме така доля спіт...читати далі →
Ця книжка для мене була дуже важкою психологічно. Історія головної героїні вийшла якоюсь затягнутою, сповнена новими і новими труднощами. Дуже прикро, що це на реальних подіях. Дуже болюче, не справед...читати далі →
Доля Лін Дайю була визначена у той момент, коли батьки назвали її на честь трагічної героїні китайського фольклору. Тринадцятирічною її викрадають посеред вулиці та разом з іншими дівчатами переправляють за океан для роботи у будинку розпусти. У той час в Америці панують жорстокі настрої щодо китайських іммігрантів, які змушують дівчинку боротися за власне життя. Чи вдасться Дайю втекти від трагедії, яка, здається, ходить за нею слідом?
«Чотири скарби неба» — історичний роман, який переносить читача у США кінця ХІХ століття та демонструє усю жорстокість цього періоду. Авторка переплітає тогочасну реальність із давньою китайською міфологією, витворюючи унікальне тло роману та абсолютно нове звучання художнього тексту у літературі.
Дженні Тінхвей Джан — китайсько-американська письменниця з Техасу, яка здобула ступінь магістра наукової літератури в Університеті Вайомінга. «Чотири скарби неба» — її дебютний роман.
Тринадцятирічною мене схопили посеред рибного ринку Джифу на Біч-роуд, коли я дивилася, як пишнотіла жінка скидає на купу сигів, схожих на лопати. Вона сидить навпочіпки, спершись пахвами на коліна, і перекладає найкращі рибини нагору. Довкола те саме роблять ще з десяток торговців, біля яких звивається підвішена в сітках риба. Вода з неї стікає вниз у відра. Земля навколо лисніє від бризок, що розлітаються від ще живих рибин. Їхні тіла вигинаються в повітрі й виблискують, мов сріблясті феєрверки.
Я ніколи нічого не розпитувала, а лише всотувала його слова, дозволяючи їм нести мене крізь дні. Він не платив мені за роботу, крім як своїми уроками, а я ніколи й не просила. Проте іноді, коли ієрогліф вдавався особливо добре, він підсовував мені срібняка. Я заощаджувала як могла, уявляючи, як у майбутньому стану майстром у власній школі каліграфії й купуватиму тільки найкраще приладдя для своїх учнів. І нагородою за те, що я слідувала за покликом серця, здавалося, був ієрогліф за ієрогліфом.
На мене знову хвилею накочує той давній щем від спогадів про рибальське село, наш будиночок на три прольоти і зрештою — про батьків. Моторошна тиша їхньої порожньої спальні. Німий ткацький верстат. Тієї миті біль утрати так глибоко в мене врізався, що ніщо, навіть 36 501 камінь не міг би залатати цю прірву. Чому ви пішли? Чому не забрали мене з собою? Невже так легко мене покинули? Повз мене, немов у вогні, проносяться ієрогліфи: «обман», «зрада», «відмова». І нарешті «сором».
Нацкешбек
Котолог
