Покоївка

Автор
Ніта Проуз
RDT оцінка
6.7
23
Ваша оцінка
відгуків
16
Немає в наявності
399 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
399 грн
1
Про товар
Код товару
104292
Видавництво
Рік видання
Вік
16+
Палітурка
Мова
Українська
Оригінальна назва
The Maid by Nita Prose
Перекладач
Марта Госовська
Кількість сторінок
328
Формат (мм)
220 x 150
Вага
0.436
ISBN
9786177965892
Опис

Найкраща книжка 2022 року у категорії «Детективи і трилери» за версією Goodreads

«Я — ваша покоївка. Я стільки всього знаю про вас. Та коли вже на те пішло, то що ви знаєте про мене?»

Моллі Грей не така, як всі — вона не розуміє людей навколо і не вписується у соціальні стандарти. Кілька місяців тому померла її улюблена бабуся, тож розраду вона знайшла у роботі покоївки. Їй подобається досконало прибирати кімнати готелю і зникати до приходу гостей.

Життя Моллі перевертається у той день, коли в одному з номерів вона знаходить труп постійного клієнта — багатія Чарльза Блека. Героїня стає першою і головною підозрюваною. Розгадати цю головоломку і підібрати ключі до таємниці доводиться самій Моллі.

«Покоївка» — це роман, який крім захопливого детективного сюжету, пропонує поглянути глибше на життя людей, які не вписуються у соціальні стандарти. Чи вдасться усім нарешті побачити цю дивну невидиму покоївку? Чи зможе Моллі віднайти правду і довести свою невинність?

Про Ніту Проуз, авторку книги

Ніта Проуз — віцепрезидентка і редакційна директорка компанії Simon & Schuster в Торонто, Канада. Протягом кар’єри працювала в кількох видавництвах. «Покоївка» — її дебютний роман.

Цитати з книжки

Коли я одягаю свою форму покоївки, — але не таку старомодну, у стилі «Абатства Даунтон», і не еротичне кліше у стилі «Плейбоя», а сліпучо-білу накрохмалену сорочку і обтислу спідницю-олівець (з еластичної тканини, що гарно облягає) — я набуваю цілісності. Коли я вбрана до роботи, то почуваюся впевненіше, наче знаю, що мені казати та робити, принаймні частково. А коли я знімаю форму в кінці дня, то почуваюся голою, вразливою і загубленою.

 

Життя — цікава штука. Сьогодні воно тебе дивує і завтра — теж. Та це можуть бути два такі різні дива, як день і ніч, як біле і чорне, як добро і зло. Вчора я знайшла мертвого пана Блека, а сьогодні Родні запросив мене на побачення. Якщо буквально, то ми не «підемо» на побачення, ми «залишимося» на побачення, бо воно відбудеться на нашому робочому місці. Та це питання семантики. Головне тут слово — «побачення». Відколи ми з Родні були на побаченні, минуло тридцять сім днів. «Терпіння винагороджується», казала Ба. О Ба, ти мала рацію!

 

— Дивний цей світ, Моллі. Ще вчора я хвилювався, що недавні події віднадять гостей і готель спорожніє. А сьогодні все достоту навпаки. Гостей все більше. Пані приходять гуртом на чай, щоби тут просто понишпорити. Наші конференц-зали заброньовані вщерть на місяць вперед. Ніби всі нишпорки-аматори. Вони думають, що можуть запурхнути у готель і розгадати загадкову кончину пана Блека. Подивіться-но на рецепцію. Та вони ледве дають собі раду.

Враження читачів
RDT оцінка
6.7
23
Ваша оцінка
відгуків
16
8
03.10.2023
Це було добре. Особливо, якщо викинути з обкладинки анотацію і читати без упередження.

Покоївка Моллі найкраще серед усіх справляється зі своєю роботою. У Моллі розлад аутистичного спектру, який вплинув на розвиток ОКР: вона помічає кожен відбиток, що треба відтерти, кожну дрібку пилу, яку треба прибрати.

Але Моллі не розрізняє емоцій, підтекстів. Не знає, хто жартує з нею, а хто – над нею. Не розуміє, хто їй друг, а хто просто каже, що він їй друг. І саме навколо цього будується сюжет, що приводить Моллі у максимально неочікувану для неї ситуацію. Здається, навіть покійна бабуся була би нею незадоволена.

Це не трилер, не детектив і я не зовсім розумію, чому «Покоївка» продається у цих відділах. Спробую пояснити чому.

На початку книги відбувається вбивство – саме Моллі знайшла тіло померлого. Це вже заявочка на вищеперераховані жанри. Проте особливість цієї історії в тому, що всі навколо Моллі приблизно здогадуються, що саме відбулося. Також Ніта Проуз заводить читачів у сцени, які стовідсотково підтверджують підозри інших персонажів.

Проте по історії нас веде Моллі. А Моллі ніхріна не відстрелює в тому, що відбувається. Вона ненадійна оповідачка і ми про це знаємо. Тож ніякої інтриги у романі не буде. Натомість сторінки заповнює потік думок Моллі – як вона сприймає ці неоднозначні сцени, скільки зусиль вкладає в те, щоб пристосуватися до навколишнього світу, які має спогади, мрії, як справляється із стресом і людьми, що користуються нею.

І так вже виходить, що Моллі чудова людина. І тому їй хочеться співчувати, переживати за неї, бажати їй кращого. І тим, як розгорнулися події, я задоволена. Але вам нічого не розповім – біжіть читати.
10
09.05.2025
Трактувати роман як звичний детектив язик не повертається. Але глобально він ним і є. Розслідування смерті постояльця набирає обертів відразу після події і затягує в себе усіх навколо. Очевидно, що покоївка Моллі одна з ключових осіб.
Сюжет розвивається каскадами – поряд з основними подіями, ми повертаємось то в дитинство Моллі, то на декілька років раніше, щоб побачити ту ніжність і мудрість в стосунках з бабусею, але найчастіше ми повертаємось до більш недавніх подій, що передували головному злочину і спостерігаємо за тим, як Моллі потрапила в пастку в силу своєї неспроможності розбиратися в людях та «розрізнити добрі яйця від поганих яєць».

Я прониклась цілком теплом до головної героїні. Її непохитність, подекуди кумедна прямолінійність, невтомна жага до порядку та чистоти, а ще беззаперечна простота та чулість до оточуючих покорили моє серце.
Покоївка це детектив (так воно і є). Та окрім цього, Покоївка це роман про особливу людину, про дружбу, віру в себе та віру в добро. Далеко не всі вчинки Моллі вміщаються в означення правильних та всі вони (окрім одного, про який вона щиро шкодує) пояснюються поняттям правосуддя в призмі світогляду дівчини.

Бувають історії, які не хочеться відпускати. Покоївка для мене така історія.
Котик
10
28.04.2024
Готель, вбивство та покоївка, яка є свідком чи все ж підозрюваною?

Авторка майстерно "кидає" читачів у здогадках про події, що сталися у злощасному номері готелю, паралельно показуючи дружбу, зраду, розчарування, обман та симпатії, які трапляються у житті героїв під час розслідування.

Рекомендую цю книгу для прочитання та хочу виділити цитату, яка особливо сподобалася: "Ми всі однаково різні".