Це було добре. Особливо, якщо викинути з обкладинки анотацію і читати без упередження. Покоївка Моллі найкраще серед усіх справляється зі своєю роботою. У Моллі розлад аутистичного спектру, який впл...читати далі →
Трактувати роман як звичний детектив язик не повертається. Але глобально він ним і є. Розслідування смерті постояльця набирає обертів відразу після події і затягує в себе усіх навколо. Очевидно, що по...читати далі →
Готель, вбивство та покоївка, яка є свідком чи все ж підозрюваною? Авторка майстерно "кидає" читачів у здогадках про події, що сталися у злощасному номері готелю, паралельно показуючи дружбу, зраду, ...читати далі →
«Старанна праця винагороджується. Чисте сумління, чисте життя». Моллі Ґрей - сумлінна покоївка у п’ятизірковому бутик-готелі, робоча бджола у вулику. У неї особливе сприйняття соціальної взаємодії, п...читати далі →
Той тип розповіді, коли оповідач в силу певних внутрішніх чи зовнішніх причин - ненадійний. І читачу доводиться грати у вірю-не вірю. А також передчувати і чекати на непередбачуваний розв’язок сюжету…...читати далі →
Я очікувала більш детективної історії. Половину книги ми проживаємо разом з Молі, щоб трішки зрозуміти логіку її думок та сприйняття життя. Мені було дико жаль цю дівчину, бо здається у всіх на думці ...читати далі →
Люблю читати історії від ненадійного оповідача, а Моллі саме така - вона сама не все розуміє, бо їй важко відрізняти вирази облич людей, та й не тільки це ? Мабуть, розумію, чому є негативні відгуки....читати далі →
Не можу сказати, що це класичний детектив. Більше схоже на роман. Цікава розповідь про дівчину, яка відрізняється. Але на детектив не тягне
Я просто не можу чекати до завтра! Хочу терміново поділитися з вами відгуком на книгу «Покоївка» Ніти Проуз? Перш за все, хочу подякувати видавництву за цю неймовірну обкладинку. Тільки побачивши її ...читати далі →
Сюжет книги тримає в напрузі до самого кінця. Автор майстерно веде розповідь, підкидаючи читачеві нові та нові таємниці. Проте головна героїня викликала у мене суперечливі почуття. З одного боку, я с...читати далі →
Найкраща книжка 2022 року у категорії «Детективи і трилери» за версією Goodreads
«Я — ваша покоївка. Я стільки всього знаю про вас. Та коли вже на те пішло, то що ви знаєте про мене?»
Моллі Грей не така, як всі — вона не розуміє людей навколо і не вписується у соціальні стандарти. Кілька місяців тому померла її улюблена бабуся, тож розраду вона знайшла у роботі покоївки. Їй подобається досконало прибирати кімнати готелю і зникати до приходу гостей.
Життя Моллі перевертається у той день, коли в одному з номерів вона знаходить труп постійного клієнта — багатія Чарльза Блека. Героїня стає першою і головною підозрюваною. Розгадати цю головоломку і підібрати ключі до таємниці доводиться самій Моллі.
«Покоївка» — це роман, який крім захопливого детективного сюжету, пропонує поглянути глибше на життя людей, які не вписуються у соціальні стандарти. Чи вдасться усім нарешті побачити цю дивну невидиму покоївку? Чи зможе Моллі віднайти правду і довести свою невинність?
Ніта Проуз — віцепрезидентка і редакційна директорка компанії Simon & Schuster в Торонто, Канада. Протягом кар’єри працювала в кількох видавництвах. «Покоївка» — її дебютний роман.
Коли я одягаю свою форму покоївки, — але не таку старомодну, у стилі «Абатства Даунтон», і не еротичне кліше у стилі «Плейбоя», а сліпучо-білу накрохмалену сорочку і обтислу спідницю-олівець (з еластичної тканини, що гарно облягає) — я набуваю цілісності. Коли я вбрана до роботи, то почуваюся впевненіше, наче знаю, що мені казати та робити, принаймні частково. А коли я знімаю форму в кінці дня, то почуваюся голою, вразливою і загубленою.
Життя — цікава штука. Сьогодні воно тебе дивує і завтра — теж. Та це можуть бути два такі різні дива, як день і ніч, як біле і чорне, як добро і зло. Вчора я знайшла мертвого пана Блека, а сьогодні Родні запросив мене на побачення. Якщо буквально, то ми не «підемо» на побачення, ми «залишимося» на побачення, бо воно відбудеться на нашому робочому місці. Та це питання семантики. Головне тут слово — «побачення». Відколи ми з Родні були на побаченні, минуло тридцять сім днів. «Терпіння винагороджується», казала Ба. О Ба, ти мала рацію!
— Дивний цей світ, Моллі. Ще вчора я хвилювався, що недавні події віднадять гостей і готель спорожніє. А сьогодні все достоту навпаки. Гостей все більше. Пані приходять гуртом на чай, щоби тут просто понишпорити. Наші конференц-зали заброньовані вщерть на місяць вперед. Ніби всі нишпорки-аматори. Вони думають, що можуть запурхнути у готель і розгадати загадкову кончину пана Блека. Подивіться-но на рецепцію. Та вони ледве дають собі раду.
Нацкешбек
Котолог
