Ніта Проуз

Не можу сказати, що це класичний детектив. Більше схоже на роман. Цікава розповідь про дівчину, яка відрізняється. Але на детектив не тягне

Я просто не можу чекати до завтра! Хочу терміново поділитися з вами відгуком на книгу «Покоївка» Ніти Проуз💭

Перш за все, хочу подякувати видавництву за цю неймовірну обкладинку. Тільки побачивши її одразу ж захотілося прочитати саму історію.

Тепер давайте перейдемо до сюжету. Наша головна героїня, Моллі Грей, не така, як всі. Їй важко порозумітися з людьми навколо, точніше, вони її часто не розуміють та вважають доволі дивною. Декілька місяців тому помирає найрідніша людина Моллі – її бабуся, тому вона повністю занурюється в роботу покоївки у відомому готелі.

І от одного дня саме Моллі знаходить труп постійного клієнта – багатія Чарльза Блека. Звичайно ж, вона та його молода дружина стають першими підозрюваними, але не все так просто, як здається на перший погляд.

Хочу сказати, що мене доволі сильно вразили останні 40 сторінок книги. На них нам по-новому відкривається головна героїня, її переконання та бажання.

«Покоївка» – це саме та книга, яка поглине вас! Вам захочеться «проковтнути» книгу якомога швидше – зрештою, мені на це пішло всього декілька годин. І книга мені дуже сподобалася✨

Окрема вдячність авторці за те, як вона показала стосунки Моллі та її Ба. Дуже щемко та з любов'ю💔

• Якби не Ба, то я б не знала, що люди усміхаються не лише від щастя. Іноді вони посміхаються, коли беруть вас на кпини. Або ж дякують вам, а насправді хотіли би вліпити вам добрячого ляпаса.

• Не можна судити про людину за її професією чи становищем, яке вона посідає; людей судять за їхніми вчинками.

• Біда з тим болем. Він заразний, як якась хвороба. Від того, хто страждав першим, біль переходить до тих, хто любить вас найбільше. Правда – не завжди найбільша цінність. Іноді нею потрібно пожертвувати, щоби спинити поширення болю на тих, кого ви любите.

Готель, вбивство та покоївка, яка є свідком чи все ж підозрюваною?

Авторка майстерно "кидає" читачів у здогадках про події, що сталися у злощасному номері готелю, паралельно показуючи дружбу, зраду, розчарування, обман та симпатії, які трапляються у житті героїв під час розслідування.

Рекомендую цю книгу для прочитання та хочу виділити цитату, яка особливо сподобалася: "Ми всі однаково різні".

Люблю читати історії від ненадійного оповідача, а Моллі саме така - вона сама не все розуміє, бо їй важко відрізняти вирази облич людей, та й не тільки це 😅

Мабуть, розумію, чому є негативні відгуки. Такі герої не всім відгукуються. Але мені щиро сподобалось книга. Моллі не бісила, читалось швидко і легко)
І ще важливо - не варто сприймати цю книгу, як класичний детектив, хоч тут все і крутиться навколо скоєного вбивства. Це скоріше спостереження за людиною, якій важко живеться в суспільстві, особливо коли немає підтримки і сполучної ланки з іншими людьми - когось, хто щиро дбатие про інтереси такої нейровідмінної людини.

Тільки фіналом залишилась розчарована, ніби авторка мене обвела довкола пальця, просто упустивши важливу частину сцени і показавши нам її в самому кінці.

Ця книга залишила по собі дуже неоднозначні враження.

З одного боку, це - слабенький детектив, і тим більше ніякий не трилер. Тобто, тут є і вбивство, і розслідування, але немає інтриги, напруження, все очевидно всім, крім головної героїні, яка і є оповідачкою. Авторка раз за разом підкидає нам сцени, які стверджують у підозрах. А з іншого боку, в певний момент події раптом набирають обертів, і все виходить зовсім не так, як очікувалось. Правда, є питання, чи могло б воно справді так відбутися, чи достатньо уважна була авторка до деталей... Проте читається захопливо.

Так само і з персонажами.
З одного боку, дуже сподобалось, що головна героїня нетипова не тільки для цього жанру, а й загалом нечасто зустрічається в літературі. Моллі (так її звати) має розлад аутистичного спектру з пунктиком на чистоті. Цікаво, що цю її особливість перетворено на перевагу: вона - покоївка, і вона - найкраща. З іншого боку, багато разів звернувши нашу увагу на те, що Моллі не вміє зчитувати емоції, брехати і все сприймає буквально, Ніта Проуз в кінці роману змушує її діяти дуже хитро і підступно. Звідки такі разючі зміни?
З одного боку, бабуся Моллі викликає повагу тим, скільки зусиль вона доклала до її виховання. З іншого - волосся стає дибки, дізнавшись, яку обіцянку вона взяла з дівчини перед смертю.

Що сподобалось однозначно, так це - мова. Надзвичайно гарна робота перекладачки Марти Госовської! Спочатку мова дивувала і трохи дратувала. Пару слів навіть довелося уточнити в словнику. Проте дізнавшись більше про життя героїні, певна манірність та архаїчність стають цілком зрозумілими. Коло спілкування Моллі - її бабуся - літня жінка; розваги - перегляд ретро серіалів. Де взятися сучасним зворотам та молодіжному сленгу?
Саме цим я собі пояснила і дисонанс обкладинки та змісту.

А ще сподобалась легкість читання. Це - чудовий варіант книги для відпочинку, розваги, розвантаження голови.

Дуже хотілося прочитати, адже декілька місяців тому ця книга була мастрід всіх книжкових блогерів. Це непогана книга,але доволі прохідна, впевнена, що через місяць я навіть не пригадаю сюжет.

Покоївка Моллі, на перший погляд, трошки дивна, схиблена на чистоті дівчина. Якщо ви дивилися Теорію великого вибуху, то ви зрозумієте, що вона нагадує Шелдона Купера. Випадково Моллі потрапляє у вир подій пов'язаних з убивством одного з багатих постояльців готелю.Події розвиваються доволі стрімко, та так, що з простого свідка вона стає підозрюваною. І ось тут стає доволі дивно і напрочуд нецікаво. Детективна лінія стає досить нелогічною. На початку нас переконують, що Моллі особлива, вона не розуміє натяків, емоцій, каже, що має на думці, їй важко хитрувати. А вже ближче до кінця книги вона розігрує доволі хитромудрі ходи. До того ж останній розділ взагалі збиває з пантелику і постає питання чи Моллі дійсно така проста.

«Старанна праця винагороджується. Чисте сумління, чисте життя».

Моллі Ґрей - сумлінна покоївка у п’ятизірковому бутик-готелі, робоча бджола у вулику. У неї особливе сприйняття соціальної взаємодії, проблеми з розумінням чужих емоцій та з висловленням своїх. Але це не має значення, доки є чіткі озвучені правила поведінки та поставлені завдання. Чи доки те, що відбувається навколо, можна віднести під будь-яке завчене раніше правило.

Раптова смерть за загадкових обставин багатого та відомого гостя готелю виходить за межі звичних подій. Але вивчені правила та хороші манери дозволяють сірій Моллі не втрачати самовладання.

Розповідь веде сама героїня, що дає можливість спостерігати за її думками протягом того багатого на події тижня, дізнатись про її життя та переконання.

На перший погляд, очевидно, що через надмірну довірливість і залежність від авторитетів, Моллі не зможе діяти на власний розсуд. Чи що невміння сприймати підтекст призведе до того, що її використають. Чи що впродовж цього тижня відбудеться еволюція емоційного інтелекту персонажа.

Проте не все так просто. Попри неквапливу оповідь, усе набрало таких обертів, що я інколи втрачала нитку послідовності. Хотілось перечитати якийсь із давнішніх розділів, адже здавалось, що щось пропустила. А сама розв’язка стала несподіваною і видалась такою, що не має слідів.

Історія цікава, її хочеться розкрити до кінця. При цьому детективна лінія для мене з пробілами, хоча, можливо, саме це і склало основну інтригу.

Я величезний фанат детективів і прочитала їх не мало, але "Покоївка" входить в улюблені. Дуже подобається вигляд книги, тому лише глянувши на неї, вже хочеться пошвидше прочитати її.
Не люблю у відгуках читати спойлери, тому залишу суто своє враження від книги;)

Звичайно, від книги очікується саме детективного розслідування, оскільки книга знаходиться в цьому жанрі, але мені подобається, як просто написана ця книга. Ми можемо впродовж книги разом з головною героїнею Молі відчувати всі її емоції і переживання, зрозуміти хід її думок. Читаючи, виникає лише одна думка: "Невже бувають такі наївні покоївки?". Книга читається легко і мені було справді цікаво. До кінця не розумієш, хто ж насправді в усьому винен.

Рекомендувала б цю книгу тим, хто хотів прочитати щось не дуже складне, але при цьому цікаве.

Загалом книга мені сподобалася, але я мала зовсім інші очікування стосовно неї. Анотація навела мене на думку, що це може бути щось подібне до "Служниці". І насправді покоївка Моллі таки має свої таємниці, але замість того, щоб вразити і здивувати, вони мене засмутили і трохи розчарували. Але про все по порядку.

Мені сподобався стиль написання авторки, я читала роман у швидкому темпі, все дійсно цікаво і не банально. Карколомних поворотів сюжету не траплялося, але й нудно зовсім не було.

Текст багатий подробицями, особливо стосовно прибирання, та дрібними деталями з життя Моллі. І всі вони матимуть значення, коли стане зрозумілим, що те, як бачить ситуацію дівчина, і якою та є насправді, кардинально різниться між собою.

Часто мені було шкода Моллі, її незаслужено ображали, насміхалися з неї, а її спогади з дитинства надзвичайно болючі. Хоч цього майже не описано, але якими тільки жорстокими були до неї інші діти.

Тож, як відомо, Моллі працює покоївкою у розкішному готелі, а кожен її день схожий на попередній, до того моменту, як вона натрапляє на тіло в номері. Дівчина в цьому не винна, але її звинувачують у вбивстві і не тільки.

І ось тут Моллі часто поводить себе нерозсудливо. Їй притаманні незвичайна поведінка і тяжко дається спілкування з іншими, тож я її ні в чому не звинувачувала і вболівала за неї. Але коли в кінці книги розкрилися усі таємниці, Моллі мене розсердила. Бо вона нічого не тямила і потребувала допомоги, а сама приховувала так багато важливої інформації і самостійно ухвалювала рішення, які могли б дуже погано обернутися проти неї. Якби не Шарлотта, Моллі точно опинилася б за ґратами. От тільки, як виявилося, вона могла б і самостійно виправдати себе, аби лише повідомила правду.

Сюжет книги тримає в напрузі до самого кінця. Автор майстерно веде розповідь, підкидаючи читачеві нові та нові таємниці.

Проте головна героїня викликала у мене суперечливі почуття. З одного боку, я співчувала їй, адже життя обійшлося з нею жорстоко. З іншого боку, її замкнутість, підозрілість та нездатність йти на контакт з людьми часом дратували.

Мені здалося, що автор навмисно зробив Моллі такою нетиповою, щоб підкреслити контраст між нею та блискучим світом багатих постояльців готелю.

Загалом, "Покоївка" - це цікава книга з динамічним сюжетом.

Я очікувала більш детективної історії. Половину книги ми проживаємо разом з Молі, щоб трішки зрозуміти логіку її думок та сприйняття життя.
Мені було дико жаль цю дівчину, бо здається у всіх на думці було тільки одне - використати її слабкості собі на користь. Більшість героїв обурливо-егоїстичні, Молі трохи пасивно мінлива. Ніби й вчиняє якісь дії, але все сприймається як звичайний плин речей.

Детективна лінія хоч тягнеться протягом усієї книги, але тільки в другій половині починаються якісь події, розслідування та ДжеймсБондПлан.

Усі шість розділів книги були не поганими, але для мене десь на 3/5. Під кінець я зовсім не очікувала такого повороту і чесно не думаю, що якась частина книги мала би спонукати нас додуматись до такої розв'язки.
Ідея книжки - дуже цікава. Реалізація - хороша. Розвиток подій досить логічний.

Той тип розповіді, коли оповідач в силу певних внутрішніх чи зовнішніх причин - ненадійний. І читачу доводиться грати у вірю-не вірю. А також передчувати і чекати на непередбачуваний розв’язок сюжету… Якого в цій книзі, на жаль, немає. А можна було б і викрутити.

Як на мене, книга легка, для розваги і невдумливого читання нормік, але не більше. Точно не найкраще з жанру детективів і трилерів, далеко не.

Мене конкретно здивувала обкладинка і несумісність намальованої робочої форми, образу покоївки із тим, що змальований в тексті. На обкладинці старомодна сукня служниці десь у палаці Даунтон, а у тексті - смартфони, інстаграм і юбка-олівець на покоївці цілком наших днів. Занадто оманлива ззовні книжка і дуже поверхова зсередини. Єдине, за що можна тут собі вчепитись, - це, власне, головна героїня, яка, підозрюю, має певний вроджений психічний розлад. Тож світ її очима, злочини її очима, дружба, стосунки її очима - це цікаво. Хоча й не розкрито вповні.